Організація бізнесу - Скібіцький О.М. - 9.1. Загальні спостереження стосовно сучасної правової бази для підприємницької діяльності

9.1. Загальні спостереження стосовно сучасної правової бази для підприємницької діяльності

Незважаючи на той прогрес, якого досягла Україна за десятиліття незалежності, все ще необхідно провести значну роботу. "Активна" законотворча діяльність Парламенту України протягом останніх кількох років призвела до виникнення багатьох нових кодексів і законів, в яких існує велика кількість незрозумілих положень, внутрішніх конфліктів і протиріч з іншими законодавчими актами. Більш того, зміст нових законів тяжіє до відтворення проблеми надмірного регулюванням господарської діяльності, яка існувала за адміністративно-командної системи до 1991 року. Внаслідок цього, як іноземні, так і вітчизняні підприємства при здійсненні господарської діяльності повсякденно змушені пробиватися через велику кількість бюрократичних перепон.

Ці проблеми обов'язково потрібно вирішувати, оскільки неефективне забезпечення виконання законів, неоднозначні правові визначення і конфліктні положення різних законодавчих актів на сьогоднішній день ускладнюють ведення підприємницької діяльності в Україні. З іншого боку, дієве забезпечення виконання законів, чіткі визначення термінів і закони, які працюють у гармонії один з одним, можуть створити міцне підґрунтя для подальшого розвитку економіки України. Досвід показує, що при існуванні чітких "правил гри", передбачених законодавством, вітчизняні та закордонні підприємці з більшим бажанням здійснюють інвестиції у такій країні.

У сьогоднішній Україні є основа для встановлення справедливих і узгоджених правил гри. Українське законодавство загалом дотримується тих самих правових засад, які переважають у сучасних країнах з ринковою економікою. Що необхідно зробити на сучасному етапі правового розвитку України?

По-перше, усунути залишки правової системи, яка існувала до 1991 року і яка уособлюється у толерантності українського чиновництва до бюрократизму, його схильності до надмірного державного регулювання і його вимогах до використання політичної підтримки для здіснення господарської діяльності.

По-друге, необхідно замінити такі елементи правової системи елементами, які необхідні для підтримки підприємництва, інвестицій і звичайної підприємницької діяльності з тим, щоб підтримати тенденцію економічного зростання.

Наглядний приклад: нещодавно Україна прийняла два надзвичайно важливих законодавчих акти - один з яких уособлює засади ринкової економіки; інший уособлює більшу частину негативної системи, яка існувала до 1991 року. Новий Цивільний Кодекс, хоча він, звичайно, й має свої вади і може бути дещо вдосконалений, все ж є корисним документом, який має значний потенціал щодо підтримки ринкової економіки України, збільшення інвестиційної привабливості України і надання підприємствам можливості працювати вільніше. На відміну від нього, новий Господарський Кодекс, який теоретично мав би підтримувати і розширювати принципи, втілені у Цивільному Кодексі, фактично, досить часто суперечить цим принципам.

Господарський Кодекс потрібно скасувати, як нещодавно також рекомендувалося Європейською діловою радою (the European Business Council).

Законодавче регулювання процесів створення і діяльності господарчих товариств почало формуватись в Україні з початку 90-х років. Потрібно визнати, що корпоративне законодавство розроблялося Україною практично заново. У його розвитку можна вирізнити кілька етапів.

У 1991 р. приймається ряд основних законів в сфері правового регулювання підприємницької діяльності:

o "Про підприємництво";

o "Про власність";

o "Про підприємства в Україні";

o "Про цінні папери і фондову біржу".

Правовий статус господарчих товариств як корпоративних суб'єктів підприємницької діяльності був закріплений у спеціальному законодавчому акті, прийнятому також у 1991 p., але трохи пізніше. Мова йде про Закон України "Про господарчі товариства" від 19.09.1991 p., що охоплює питання створення, функціонування і припинення діяльності господарчих товариств. У цьому нормативному акті виділяються 5 форм господарчих товариств: акціонерне; з обмеженою відповідальністю; з додатковою відповідальністю; повне і командитне. По сьогоднішній день цей Закон залишається основним джерелом у галузі корпоративного права.

У 1992 р. приймається серія приватизаційних законів:

o "Про приватизацію майна державних підприємств";

o "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)";

o "Про приватизаційні папери".

Наведені нормативні акти поклали початок процесам приватизації державної власності і створенню великих відкритих акціонерних товариств на базі майна колишніх державних підприємств.

У 1996-2000 рр. істотно переглянуті норми корпоративного законодавства:

o внесені значні зміни в Закон "Про господарчі товариства";

o розроблено проект Закону "Про акціонерні товариства";

o у проект Цивільного Кодексу України включений спеціальний розділ, присвячений господарчим товариствам, що за багатьма позиціями не співпадає з нині діючим законодавством;

o удосконалене законодавство про цінні папери (особливо стосовно випуску і обігу акцій).

До інших законодавчих актів, що регулюють процес створення і функціонування інтегрованих структур в Україні, відносяться:

o Цивільний Кодекс України (не містить норм, що безпосередньо визначають правовий статус господарчих товариств, але поширює на них дію своїх норм про юридичні особи, представництво, угоди);

o Закон "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

o Закон "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";

o Закон "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції";

o Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність";

o Закон "Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом";

o Закон "Про оподаткування прибутку підприємств";

o численні підзакони і нормативні акти: Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти Національного Банку, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету, Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації і багатьох інших органів центральної виконавчої влади.

Що стосується українського законодавства про господарські товариства, то воно також має серйозні недоліки, рекомендується його перегляд для того, щоб ліквідувати певні конфлікти, які були створені між ним і новими Кодексами, коли останні набули чинності. З огляду нате, що значною мірою законодавство про товариства до прийняття Цивільного Кодексу було гіршим, ніж положення, впроваджені, наприклад, до Цивільного Кодексу, пропонується дотримуватися підходу, за якого допоміжне законодавство про товариства у більшості випадків (з дуже небагатьма винятками) повинно поступитися або бути приведене у відповідність із положеннями Цивільного Кодексу, а не навпаки.

Рекомендується скасування Закону України "Про господарські товарисова" і заміна його кількома новими окремими законами, кожен з яких регулював би питання діяльності кожного окремого виду організаційно-правових форм, як це було зроблено в Росії та інших країнах СНД декілька років тому.

Що стосується антимонопольного законодавства України, то, хоча за своїм духом воно є прогресивним і спрямоване на розвиток конкуренції і вільного ринку в Україні, на практиці воно виявилося дещо проблематичним. Рекомендують внести ряд поправок до антимонопольного законодавства України для того, щоб ліквідувати будь-які зайві перешкоди для розвитку підприємництва, які створює це законодавство. Значна частина термінології, яка використовується в анти монопольному законодавстві, могла б бути яснішою. Формалістичний і надто загальний характер цього законодавства не є необхідною умовою для досягнення його цілей. Його безболісно можна було б замінити більш практичними, зрозумілими для підприємців, але й зваженими положеннями. Крім того, Парламент України має переглянути суми штрафів і стягнень, які накладаються за порушення антимонопольного законодавства, а також положення щодо повноважень, які делегуються Антимонопольному Комітетові України - вищому державному органу у сфері конкуренції.

І, нарешті, інші численні сфери законодавства України, які мають тенденцію до надмірного регулювання і породжують підґрунтя для бюрократизму, потребують певного реформування. Зокрема, такі специфічні питання як "Правило 90 днів", проблеми з банківським фінансуванням і регулюванням фондового ринку, непотрібні вимоги і висока плата за нотаріальні дії, певні податкові питання і такі явища, як корупція, надмірне регулювання, неефективна система прийняття законів тощо, вимагають негайного перегляду і покращення.

Визначимо чотири окремі галузі українського права, в яких настав час для законодавчого вдосконалення:

o цивільне законодавство (а саме Цивільний і Господарський кодекси);

* право, яке регулює діяльність товариств;

* антимонопольне законодавство;

o інші галузі права і нормативно-правові акти, які створюють зайві правові перешкоди для здійснення підприємницької діяльності або спричиняють приховані видатки під час її ведення.

Розглянемо кожну з цих сфер законодавства і визначимо рекомендації.