Організація бізнесу - Скібіцький О.М. - 6.4.1. Підготовка установчих документів підприємства

Основними документами, які підтверджують статус юридичної особи, є статут і установчий (засновницький) договір; заснування підприємства без цих двох документів не можливе.

Для створення малих приватних підприємств, які використовують індивідуальну форму організації бізнесу (тобто індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та його власній праці, наприклад, праця у сфері мистецтва), необхідним є лише статут підприємства. Для відкритого, командитного та розширеного командитного товариства необхідний лише засновницький договір. Для всіх інших видів підприємств, особливо якщо засновниками виступають державні, кооперативні, спільні підприємства, різні асоціації та союзи, необхідні обидва документи.

6.4.1. Підготовка установчих документів підприємства

Згідно із Господарським та Цивільним кодексами України підприємства діють на підставі установчих документів, які затверджуються засновником (засновниками) підприємства. Для приватного підприємства таким установчим документом є статут Відповідно до статті 82 Господарського кодексу України установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, за якими необхідно одностайність або кваліфікованість більшості голосі, інші відомості.

Установчі документи затверджуються рішенням засновника, якщо власників або уповноважених ними органів два і більше. Таким рішенням є протокол установчих зборів (конференції), його підписують голова та секретар зборів.

Найменування підприємства повинно містити зазначення його організаційно-правової форми, для повних товариств і командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, а також інші необхідні відомості.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачає право засновника юридичної особи зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев'ять місяців, та визначає порядок резервування.

Як назвати компанію? o Ім'я повинне бути:

o не використано раніше іншими підприємствами,

o легально,

o щоб зручно читалось,

o вимовно,

o використовувати загальноприйнятий алфавіт,

o використовуватися як логотип,

o які асоціації викликає назва?

Цивільним кодексом України в статті 90 визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон) кожна юридична особа повинна мати найменування, яке складається з двох частин - організаційно-правової форми і назви суб'єкта господарювання. Тобто найменування юридичної особи (установи) має містити інформацію про характер її діяльності. Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, категорії, способу утворення, залежності юридичної особи та інші відомості, згідно вимог до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, встановлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України.

Найменування юридичної особи повинно вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр). До речі, розпорядником Єдиного державного реєстру визначено Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва (Держпідприємництва).

Юридична особа може мати крім повного найменування і власне скорочене найменування але не має права використовувати найменування іншої юридичної особи. Крім цього, згідно з частиною першою статті 27 Закону підстава для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є, зокрема, використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказ Держпідприємництв "Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу передбачає встановлення загальних вимог щодо написання найменування юридичної особи незалежно від форм власності організаційно-правової форми суб'єкт господарювання - юридичної особи. Так, наказом встановлюються вимоги щодо:

o структур найменування;

o використання розділових знаків та символів у найменуванні;

o обмеження використання у найменуванні певних слів і словосполучень та інших організаційно-правових форм, крім організаційно-правової форми даної юридичної особи;

o заборони використання у найменуванні найменувань органів державної влади, місцевого самоврядування та історичних державних найменувань, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

o Затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу надасть можливість:

o встановити єдині правила написання найменування;

o обмежити використання у найменуванні деяких слів та словосполучень, які можуть бути використані тільки юридичними особами певних організаційно-правових форм відповідно до законів;

o заборонити використання у найменуванні деяких символів, розділових знаків та іншомовних слів;

o привести найменування до виду, придатному для введення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

o полегшити перевірку найменувань на тотожність.

Якщо Законам України, що визначають особливості створення окремих суб'єктів господарювання - юридичних осіб, встановлені вимоги щодо використання тільки такими суб'єктами господарювання своїй назві певних слів або словосполучень (наприклад: "банк", "фондова біржа", "торгово-промислова палата, "страхова компанія, "партія" тощо) інші юридичні особи не мають права своїй назві використовувати такі слова, або утворені на її основі словосполучення.

Вимоги (згідно з частиною першої статті 23 та частини 7 статті 8 "Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору" Закону) щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації, який на даний час є Держпідприємництво.

З метою запровадження в дію зазначених положень Закон Дсрпідприємництвом розроблено так "Про встановлення переліку, найменувань органів державної влади, місцевого самоврядування та історичних державних найменувань, використання яких найменування юридичних осіб обмежується. Доцільність введення обмежень використання у найменуванні юридичної особи зазначених вище найменувань обумовлена необхідністю недопущення зловживань, які можуть здійснюватись юридичними особами, назва яких співпадає або співзвучна з найменуванням органу державної влади або історичним державним найменуванням. Передбачається встановлення переліку найменувань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, використання яких (повних або скорочених, або похідних) найменування юридичних осіб обмежується. Крім цього, відповідно до пропозиції Міністерства культури і мистецтв України передбачається обмеження використання у найменування юридичних осіб назв:

o пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001. № 1761;

o закладів мистецтв, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2001. № 1557;

o пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, мистецтв, документальних пам'яток та інших об'єктів, що становлять виняткову цінність огляду історії, культури, етнології чи наук та занесених до Державного реєстру національного культурного надбання відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12.08.1992. № 466.

Законом передбачено виконання Державних реєстратором відповідних функції стосовно попереднього погодження юридичною особою свого найменування та можливість резервування такого найменування на визначений строк при виконанні певних процедур"

Так, частиною 2 статті 23 "Резервування найменування юридичної особи" Закону чітко визначено, що засновник (засновники) юридичної особи має право зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств строком на дев'ять місяців. При цьому повинно вказуватися у заяві про резервування найменування юридичної особи повне найменування юридичної особи, під яким він (вони) має намір її зареєструвати.

Для резервування найменування юридичної особи необхідно подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору заяву встановленого зразка про резервування найменування юридичної особи та документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридичної особи. За проведення резервування найменування юридичної особи справляється плата в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Резервування найменування юридичної особи здійснюється протягом 3 днів з дати надходження документів.

У разі відсутності в Єдиному державному реєстрі найменування юридичної особи тотожного тому, яке зазначено в заяві про резервування найменування юридичної особи, державний реєстратор протягом строку, встановленого в частині десятій статті 23 Закону, вносить до Єдиного державного реєстру запис про резервування найменування юридичної особи і видає (надсилає рекомендованим листом) засновнику юридичної особи або уповноваженій ним особі довідку з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи, яка дійсна протягом строку резервування. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про резервування найменування юридичної особи є датою резервування найменування юридичної особи.

У разі наявності в Єдиному державному реєстрі тотожного найменування Державний реєстратор видає (надсилає рекомендованим листом) засновнику повідомлення встановленого зразка про відмову в резервуванні найменування юридичної особи. Плата за проведення резервування найменування в такому випадку не повертається.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення резервування найменування юридичної особи, якщо вони не передбачені законом. При цьому документи, які подані для проведення резервування найменування, приймаються за описом, копія якою в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику з відміткою про дату надходження документів.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення резервування найменування юридичної особи, якщо:

o найменування не відповідає вимогам щодо обмежень, які встановлені абзацом дев'ятим частини першої статті 27 Закону;

o найменування юридичної особи не відповідає вимогам щодо найменування юридичних осіб окремих організаційно-правових форм, які встановлені законом;

o викладення найменування не відповідає вимогам, встановленим спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації;

o документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами третьою та сімнадцятою статті 23 Закону.

Про залишення таких документів без розгляду засновнику не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження Державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення резервування, найменування юридичної особи, відповідно до опису. Залишення документів, які подавалися для проведення резервування найменування юридичної особи, без розгляду не перешкоджає засновнику юридичної особи або уповноваженій ним особі повторно звернутися до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у наказі від 08.06.2005 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.06.2005р.,вніс зміни до Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, доповнивши положення таким. При резервуванні найменування юридичної особи видається довідка про резервування найменування юридичної особи. Довідка видається на бланку, опис та форма якого затверджуються Держпідприємництвом України. Бланк довідки має облікову серію і номер. Довідка підписується державним реєстратором і засвідчується його печаткою. Державні реєстратори використовують бланки довідок про резервування найменування юридичної особи, виписок, витягів та довідок з Єдиного державного реєстру встановленого зразка. Опис та форма бланків виписки, витягу та довідки з Єдиного державного реєстру затверджується Держпідприємництвом України.

За видачу довідок, витягів з Єдиного державного реєстру справляється плата, розмір якої затверджується Держпідприємництвом України. Документом, що підтверджує внесення плати за надання довідок, витягів, виписок, публікацію повідомлень з Єдиного державного реєстру, резервування найменування юридичної особи та видачу відповідних довідок, є копія квитанції, видана банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку.

Юридична особа, є об'єктом господарювання тобто господарюючим суб'єктом, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване в порядку, встановленому законом.

Правомочності щодо використання комерційного найменування визначаються Цивільним та Господарським кодексами України. Зокрема, відповідно до вимог частин першої статті 489 Цивільного кодексу України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу поміж інших та не вводити в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

В то же час статтею 159 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкт господарювання - юридична особа або фізична особа-підприємець (громадянин-підприємець) може мати комерційне найменування.

Громадянин-підприємець має право заявити на комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

Відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його подання до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне найменування якого включено до реєстру пізніше.

Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним господарському обігу. Однак, Цивільний кодекс України визначає, що право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним моментом першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Тобто, як бачимо, Цивільний кодекс України підходить до проблеми комерційного найменування ліберальніше. Він не передбачає обов'язок для суб'єкта господарювання мати комерційне найменування, а у разі його використання не передбачене обов'язково його реєструвати. Разом з тим, передбачається можливість ведення реєстрів комерційних найменувань. Порядок ведення таких реєстрів повинне бути встановлений законом.

Цим же законом, на нашу думку, повинне бути встановлений і орган, який буде вести ці реєстри, порядок їх фінансування, можливість встановлення плати за реєстрацію фірмового найменування. Обов'язковою вимогою ведення реєстрів комерційних найменувань повинне бути встановлення процедур взаємодії та взаємообміну інформацією Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці в.

Відомості про повне найменування є однією із основних позицій даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців, наявність тотожного найменування є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

На даний час ми визначаємо певні проблеми визначеннями повного найменування та комерційного найменування юридичної особу. Так, Закон України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлює, що найменування складається із організаційно-правової норми і назви.

Відповідно, виходячи з вимог закону, наприклад, приватне підприємство "Прогрес, товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес, закрите акціонерне товариство "Прогрес не є тотожним і державним реєстратором не вправі відмовити у проведенні державної реєстрації таких юридичних осіб, якщо до нього надійдуть відповідні установчі документи.

За більше, ніж 15 років існування інституту державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Україні (Держпідприємництво займається проблемами реєстрації тільки майже шість років), зареєстровано станом на 01.01.2004 більше 892 тисяч суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у яких скасовано реєстрацію 167,5 тисяч. Тобто, юридичних осіб, реєстрація яких не скасовано, значиться більше як 725 тисяч і серед яких майже половина непрацюючих.

Чинним законодавством до 2001 року не було встановлено обмежень на проведення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб з тотожним найменуваннями. Тому зараз, при формуванні баз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ми бачимо, що є багато тотожних найменувань.

Вважаємо, що приблизно протягом одного, максимум двох років після введення в дію Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців тотожних найменувань не буде.

Необхідно буде провести, перш за все, інвентаризацію діючих юридичних осіб, зареєстрованих до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Найбільш доцільно треба розробити відповідний перелік підприємств, які мають однакові найменування, повідомити кожному з них про існування інших і питання пріоритетності на комерційні найменування нехай суб'єкт з'ясовують у судовому порядку, якщо не прощі буде практично просто перереєструвати окремі суб'єкти господарської діяльності.

Але, тут слід зазначити, що частиною четвертої статті 489 Цивільного кодексу України передбачається, що особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуг, які ними надаються. Тому далеко не всі підприємства будуть з'ясовувати свої відношення в суді стосовно первинності власних найменувань.

Основними документами, які підтверджують статус юридичної особи, є статут і засновницький договір; заснування підприємства без цих двох документів не можливе.

Для створення малих приватних підприємств, які використовують індивідуальну форму організації бізнесу (тобто індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та його власній праці, наприклад, праця у сфері мистецтва), необхідним є лише статут підприємства. Для відкритого, командитного та розширеного командитного товариств необхідний лише засновницький договір. Для всіх інших видів підприємств, особливо якщо засновниками виступають державні, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації та союзи, необхідні обидва документи. Розглянемо структуру та зміст кожного з них.

Установчі документи підписуються засновником (засновниками), прошиваються і нумеруються. Якщо власником (власниками) суб'єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), то її (їхні) підпис (підписи) на установчих документах засвідчується нотаріусом. А якщо засновником (засновниками) є юридична особа, то підписи відповідних посадових осіб засвідчуються печатками цієї юридичної особи. Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству.

Розглянемо структуру та зміст кожного з них.