Вогнегасна властивість більшості засобів пожежогасіння (вода, піна, інертні гази) чинить пасивну дію на полум’я, не впливаючи на кінетику і хімізм реакції, що відбувається в осередку пожежі. Перспективним у пожежогасінні має бути засіб, який гальмує механізм протікання реакції в осередку пожежі. До таких вогнегасних реагентів належать суміші галогеновмісних речовин (бромфторпохідні метану та етану). Через високу вартість цих сумішей за основу галогеновмісних речовин обрано бромвмісні вуглеводи.
Інгібуючі засоби пожежогасіння в обмежених масштабах почали використовувати з кінця минулого століття. За кордоном вони отримали назву галогени, а у нас — хладони.
Хладони мають високу щільність як у рідкому, так і у газоподібному стані, що забезпечує створення струменя і проникнення його краплин у полум’я та утримування пари навколо осередку горіння.
Хладони характеризуються низькою температурою замерзання, гарними діелектричними властивостями, що робить їх придатними для використання за низьких температур і гасіння пожеж електрообладнання під напругою.
Поряд з позитивними якостями хладони мають значний недолік - вони чинять отруйний вплив на організм людини через високий ступінь токсичності і наркотичну дію. Отруйна дія проявляється тоді, коли хладони потрапляють на шкіру або дихальні шляхи людини. Зменшення отруйної дії хладонів залежить від швидкої ліквідації осередку пожежі.
Схильність хладонів до гальмування процесу горіння пов’язують з присутністю в їх молекулах атомів Вг (в більшій мірі), СІ та И - в меншій мірі. Саме Вг та СІ спричиняють озоноруйнівну дію молекул хладону.
Монреальським протоколом 1987 року хладони 13В1, 12В1, 114В2- внесені до переліку речовин, що мають найвищі озоноруйнівні властивості.
Яку характеристику вогнегасних властивостей мають порошкові засоби пожежогасіння?
Для гасіння пожеж, які не гасяться водою, застосовують вогнегасні порошкові засоби, що являють собою подрібнені мінеральні солі з різноманітними добавками, які запобігають їх грудкоутворюванню або злежуванню.
До найважливіших експлуатаційних властивостей вогнегасних порошків належить їх здатність до:
хімічного гальмування реакції горіння;
утворення на горючій поверхні ізолюючої плівки;
утворення порошкової хмари, що витісняє кисень з зони горіння;
механічного збивання полум’я твердими частками суміші.
Завдяки добавкам порошкові суміші мають добру текучість, стійкість проти злежування, грудкоутворювання, зволоження і т. ін.
Вогнегасні порошкові суміші бувають загального і спеціального призначення.
Порошки загального призначення використовують для гасіння звичайних органічних горючих речовин шляхом утворення порошкової хмари, яка огортає осередок пожежі. Порошки спеціального призначення застосовують для гасіння горючих речовин, припинення горіння яких досягається шляхом ізоляції поверхні, що горить, від повітря товстим шаром вогнегасного порошку.
До складу порошків входять: бікарбонат натрію, стеаринові сполуки калію, цинку, магнію, графіту, фосфати, тальк, стеарати важких металів, силіконові рідини, хімічно чиста крейда, полімерні смоли та інші речовини й сполуки.
Вогнегасний ефект пожежогасіння від дії порошкових сумішей полягає у:
розбавленні горючого середовища продуктами розкладу порошку чи безпосередньо хмарою продуктів розкладання;
охолодженні зони горіння за рахунок втрати теплоти на нагрівання порошку;
інгібуванні хімічної реакції, що обумовлює розвиток процесу горіння.
Недоліком порошкових засобів пожежогасіння є їх здатність до злежування, що значно ускладнює їх тривале зберігання.
4.11. Первинні засоби пожежогасіння
Які засоби пожежогасіння належать до первинних?
Як побудовані і для чого застосовують водопійні вогнегасники?
Яку будову мають вуглекислотні вогнегасники та коли їх застосовують?
Які бувають порошкові вогнегасники, як вони побудовані та порядок їх застосування?
4.12. Протипожежне водопостачання
Що являє собою система протипожежного водопостачання?
Як обладнується водопровідна мережа на території підприємства?
4.13. Стаціонарні засоби пожежогасіння