Охорона праці - Третьяков O.B. - Література

До електротехнічного персоналу належать особи, які обслуговують і експлуатують електроустановки. Від кваліфікації електротехнічного персоналу, його знань та навичок істотно залежить безпека при експлуатації та обслуговуванні електроустановок.

Для електротехнічного персоналу встановлено п'ять кваліфікаційних груп з електробезпеки.

I група. Група присвоюється особам, які не мають спеціальної електротехнічної підготовки, але мають елементарне уяву про небезпеку ураження електричним струмом і про заходи електробезпеки при роботі на обслуговуваній дільниці, електроустановці. Для І групи стаж роботи в електроустановках не нормується.

II група. Особи цієї групи повинні отримати елементарне технічне знайомство з електроустановками, чітко уявляти небезпеку ураження електрострумом, наближення до струмопровідних частин, знати основні заходи безпеки при роботі на електроустановках, вміти надати першу допомогу.

III група. Особи, що належать до цієї групи, повинні: знати будову електричних установок та вміти їх обслуговувати; мати уявлення про небезпеку під час обслуговування електричних установок; знати загальні правила безпеки, правила допуску до роботи в електричних установках, напругою до 1000 В, спеціальні правила безпеки з тих видів робіт, які входять до кола обов'язків цієї особи; вміти здійснювати нагляд за тими, хто працює з електроустановками, та надавати першу допомогу.

IV група. Особи цієї групи повинні: володіти знаннями з електротехніки в обсязі спеціалізованого профтехучилища; мати повне уявлення про небезпеку під час роботи на електроустановках; знати повністю правила технічної експлуатації (ПТЕ) та правила технічної безпеки (ПТБ) при експлуатації електроустановок; знати установку настільки, щоб вільно орієнтуватись у тому, які саме елементи повинні бути вимкненими для безпечного виконання робіт; перевіряти виконання необхідних вимог безпеки; вміти організовувати безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд за ними в електричних установках, напругою до 1000 В; знати схему та обладнання своєї дільниці; вміти навчати персонал інших груп правилам безпеки і наданню першої допомоги потерпілому.

V група. Особи цієї групи повинні: знати всі схеми та обладнання своєї дільниці; знати ПТЕ та ПТБ у загальній та спеціальній частинах; знати, чим викликана та чи інша вимога правил; вміти організувати безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд в електричних установках будь-якої напруги; вміти навчати персонал інших груп правил безпеки і наданню першої допомоги потерпілому.

Захист від атмосферної електрики (блискавки)

Блискавко захист — це система захисних пристроїв та заходів, що призначені для забезпечення безпеки людей, збереження будівель та споруд, устаткування й матеріалів від можливих вибухів, займань та руйнувань, спричинених блискавкою.

Блискавка — особливий вид проходження електричного струму через величезні повітряні прошарки, джерелом якого є атмосферний заряд, накопичений грозовою хмарою.

Розрізняють первинні (прямий удар) і вторинні прояви блискавки.

Прямий удар блискавки (ураження блискавкою) — безпосередній контакт каналу блискавки з будівлею чи спорудою, що супроводжується протіканням через неї струму блискавки.

Прямий удар блискавки спричинює на уражений об'єкт такі дії: електричну, що пов'язана з ураженням людей і тварин електричним струмом та виникненням перенапруг на елементах, якими струм відводиться в землю; теплову, що зумовлена значним виділенням теплоти на шляхах проходження струму блискавки через об'єкт; механічну, що спричинена ударною хвилею, яка поширюється від каналу блискавки, а також електродинамічними силами, що виникають у конструкціях, через які проходить струм блискавки.

Під вторинними проявами блискавки розуміють явища під час близьких розрядів блискавки, що супроводжуються появою потенціалів на конструкціях, трубопроводах, електропроводах всередині будівель і споруд, які не зазнали прямого удару блискавки. Вони виникають внаслідок електростатичної та електромагнітної індукції.

Будівлі і споруди за рівнем блискавкозахисту поділяються на три категорії. Приналежність об'єкта, що підлягає блискавкозахисту, до тієї чи іншої категорії переважно визначається його призначенням та класом вибухопожежонебезпечних зон згідно ПУЕ.

І категорія — будівлі та споруди або їх частини з вибухонебезпечними зонами класів 0,1,20,21. В них зберігаються чи знаходяться постійно або використовуються під час виробничого процесу легкозаймисті і горючі речовини, здатні утворювати газо-, пило-, пароповітряні суміші, для вибуху яких достатньо невеликого електричного розряду (іскри).

П категорія — будівлі та споруди або їх частини, в яких наявні вибухонебезпечні зони класів 2, 22. Вибухонебезпечні газо-, пило-, пароповітряні суміші в них можуть з'явитися лише при аварії чи порушенні установленого технологічного процесу. До цієї ж категорії належать зовнішні установки та склади, у яких зберігаються вибухонебезпечні матеріали, легкозаймисті та горючі рідини.

ІП категорія — ціла низка будівель та споруд, зокрема будівлі та споруди з пожежонебезпечними зонами класів П-І, П-ІІ та П-Па; зовнішні технологічні установки, відкриті склади горючих речовин, що належать до зон класів ПІП; димові та інші труби підприємств і котельних, башти та вишки різного призначення висотою 15 м і більше.

Література

1. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці / В.Ц. Жи-децький. — Л. : Афіша, 2005. — 349 с.

2. Іванов В.Г. Охорона праці в електроустановках / В.Г. Іванов, Б.В. Дзюндзюк, Ю.М. Александров. — К.: AT "ОКО", 1994. — 226 с.

3. ДНАОП 0.00-1.21-98. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

4. ДНАОП 1.1.10-1.01-97. Правила безпечної експлуатації електроустановок.

5. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. — К. : Украрх-будінформ. 2001. — 118 с.

6. Правила устройства электроустановок (ПУЭ). — М.: Энергоатомиздат, 1985. — 660 с.