Охорона праці - Москальова В.М - Як розрахувати груповий заземлюючий пристрій?

Якщо опір одиночного заземлювача перевищує нормоване значення, замість поодинокого заземлювача використовують групу з декількох паралельно з’єднаних заземлювачів, розміщених на відстані 2,5—5 м один від одного.

Необхідну кількість заземлювачів (труб) можна визначити за формулою:

де Я3 — опір заземлюючого пристрою (за нормативами); К — коефіцієнт сезонності;

п—коефіцієнт використання трубчатих заземлювачів, який враховує умови екранування струму і залежить від способу розміщення електродів.

Сумарний опір поодиноких заземлювачів, об’єднаних в одному заземлюючому пристрої, можна розрахувати за формулою:

де п — кількість труб.

При влаштуванні контурних заземлювачів необхідно врахувати опір розтіканню струму з’єднувальної стрічки, яка з’єднує електроди в одну загальну систему заземлення. Довжину з’єднувальної смуги визначають з урахуванням того, що відстань між суміжними електродами дорівнює їх довжині.

Опір стрічки Яс розтіканню струму визначають за формулою:

де / — довжина стрічки, см;

Ь — ширина стрічки, см;

А—глибина закладання стрічки, см.

Загальний опір заземлюючого пристрою з урахуванням стрічки зв’язку за законом паралельного з’єднання провідників визначається за формулою:

де п.—коефіцієнт використання або екранування між стрічкою зв’язку і вертикальними електродами.

Значення коефіцієнтів п і я, наведені в табл. 3.8 і табл. 3.9.

Таблиця 3.8. Коефіцієнт використання горизонтального стрічкового електрода, що з’єднує вертикальні електроди (труби, кутики і ін.) групового заземлювача

Після закінчення монтажних робіт по улаштуванню заземлюючого пристрою, здійснюють вимірювання опору розтікання струму. Дійсний опір розтікання струму необхідно знати для контролю за справністю і надійністю заземлюючих пристроїв. Для вимірювання опору заземлювачів використовують прилад МС-08.

Результати випробувань і оглядів оформляють актами і заносять у технічний паспорт заземлення. Технічний стан заземлюючого пристрою в процесі експлуатації визначають зовнішнім оглядом його видимої частини та вимірюванням опору: влітку при найбільшому просиханні Грунту, взимку при найбільшому його промерзанні.

Таблиця 3.9. Коефіцієнт використання п вертикальних електродів групового заземлювача (труб, кутиків, і т. ін.) без урахування впливу стрічки зв’язку

Які допустимі опори заземлюючих пристроїв в електричних установках напругою до 1000В?

Відповідно до ПУЕ, опір заземлюючих пристроїв в електричних установках напругою до 1000 В залежить від режиму нейтралі в мережі. В електроустановках з ізольованою нейтраллю допустима величина опору заземлюючого пристрою залежить від потужності електроустановки і становить при потужності генераторів чи трансформаторів до 100 кВА — 10 Ом, а при потужності понад 100 кВА - 4 Ом.

В електроустановках напругою до 1000 В із глухозаземленою нейтраллю допустимий опір заземлюючого пристрою залежить від питомого опору грунту, напруги установки і не залежить від потужності генератора або трансформатора.

У цих електроустановках при питомому опорі грунту, що менше або дорівнює 100 Омм, допустимий загальний опір усіх заземлюючих пристроїв, які споруджені у мережі напругою 380-220 В, має бути не більше 4 Ом.

При цьому опір штучного заземлення, яке розмішується у безпосередній близькості з нейтральною точкою, має бути не більше 30 Ом.

Для напруги 220/127 В цей опір має бути у два рази більшим, а для напруги 660-380 В у два рази меншим. При питомому опорі грунту понад 100 Ом-м приведені опори можна збільшувати на величину не більшу, ніжу 10 разів