Напруга дотику - це напруга між двома точками кола струму, яких одночасно торкається людина.
Електричний струм може діяти на людину при торканні безпосередньо тілом або металевим предметом до неізольованих струмоведучих провідників, металевих частин (корпусів) електричного обладнання при пошкодженні захисної ізоляції; при знаходженні поблизу проводу лінії електропередачі (ЛЕП), що впав на землю, або поблизу заземлюючого пристрою, через який проходить струм у землю; при дії блискавки.
Розрізняють два види дотику-однофазний і двофазний. При однофазному дотику людина підпадає під дію однієї фази, напруга якої у 1,73 рази менша лінійної. Двофазний дотик більш небезпечний, бо людина у цьому випадку підпадає під струм двох різних фаз, а відтак стає включеною у мережу на повну лінійну напругу.
Які способи захисту людей від ураження струмом при наближенні або торканні до струмоведучих частих електроустановок під напругою?
Основними способами захисту людей від небезпечного наближення або дотику до струмоведучих частин є надійна електрична ізоляція струмоведучих частин, влаштування неізольованих струмоведучих частин на недоступній висоті, застосування захисних огорож та автоматичної сигналізації при небезпечному наближенні до проводів, що знаходяться під напругою блокування, попереджувальні написи, знаки та плакати, ізольовані захисні засоби захисту і т. ін. Жоден з цих засобів не є універсальним, а має свої переваги і недоліки. Тому, для забезпечення електробезпеки людей, необхідно застосовувати не один, а кілька способів одночасно.
Чому електрична ізоляція захищає людей від ураження електричним струмом?
Однією з умов безпеки при експлуатації електроустановок є надійна ізоляція, якою покривають струмопровідні частини.
Електрична ізоляція характеризується певними електричними властивостями — електричним опором. В електричних установках опір ізоляції струмоведучих частин нормується. Опір ізоляції електричного провідника, згідно з ПУЕ, має бути не менше як 500 000 Ом.
Коли людина торкається неізольованої струмоведучої частини електроустановки, що перебуває під напругою, струм який проходить через тіло людини, визначається напругою установки і опором тіла людини. Якщо людина торкається ізольованої струмоведучої частини, то опір ізоляції включається в мережу струму послідовно з опором тіла людини. Це збільшує повний опір кола струму, а оскільки опір ізоляції значно більший за опір людини, зменшується сила струму до безпечної величини, а відтак і захищається людина від ураження.
ПУЕ встановлені певні норми щодо властивостей ізоляції. Так для силової або освітлювальної електропроводки достатнім є опір ізоляції не менше 500 000 Ом. Така ізоляція має бути між провідниками кожної фази і землею, між фазними провідниками на ділянках мережі, запобіжниками і ін. В електричних двигунах опір ізоляції обмоток статора має бути не менше як 0,5 мОм при робочій температурі обмоток і 1,0 мОм при кімнатній температурі.
Що призводить до пошкодження ізоляції і як перевіряється її стан?
Згідно з ПУЕ, встановлені певні норми щодо діелектричних властивостей ізоляції. Матеріал ізоляції має відповідати умовам оточуючого середовища, особливостям експлуатації та бути стійкими до агресивної дії середовища, вологи, нагрівання та механічного впливу.
Пошкодження діелектричних властивостей ізоляції може виникати внаслідок механічної дії, старіння, електричного пробою та ін. Причиною старіння ізоляції є дія:
температурних перепадів, які виникають при нагріванні провідників струмами навантаження та струмами короткого замикання;
високого ступеня вологості повітря;
хімічно агресивного середовища;
прямих сонячних променів і т. ін.
Пошкодження діелектричних властивостей ізоляції буває через перенапругу в мережі, що призводить до електричного пробою, а також механічна ударна дія (тертя, скручування і ін.), внаслідок якої оголюються струмопровідні частини електроустановок.
Згідно з ПУЕ, стан ізоляції електричних установок визначають періодичним зовнішнім оглядом, вимірюванням електричного опору та відповідним випробуванням, підвищеною напругою. Опір ізоляції вимірюють спеціальними електровимірювальними приладами. Випробовують ізоляцію підвищеною напругою змінного або постійного струму в спеціальних випробувальних установках. Строки, величини напруги та тривалість випробування встановлені ПУЕ. Строки оглядів та випробувань залежать від категорії та класу приміщення, в якому змонтовано електрообладнання.
У приміщеннях без підвищеної небезпеки огляди проводяться періодично один раз на 6 місяців, а випробування ізоляції один раз на два роки; у небезпечних приміщеннях — через кожні три місяці, а випробування - кожен рік.
Якщо ізоляція електропроводки виявиться меншою за 0,5 мОм, то її повторно випробовують підвищеною напругою змінного струму 1 ООО В протягом 1 хв. Якщо під час випробування ізоляція витримає цю напругу її залишають до планової заміни. Вимірювання опору ізоляції здійснюють на всіх електроустановках, що знаходяться в експлуатації, або на тих, що пройшли ремонт чи реконструкцію.
Які заходи застосовують при експлуатації неізольованих проводів?
Які системи блокування і конструкції захисних огорож застосовують в електричних установках?
Які існують засоби попередження людей про небезпечне наближення до струмоведучих частин?
Що таке захисні засоби, які використовуються в електроустановках?
Які електричні засоби належать до основних і допоміжних електрозахисних засобів?
Як комплектуються електроустановки захисними засобами?
Як мають зберігатися захисні засоби?
Як здійснюється контроль за станом захисних засобів і їх облік?
Які вимоги до діелектричних рукавиць?