Охорона праці - Москальова В.М - Які бувають показники пожежної та вибухової небезпеки матеріалів і речовин?

Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин характеризуються показником горючості.

Горючість - це здатність матеріалів та речовин спалахувати під дією джерела запалювання та продовжувати горіти після його вилучення.

За горючістю матеріали і речовини поділяються на три класи: негорючі, важкогорючі і горючі.

Негорючі (неспалимі) - це такі, які під дією вогню або високої температури не спалахують, не тліють і не обвуглюються (природні й штучні неорганічні матеріали — алебастр, залізобетон, пемзобетон, метал, мармур та ін.).

Важкогорючі (важко спалимі) - це такі, які під дією вогню або високої температури спалахують, тліють або обвуглюються тільки за наявності джерела запалювання, а після його вилучення горіння або тління припиняється (гіпсові з органічним наповнювачем і мінеральні плити з бітумним заповнювачем, просочена антипіренами деревина, полімерні матеріали, асфальтобетон, гіпсова штукатурка та ін.).

Горючі (спалимі) - це такі, які під дією вогню або високої температури спалахують, тліють або обвуглюються і продовжують горіти, тліти або обвуглюватися після вилучення джерела запалювання (всі органічні матеріали).

Групу горючості матеріалів визначають експериментальним шляхом і використовують для аналізу пожежної небезпеки.

Які бувають показники пожежної та вибухової небезпеки матеріалів і речовин?

Показники пожежної і вибухової небезпеки речовин і матеріалів — це сукупність властивостей, що характеризують їх здатність до виникнення й поширення процесу горіння.

Кожна рідка, тверда і газоподібна речовина та пил, що здатні горіти під дією вогню, називається горючою речовиною. Процес горіння будь-якої горючої речовини виникає через початкові види горіння.

Горіння, яке виникає внаслідок відкритого вогню на невеликій частині горючої речовини (локально), називається спалахуванням. Щоб речовина спалахнула і почала горіти, її необхідно підігріти до температури спалахування.

Температура спалахування - це найменша температура горючої речовини, при якій вона починає займатися від імпульсу запалювання і продовжує горіти після його вилучення. Спалахування — це початкова стадія процесу горіння, коли горюча речовина локально нагріта до температури спалахування, при якій прискорюється ланцюгова реакція горіння, що супроводжується самоспалахуванням всього об’єму горючої речовини.

Самоспалахування - це процес горіння всього об’єму горючої речовини, який виникає без впливу відкритого полум’я, а через прискорення екзотермічних реакцій і характеризується температурою самоспалахування.

Температура самоспалахування - це найменша температура, до якої необхідно нагріти горючу речовину, щоб унаслідок подальшого самоокиснсння виникало горіння без контакту з джерелом відкритого вогню.

Дані про температуру спалахування і самоспалахування використовують для встановлення групи горючості речовин і оцінки їх вибухопожежонебезпеки.

Для виникнення процесу горіння необхідно мати мінімальний імпульс запалювання.

Мінімальний імпульс запалювання - це найменше значення енергії джерела запалювання, за якого можливе спалахування суміші горючої речовини у повітрі. Цей показник використовують при розробці заходів для забезпечення безпечних умов при переробці горючих речовин.

Інтенсивність процесу горіння характеризує такий показник як швидкість вигоряння. Швидкість вигоряння - це кількість горючої речовини, що згоряє за одиницю часу на одиниці площі. Цей показник використовують для розрахунків тривалості горіння рідин у резервуарах, визначення температурного режиму пожежі та ін.

Для класифікації матеріалів за димоутворюючою здатністю використовують такий показник як коефіцієнт димоутворення. Коефіцієнт димоутворення—це показник, що характеризує оптичну густину диму, який виникає під час горіння певної кількості горючої речовини. Оптична густина диму - це десятковий логарифм відношення потоку, що надходив, до світового потоку, який пройшов крізь дим, віднесений до шляху проходження світла.

Будівельні матеріали класифікують за наступними показниками пожежної небезпеки: горючістю, займистістю, поширенням полум’я поверхнею, димоутворювальною здатністю та токсичністю продуктів горіння.

За горючістю будівельні матеріали підрозділяють на негорючі (НГ) та горючі (Г).

Негорючі будівельні матеріали за іншими показниками пожежної небезпеки не класифікують.

Горючі будівельні матеріали підрозділяють на чотири групи: Г1 (низької горючості);

Г2 (помірної горючості);

ГЗ (середньої горючості);

Г4 (підвищеної горючості).

Горючі будівельні матеріали за займистістю підрозділяють на три групи:

В1 (важкозаймисті);

В2 (помірнозаймисті);

В3 (легкозаймисті).

Горючі будівельні матеріали за поширенням полум’я поверхнею підрозділяють на чотири групи:

РП1 (не поширюють);

РП2 (локально поширюють);

РПЗ (помірно поширюють); РП4 (значно поширюють).

Горючі будівельні матеріали за димоутворювальною здатністю підрозділяють на три групи:

Д1 (з малою димоутворювальною здатністю);

Д2 (з помірною димоутворювальною здатністю);

ДЗ (з високою димоутворювальною здатністю).

Горючі будівельні матеріали за токсичністю продуктів горіння підрозділяють на чотири групи:

ТІ (малонебезпечні);

Т2 (помірнонебезпечні);

ТЗ (високонебезпечні);

Т4 (надзвичайно небезпечні).