Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. - 12.9. Організація безпечного руху повітряних суден, спецавтотранспорту і засобів механізації на аеродромах

Рух ПС і спецавтотранспорту по аеродрому суворо регламентуеться низкою нормативних документів. Наприклад, літаки і вертольоти, які прибувають в аеропорти класів І і II, зустрічають спецавтомашини супроводження і за вказівкою диспетчера з руління визначають місце стоянки. В аеропортах класу ІІІ і нижче літаки і вертольоти за вказівкою диспетчера з руління або чергового по аеродрому установлюють на місце стоянки.

Машина супроводження має бути відповідно обладнана. Для запобігання зіткненню машини супроводження з літаками або вертольотами, які виконують зліт або посадку, категорично забороняється зустрічати їх машинам на ЗПС. Зустріч виконують тільки на руліжних доріжках і на відстані не менше 100 м від ЗПС.

При цьому на борту спецавтомашин супроводження обов'язково повинен знаходитись черговий з служби руху, який відповідає за безпеку руху ПС. У зв'язку з тим, що повітряний або газовий струмінь від силових установок ПС, який зарулює, небезпечний для тих, хто працює на стоянках, а також може пошкодити інші ПС або аеродромне обладнання і споруди, які знаходяться від нього на відстані менше 100 м, командир екіпажу повинен вжити заходів, щоб виключити таку можливість. Зв'язок між даним ПС і диспетчером служби руху (черговим по аеродрому) здійснюють за допомогою радіозв'язку або подання відповідних установлених сигналів.

Вимоги безпеки визначають місце знаходження техніка, який зустрічає ПС: під час зустрічі літака з ГТД він повинен знаходитись у полі зору командира екіпажу (пілота) на відстані не меншій 25 м від нього, а під час зустрічі ПС з поршневими двигунами - не меншій 10 м. При цьому рух людей, автомобілів і допоміжних механізмів попереду літаків, які рулюють, забороняється.

Після закінчення цієї операції командир екіпажу зобов'язаний зафіксувати керування двигунами, поставити ПС на стоянкове гальмо і застопорити його рулі керування, а на вертольотах - загальмувати несучі гвинти. Після повної зупинки двигунів ПС треба негайно заземлити за допомогою спеціального пристрою, а під колеса шасі установити відповідні упорні колодки.

Вирулювання - відповідальний етап руху ПС до ЗПС, який вимагає особливої уваги як з боку тих, хто випускає літак, так і екіпажу.

Вимоги безпеки у цьому випадку установлюють такий порядок: перед вирулюванням ПС з місця стоянки прибирають усе аеродромне обладнання, яке застосовували під час технічного обслуговування і як перешкоджає рухові; перед вирулюванням (до запуску двигунів) за командою командира екіпажу прибирають упорні колодки з-під коліс ПС, при цьому колеса шасі мають бути загальмовані; запускати двигуни і починати вирулювання зі стоянки можна тільки після одержання відповідного дозволу в диспетчера служби руху і авіатехніка, який випускає ПС і який має переконатися в тому, що немає ніяких перешкод для безпечного маневру; під час руління ПС в нічний час або при обмеженій видимості необхідно вмикати аеронавігаційні вогні (АНВ), рульові фари і т.ін.

Виконання вимог безпеки попереджує травмування людей і пошкодження авіаційної техніки під час зустрічі й руління ПС. У зв'язку з тим, що буксирування ПС тягачами під час виводу (вводу) з ангарів, доків і місць стоянок є складною технологічною операцією, порушення якої, крім усього Іншого, може призвести до травмування людей і пошкодження ПС, вимоги безпеки змушують виконавців виконувати ці роботи в суворій технологічній послідовності відповідно до інструкції і схеми руху ПС і транспорту на цьому аеродромі.

Основними з цих вимог є такі:

— у кабіні літака, що буксирується, має знаходитися пілот або бортінженер (бортмеханік), допущений до польотів на ПС цього типу, або особа з інженерно-технічного складу (ІТС), яка допущена наказом начальника відповідного підрозділу до виконання буксирування; зв'язок водія тягача з кабіною ПС здійснюється за допомогою радіозв'язку;

— відповідальний за буксирування зобов'язаний перед початком роботи ознайомити людей з правилами безпеки і постійно контролювати їхнє виконання, розподілити роботи між виконавцями, перед поданням кожної команди і сигналу слід переконатися в безпеці людей, які беруть участь в роботі, і в неможливості пошкодження літака, що буксирується;

- повітряне судно має бути відповідним чином підготовлене до буксирування, для чого необхідно від'єднати від ПС усі засоби наземного устаткування, які не використовуються під час буксирування, і прибрати їх із зони його руху, перевірити справність засобів зв'язку між екіпажем і технічним складом, заземлювальних пристроїв ПС, постановку стоянкових штирів у замках шасі та контровок на штирях, наявність тиску в гальмовій системі ПС, справність буксиру вального пристрою і надійність його зчеплення тощо;

- рішення про можливість буксирування в складних метеорологічних умовах (ожеледиця, сильний вітер) приймає начальник (інженер) зміни;

- стороннім особам забороняється знаходитись в зоні буксирування;

- буксирування тягачами необхідно виконувати строго за інструкцією, при цьому швидкість тягача не повинна перевищувати 15 км/год при буксируванні з жорстким зчепленням і 5 км/год з м'яким (тросовим); буксирування в умовах поганої видимості (темний час доби, туман і т. ін.) слід виконувати зі зниженою швидкістю і з додержанням підвищених заходів перестороги (ці ж обмеження поширюються і на буксирування ПС поблизу будь-яких споруд, стоянок, де його швидкість має бути не більшою за 3 км/год);

- під час буксирування вертольота несучий гвинт фіксують в такому положенні, щоб жодна з його лопатей не знаходилась над хвостовою балкою і стабілізатором;

- всі особи, які беруть участь у буксируванні ПС, повинні знаходитись на своїх робочих місцях (тобто забороняється знаходитись будь-кому в зоні руху коліс, шасі, на ПС поза кабіною, стояти в кузові і на підніжці тягача тощо);

- під час буксирування ПС установлюється певний порядок подачі команд, сигналів і послідовність їхнього виконання, проте незалежно від цього порядку кожна особа, яка бере участь у буксируванні і яка помітила небезпеку, зобов'язана подати команду "Стоп", за якою рух ПС і тягача має бути негайно припинений.

У кожному аеропорту на основі нормативних документів залежно від місцевих умов розробляють схеми розміщення і організації руху транспортних засобів. Ці схеми вивчають усі водії та інший обслуговуючий персонал служб аеропорту, пов'язаних з використанням на аеродромі спецмашин. На схемах вказують: розміщення, маршрути руління (буксирування) ПС на пероні та місця їхніх стоянок; маршрути, швидкість руху і місті стоянок спецмашин; зони, заборонені для руху спецавтомобілів.

Схеми розміщення і організації руху спецавтомобілів на аеродромі розробляє замісник начальника аеропорту з наземних служб. Далі їх узгоджують із зацікавленими службами і затверджує керівник авіапідприємства. Ці схеми, а також схеми під'їздів (від'їздів) машин, механізмів від ПС, основні правила руху і перелік обов'язків водіїв вивішують у місцях стоянок спецмашин, чергових кімнатах водіїв та в інших службах аеропорту, безпосередньо пов'язаних з виконанням установлених правил руху на аеродромі.

Основні положення вимог безпеки руху на аеродромах зводяться до таких:

- магістральні шляхи двостороннього руху спецавтотранспорту мають проходити, як правило, за хвостами ПС, що стоять, і не сполучатися з шляхами їхнього руління; для маневрування спецавтотранс порту в зоні ПС мають бути передбачені односторонні проїзди шириною 3,5 м;

- між групами літаків необхідно передбачити спеціальні проїзди шириною не менше 7,5 м для руху засобів автотранспорту по колу, проїзди влаштовують залежно від місцевих умов;

- категорично забороняється рух спецавтомобілів по ЗПС і маршрутах руління ПС, а також по всій площі аеродрому, позначеній аеродромними знаками; виняток становлять випадки буксирування ПС, яке виконується тягачами з дозволу керівника польотів (диспетчера) і під контролем відповідальної особи, виділеної для цієї мети ПС;

- роботи аеродромних машин і механізмів на ЗПС і руліжних доріжках у всіх випадках можна виконувати тільки з дозволу керівника польотів, причому машини і механізми у цьому випадку мають бути обладнані габаритними і миготливими вогнями, які вмикають в нічний час, а також вдень при видимості менше 2 км; головні аеродромні машини повинні мати надійний радіозв'язок з керівником польотів (диспетчером), кожна з них мас бути забезпечена буксиром для виведення її із ЗПС і руліжної доріжки;

- організацію безпечного руху аеродромних машин і механізмів на аеродромі, а також контроль за їхньою роботою здійснює начальник (старший інженер, інженер) аеродромної служби аеропорту;

швидкість руху спецмашин поза перонами і місцями стоянок ПС має забезпечувати безпеку руху і не перевищувати 40 км/год; вздовж перону і місць стоянок ПС — не більше 20 км/год;

- рух спецавтомобілів, не пов'язаних з обслуговуванням ПС, виконують на відстані не менше 3 м від крайніх точок ПС;

- підїзд (відїзд) від ПС спецавтомобілів виконує водій відповідно до чинних правил (під час під'їзду швидкість руху знижують до 5 км/год і т. ін.);

- під'їзд (відїзд), установлення спецавтомобіля в робоче положення біля ПС під час технічного обслуговування, завантаження (вивантаження) виконують відповідно до чинних правил і схем (рис. 12.12);

- спецавтомобілям належить під'їжджати до ПС на відстань, що виключає його пошкодження. її вибирають залежно від виду робіт і типу робочих машин, але у всіх випадках вона не може бути меншою за 0,3 м;

- місця стоянок ПС і перони належить освітлювати відповідно до установлених нормативів і т. ін.

Рис. 12.12. Схема під'їзду робочих позицій спецмашин під час видалення інею, льоду і снігу з поверхні ПС в аеродромних умовах