У різних культурах існує різне ставлення до прояву емоцій в ділових відносинах. Залежно від цього істотно варіюються вживані системи мотивації, взаємини між співробітниками по владній вертикалі, характер переговорного процесу, не кажучи вже про невербальні і паравербальні складові процесу комунікацій. Відповідно до цього Ф. Тромпенаарс виділив два типи ділових культур: емоційно залучену і емоційно нейтральну.
В культурах емоційно нейтральних не прийнято афішувати свої почуття. Вони тримаються зазвичай під жорстким контролем і "просочуються на поверхню" в мінімальних кількостях. Це не означає, що люди в країнах і регіонах, де панує емоційно нейтральна культура, відчувають і переживають не так глибоко, як у країнах з емоційно залученою культурою. Йдеться про силу експресії; сильні почуття тут можуть виражатися ледь помітними рухами і мімікою. В емоційно нейтральних культурах співрозмовники зазвичай говорять суворо по черзі, ніколи не перебивають одне одного. Типовим прикладом емоційно нейтральної культури є Японія. Добре відомо, що в ході переговорів японська сторона завжди жорстко контролює свої емоції. М'яка посмішка, постійні легкі уклони і підтакування японців на ділових зустрічах часто збивають з пантелику і дратують представників емоційно залучених ділових культур.
Роль особистих досягнень і контексту у формуванні статусу, %
Тут прояв емоцій під час переговорів, на робочому місці і в побуті вважається не тільки доречним, а й необхідним. Відсутність їх часто розцінюється як черствість, байдужість, може викликати образу і погіршення відносин. В ході переговорів задоволення або незадоволення виражаються практично миттєво і часто досить бурхливо. Не прийняті паузи, а під час бесіди і переговорів допустимо переривати того, хто говорить, емоційними репліками і т.ін.
До емоційно нейтральних країн належать також країни Південно-Східної Азії, Китай, Скандинавія. Проміжну позицію посідають Англія, США, Канада, Бельгія, Німеччина, Австрія, Швейцарія. Перелік емоційно залучених культур очолюють країни Арабського Сходу та Японія. До країн з емоційно залученою культурою відноситься й Україна.

Рис. 5.3. Вплив національних культур на формування особливостей ведення міжнародного бізнесу
Національна культура, формуючи систему базових цінностей та соціальних стереотипів, визначає різні моделі поведінки людей з різних країн в аналогічних ситуаціях. Вона обумовлює різний вибір при прийнятті побутових і управлінських рішень. Дослідники виділяють до 30 різних параметрів, пов'язаних з поведінкою типових представників різних культур, які безпосередньо впливають на різні аспекти міжособового та ділового спілкування.
Найвідоміше дослідження відмінностей національних культур і впливу ціннісних орієнтацій, що відображають національну специфіку, на організаційну поведінку та методи ведення бізнесу, було здійснене голландським ученим Г. Хофстеде на основі опрацювання результатів анкетування 115 тис. співробітників компанії "Ай-бі-ем" в 75 країнах.
В результаті цього дослідження було виділено чотири параметри ділової культури (табл. 5.7):
1. Співвідношення індивідуалізму та колективізму.
2. Дистанція влади.
3. Співвідношення мужності та жіночності.
4. Ставлення до невизначеності.
Ці параметри є відносними показниками, свого роду "місцем" країни на шкалі цінностей. Тобто, представникам кожної з культур властиві і індивідуалізм, і колективізм, і мужність, і жіночність. Проте співвідношення їх різне. Якщо, наприклад, абсолютний індивідуалізм позначити як 100%, а повну його відсутність - як 0%, то кожна з країн, за результатами соціологічних досліджень, матиме свій показних і відповідно до нього - своє місце на шкалі цінностей.
Співвідношення індивідуалізму і колективізму. В одних культурах у системі цінностей домінують колективні підходи і принципи, в інших, перевага надається індивідуальним прагненням і сподіванням. В колективістських культурах людина сприймає себе спочатку як частину групи, а вже потім - як окрему особистість. В індивідуалістських особистість знаходиться на першому місці. Зазвичай прикладом національної культури з максимальним рівнем колективізму є Японія, з максимальним рівнем індивідуалізму - США.
Таблиця 5.7
Особливості колективістських та індивідуалістських культур
|
Колективізм |
Індивідуалізм |
|
Сім'я |
|
|
o виховання "ми" o думка сім'ї важливіша, ніж власна o обов'язки по відношенню до сім'ї: гармонія інтересів; повага до спільної позиції; почуття сорому за проступки |
o виховання "я" o повага до власної точки зору o обов'язки по відношенню до себе: власні інтереси; самоактуалізація; почуття провини, а не сорому |
|
Школа |
|
|
o учитись треба в молодості o учать, як робити що-небудь |
o постійне навчання o вчать, як учитись |
|
Робота |
|
|
o подвійний стандарт - "ми" і "вони", істина конкретна o "інші" - не наша турбота o стосунки важливіші, ніж мета o віносини "бос-працівник" засновані на принципах моралі o стосунки з колегами - "кожен сам за себе" o кар'єра залежить від індивідуальних здібностей та кваліфікації |
o етичний закон і стандарт універсальні для всіх o "інші" - ресурс для досягнення власних цілей o мета важливіша, ніж стосунки o відносини "бос-працівник" базуються на раціональній основі o стосунки з колегами - "один за всіх і всі за одного" o думка колективу важлива для кар'єрного росту |
На Сході суспільство зазвичай тяжіє до колективної культури. В Європі до колективних культур відносять Іспанію, Португалію, Грецію і, як не дивно, Австрію, до індивідуалістичних - північні країни. Характерно, що рівень індивідуалізму населення, як правило, зростає пропорційно зростанню середніх доходів на душу населення.
Дослідження учених показують, що Україна і країни СНД сповідують колективні цінності.
Дистанція влади - це нерівність між людьми різного статусу (в суспільстві, у органах влади та організаціях), розрив, який існує між підлеглими і керівниками, який представники даної країни вважають допустимим або нормальним. В одних культурах втручання сильної влади сприймається як порушення прав людини, в інших, навпаки, "сильна рука", яка "і покарає, і допоможе", сприймається як благо.
Рівень дистанції влади в організації визначають відповіді на такі запитання:
1. Чи вважають співробітники організації за краще не висловлювати відкрито незгоду з рішеннями своїх керівників?
2. Чи вважають підлеглі, що стиль керівництва їхнього начальника автократичний?
3. Чи вважають підлеглі за краще залишати остаточне вирішення найважливіших проблем за керівником?
4. Чи досягає розрив в оплаті праці співробітників організації двадцятикратного рівня?
Чим більша кількість ствердних відповідей на ці запитання - тим вищим є рівень дистанції влади. Культури з високою дистанцією влади зазвичай терпимо сталяться до авторитарного стилю управління і чиношанування.
Таблиця 5.8
Особливості культур з низькою та високою дистанцією влади
|
Низька дистанція влади |
Висока дистанція влади |
|
Сім'я |
|
|
o У дітей виховують власний характер o Відносини з батьками на основі рівності |
o Діти повинні слухатись батьків o Покора батькам, батьки мають право приймати рішення за дітей |
|
Школа |
|
|
o У навчанні центральна фігура - учень o Навчання - об'єктивний процес пізнання |
o У начанні центральна фігура - вчитель o Навчання - виховання мудрості вчителем |
|
Робота |
|
|
o Мінімальна нерівність серед працівників, рівноправність і доступність керівництва o Основа влади - законність і компетентність. Переважає посадова основа влади o Переважають раціональні рішення, чітко встановлена відповідальність за прийняте рішення o Розрив в оплаті незначний. Диференціація оплати за рахунок соціальних виплат o З підлеглими необхідно консультуватися o Ідеальний бос - грамотний і здібний демократ |
o Нерівність і привілеї вважаються нормою; чиношанування, недоступність керівництва o Основа влади базується на силі та харизмі; переважає особиста основа влади o Переважають політичні рішення, відповідального за які складно знайти o Значний розрив в оплаті. Диференціація оплати за рахунок прямих виплат та привілеїв o Підлеглим вказують, що і як треба робити o Ідеальний бос - великодушний і доброзичливий автократ |
Співвідношення мужності (маскулінізм) і жіночності (фемінізм). Мужність домінує в суспільствах, де соціальні ролі чоловіків і жінок значно відрізняються. Мужність не обов'язково супроводжується юридичною нерівністю. Скоріше, йдеться про прагнення жінок в маскуліністичних ділових культурах засвоїти стереотипи чоловічої поведінки. В СРСР це яскраво виявлялося в 30-х роках, коли жінки змагалися з чоловіками у так званих чоловічих професіях (льотчики, шахтарі, трактористи), Саме з цієї точки зору США, Швейцарія та Англія належать до більш чоловічих (або мас-куліністичних) країн, ніж Японія. Хоча в Японії статева нерівність виражена набагато яскравіше. У системі цінностей таких ділових культур переважають "чоловічі", матеріальні орієнтири: прагнення виділитися, зробити кар'єру, проявити себе, заробити грошей. Робота зазвичай вважається важливішою за домашні функції, в керівникові більше поважають силу, швидкість прийняття рішень, масштабність підходів, жорсткість.
Навпаки, в суспільствах, де переважає жіночність, соціальні ролі чоловіків і жінок переважно збігаються, а в системі цінностей домінують якість життя, підтримка товаристських стосунків, моральні, етичні аспекти, захист навколишнього середовища, співчуття і захист слабких, хворих та знедолених. Розум і благородство цінуються більше, ніж сила. Власний дім і родинні цінності вважаються важливішими за успіхи в роботі. В керівникові поважають уміння організувати безконфліктну групову роботу, досягти консенсусу, розробити справедливу систему мотивації.
Таблиця 5.9
Особливості феміністичних та маскуліністичних культур
|
Фемінізм |
Маскулінізм |
|
Сім'я |
|
|
o Чоловік повинен бути жорстким, але турботливим; статева рівність і рольова гнучкість; ні чоловік, ні жінка не повинні застосовувати силу o Акцент на відносинах o Солідарність o Вирішення конфліктів через компроміс та переговори |
o Мужчина повинен бути жорстким, жінка - м'якою, турботливою. Чоловічі і жіночі ролі чітко розмежовані o Акцент на досягненнях o Змагання o Вирішення конфліктів силовими методами |
|
Школа |
|
|
o Орієнтація на середнього учня o Мета - соціальна адаптація o Результати навчання не дуже важливі |
o Орієнтація на кращого учня o Мета - академічні успіхи o Погані оцінки, відрахування - катастрофа |
|
Робота |
|
|
o Мотивація через турботу, моральні стимули і умови роботи, співчуття до нещасних і слабких |
o Мотивація через амбіції, матеріальні стимули та досягнення; обожнювання сильних та успішних |
|
o Над наполегливістю, самовпевненістю підсміюються o Цінується скромність самооцінки o Акцент на якості життя o Зваженість вчинків схвалюється |
o Наполегливість, самовпевненість схвалюються o Цінується уміння себе подати o Акцент на кар'єру o Рішучість вчинків схвалюється |
Найбільш жіночними культурами є Скандинавські країни і Голландія, найбільш мужніми - США, Австрія, Швейцарія, Англія, Ірландія, Німеччина, Італія. До мужніх культур тяжіють Україна і країни СНД.
Ставлення до невизначеності. В різних ділових культурах люди по-різному сприймають невизначеності в житті і бізнесі. Наприклад, жителі Німеччини, Бельгії та низки інших країн прагнуть максимально уникати будь-якої невизначеності, відчувають у тривогу в непевних ситуаціях, намагаються максимально усунути двозначність у відносинах. Для того щоб уникнути цього, розробляються закони і правила поведінки на всі випадки життя, а в рамках конкретної діяльності -найдетальніші контракти. Інші ділові культури спокійно сприймають те, що все передбачити неможливо. Тут панує підхід, сформульований колись Наполеоном: "Спочатку приймемо бій, а там подивимося". Детальні контракти тут, як правило, не розробляються, перевага надається рамковим домовленостям, які корегуються в процесі їх реалізації.
Таблиця 5.10
Особливості культур з різним рівнем уникнення невизначеності
|
Низька дистанція влади |
Висока дистанція влади |
||
|
Сім'я |
|||
|
o Незвичне - цікаво o Розслабленість, добродушність, низький рівень стресо-вості o Демонстрація емоцій та агресії неприпустима |
o Незвичне - небезпечне o Високий стресовості, тривожності та неспокою o Демонстрація емоцій та агресії нормальна |
||
|
Школа |
|||
|
o Учням комфортно, коли програми у них не структуровані, не чітко визначені цілі, не деталізовані завдання, робота - без розкладу, коли вчитель говорить "не знаю" |
o Учням комфортно, коли програми структуровані, цілі чіткі, завдання деталізовані, робота суворо за розкладом, коли вчитель знає все |
||
|
Робота |
|||
|
o Нелюбов до правил, стандартів та формальностей o Довірливість; колеги залишаються друзями за наявності різних точок зору o Інтерпретація часу в термінах спокою, задоволеності, відпочинку o Висока потреба в стратегічному плануванні, нерозробленість оперативного плану |
o Емоційна потреба в правилах, формалізації та стандартах o Підозріливість; різні думки посилюють недовіру o Інтерпретація часу в термінах грошей, роботи і досягнення успіху o Низька потреба в стратегічному плануванні, велике значення надається деталізованим оперативним планам |
||
До країн з низьким ступенем уникнення невизначеності належать Англія, Скандинавські країни (окрім Фінляндії), Данія, США. На іншому полюсі знаходяться Німеччина, Бельгія, Австрія, Швейцарія, країни Південно-Західної Європи.
Ділова культура України і країн СНД більше тяжіє до високого рівня уникнення невизначеності. Хоча дослідники стверджують, що для молодого покоління (20-30 років) прагнення уникати невизначеності істотно знижується.
Таблиця 5.11
Виміри культури по Г. Хофстеде, %
|
Країна |
Дистанція влади |
Ступінь запобігання невизначеності |
Мужність і жіночність |
Індивідуалізм і колективізм |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|||||
|
Австралія |
36 |
51 |
61 |
90 |
|||||
|
Австрія |
11 |
70 |
79 |
55 |
|||||
|
Арабські країни |
80 |
68 |
53 |
38 |
|||||
|
Аргентина |
49 |
86 |
56 |
46 |
|||||
|
Бельгія |
65 |
94 |
54 |
75 |
|||||
|
Бразилія |
69 |
76 |
49 |
38 |
|||||
|
Великобританія |
35 |
35 |
66 |
89 |
|||||
|
Східна Африка |
64 |
52 |
41 |
27 |
|||||
|
Гватемала |
95 |
99 |
37 |
6 |
|||||
|
Гонконг |
68 |
29 |
57 |
25 |
|||||
|
Греція |
60 |
99 |
57 |
35 |
|||||
|
Данія |
18 |
23 |
16 |
74 |
|||||
|
Ізраїль |
13 |
81 |
47 |
54 |
|||||
|
Індія |
77 |
40 |
56 |
48 |
|||||
|
Індонезія |
78 |
48 |
46 |
14 |
|||||
|
Іран |
58 |
59 |
43 |
41 |
|||||
|
Ірландія |
28 |
35 |
68 |
70 |
|||||
|
Іспанія |
57 |
86 |
42 |
51 |
|||||
|
Італія |
50 |
75 |
70 |
76 |
|||||
|
Канада |
39 |
48 |
52 |
80 |
|||||
|
Китай |
89 |
44 |
54 |
39 |
|||||
|
Мексика |
81 |
82 |
69 |
30 |
|||||
|
Нідерланди |
38 |
53 |
14 |
80 |
|||||
|
Нова Зеландія |
22 |
49 |
58 |
79 |
|||||
|
Норвегія |
31 |
50 |
8 |
69 |
|||||
|
Пакистан |
55 |
70 |
50 |
14 |
|||||
|
Панама |
95 |
86 |
44 |
11 |
|||||
|
Перу |
64 |
87 |
42 |
16 |
|||||
|
Португалія |
63 |
99 |
31 |
27 |
|||||
|
Росія* |
88 |
80 |
59 |
45 |
|||||
|
Сальвадор |
66 |
94 |
40 |
19 |
|||||
|
Сингапур |
74 |
8 |
48 |
20 |
|||||
|
США |
40 |
46 |
62 |
91 |
|||||
|
Тайвань |
58 |
69 |
45 |
17 |
|||||
|
Україна* |
70 |
63 |
53 |
||||||
|
Уругвай |
61 |
100 |
38 |
36 |
|||||
|
Фінляндія |
33 |
59 |
26 |
63 |
|||||
|
Франція |
68 |
86 |
43 |
71 |
|||||
|
ФРН |
35 |
65 |
66 |
67 |
|||||
|
Швейцарія |
34 |
58 |
70 |
68 |
|||||
|
Швеція |
31 |
29 |
5 |
71 |
|||||
|
Югославія |
76 |
88 |
21 |
27 |
|||||
|
Південна Африка |
49 |
49 |
63 |
65 |
|||||
|
Південна Корея |
60 |
85 |
39 |
18 |
|||||
|
Ямайка |
45 |
13 |
68 |
39 |
|||||
|
Японія |
54 |
92 |
95 |
46 |
|||||
Тема 6. Прийняття рішень у міжнародних корпораціях
6.1. Теоретичні засади прийняття управлінських рішень
6.2. Особливості прийняття рішень у міжнародних корпораціях
Тема 7. Керівництво і комунікації в міжнародних корпораціях
7.1. Особливості керівництва в міжнародних корпораціях
7.2. Моделі кар'єри керівників корпорації
Природа та основні типи міжнародних комунікацій
Тема 8. Управління людськими ресурсами в міжнародному бізнесі
8.1. Особливості управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях