Менеджмент у галузі охорони здоров'я - Баєва О.В. - В. Реанімаційні ятрогенії

Ятрогенні захворювання, які виникли внаслідок хірургічного втручання, трапляються значно рідше, ніж інші патологічні стани, зумовлені медичними факторами. Проте саме цей діагноз ятрогенної патології найлегше встановити, тому що ятрогенні фактори при хірургічному втручанні більш очевидні. Простіше виявити, які помилки хірурга вплинули на протікання захворювання і призвели до розвитку ятрогенної патології.

Серед хірургічних ятрогеній найчастіше трапляються:

o невиправдано широкі операції;

o випадкові пошкодження органів і судин;

o тривала катетеризація великих венозних судин та ін.

Якщо хірургічне втручання призвело до розвитку спайкової хвороби, демпінг-синдрому, порушення вуглеводного обміну, то такі патологічні процеси теж розглядають як ятрогенну патологію.

У хірургічному стаціонарі можлива діагностика ятрогенної патології, що безпосередньо не пов'язана з діяльністю лікаря-хірурга і є супроводжувальною хірургічною ятрогенією. До таких медичних факторів, які призводять до тяжких ускладнень при оперативному втручанні, відносяться наркоз і аналгезія, реанімаційні заходи. До розвитку ятрогенної патології можуть призвести тривале парентеральне харчування та гемодіаліз.

Таким чином, ятрогенні патології, спричинені хірургічним втручанням мають дві основні причини. Перша зумовлена великим ризиком і складністю оперативного втручання, які ускладнюються проведенням наркозу та анестезії. При виникненні ятрогенної патології в таких умовах ні лікар, ні медична установа не повинні нести юридичної і фінансової відповідальності. Звичайно, що відсутність юридичної відповідальності може бути лише в тих випадках, коли до операції від пацієнта була отримана поінформована згода.

Якщо операція широко не впроваджена в медичну практику і може бути розцінена як наукове дослідження, то поінформована згода від пацієнта має бути отримана в письмовій формі. В такому документі необхідно вказати на можливий розвиток ятрогенної патології внаслідок запропонованого оперативного втручання.

Друга причина розвитку ятрогенної патології внаслідок хірургічного втручання зумовлена помилками в техніці операції або анестезії, помилково обраним методом або тактики. Такий вид ятрогенної патології найчастіше пов'язаний з недостатньою кваліфікацією лікаря. В цьому випадку суд може призначити виплату компенсації пацієнтові або його родичам.

В. Реанімаційні ятрогенії

Реанімаційні ятрогенії - вид ятрогенної патології, розвиток якої був зумовлений проведенням реанімації або інтенсивною терапією термінальних станів.

Реанімаційні ятрогенії можуть бути умовно поділені на такі групи:

1-а група - ятрогенії, спричинені помилками медичного персоналу при хірургічних маніпуляціях:

o пункція серця;

o пункція або катетеризація вен;

o трахеотомія;

o інші маніпуляції.

2-а група - ятрогенії, зумовлені гіпоксичним ушкодженням органів і тканин, які розвиваються після успішної реанімації.

При визначенні танатогенезу значні труднощі виникають при відокремленні основного патологічного процесу від ятрогенії, яка була наслідком реанімаційних заходів. Проте в значній кількості випадків причиною смерті є не реанімаційна ятрогенія, а неефективна реанімація.

Тому з етичної точки зору, коли йдеться про захворювання, які розвиваються внаслідок реанімаційних заходів, більш коректно говорити не про ятрогенну патологія, яка спричинена медичними факторами, а про реанімаційні ускладнення.

До реанімаційних ускладнень відносять:

o травматичні ускладнення:

пов'язані з маніпуляціями на серці:

- ушкодження під час масажу серця;

- ушкодження під час пункції серця;

-ушкодження під час катетеризації великих вен;

пов'язані з маніпуляціями на органах дихання: -ускладнення інтубації трахеї; -ускладнення під час проведення трахеотомії; -ускладнення під час штучної вентиляції легень;

o нетравматичні ускладнення:

ускладнення від трансфузійної терапії: -гостре розширення серця; -повітряна емболія; -тромбози та емболії; -пострансфузійний шок; -цитратна інтоксикація;

- пірогенні реакції;

-синдром масивних трансфузій;

- інші;

ускладнення при детоксикації організму:

- промивання шлунка;

- кишковий діаліз;

- гемодіаліз;

- перитонеальний діаліз;

- ускладнення під час проведення гіпербаричної оксигенації;

-розвиток осмотичного нефрозу при використанні методів форсованого діурезу; септичні ускладнення при катетеризації вен; хвороби оживлення організму: -постанотоксична енцефалопатія; -кардіопульмональний синдром;

- печінково-нирковий синдром;

-постанотоксична ендокринопатія.