Охорона праці - Третьяков O.B. - Тема 4. ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ. ШУМ, ВІБРАЦІЯ, УЛЬТРАЗВУК ТА ІНФРАЗВУК

4.1. Основні світлотехнічні поняття та одиниці.

4.2. Параметри та види вібрації, її дія на організм людини.

4.3. Шум та його види.

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини у процесі праці, світло є одним із найважливіших. Адже відомо, що майже 90 % всієї інформації про довкілля людина сприймає через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей передусім залежить від напруженості процесів, які супроводжують зорове сприйняття. До них належать адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація — пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).

Акомодація — пристосування ока до розглядання предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція — здатність ока під час розглядання близьких предметів займати положення, за якого зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

4.1. Основні світлотехнічні поняття та одиниці

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників належать: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.

До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.

Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташований у вершині тілесного кута в 1 стерадіан. Під стерадіаном розуміють тілесний кут у центрі сфери, який вирізає на її поверхні ділянку площі, що дорівнює квадрату радіуса сфери.

Сила світла (І) — це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (ш), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:

метром освітлення, який визначає можливість виконувати ті чи інші зорові роботи.

Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкта розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбиття поверхні р, який є відношенням світлового потоку, що відбивається від поверхні (Фв1д)> до світлового потоку, що падає на неї (Фпвд):

Основні вимоги до виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов зорової роботи, без швидкої втомлюваності очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприятливих для підвищення продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення має відповідати таким вимогам:

• створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

• забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

• не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться у полі зору;

• не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

• повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

• не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

• має бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Види виробничого освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення буває: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, коли недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) у зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове*

Штучне робоче освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати під час роботи високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний у процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

Класифікація видів виробничого освітлення наведена на рис 4.1.

Методи розрахунку штучного освітлення

Для розрахунку штучного освітлення використовують порівняно три методи: світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності.

Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дає змогу врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі.

Точковий метод — найбільш точний, але і найскладніший, він призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин.

Рис. 4.1. Класифікація видів і систем виробничого освітлення

Метод питомої потужності вважається найпростішим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише під час наближених розрахунків. Цей метод дає змогу визначити потужність кожного світильника (лампи) для створення у приміщенні освітленості, що відповідає нормам.