Сучасна теорія організації розвивається у трьох напрямах: ситуативний підхід до розгляду проблем організації, екологічний підхід, підхід організаційного навчання.
Ситуативний підхід заснований на визнанні того, що в організаційній діяльності не має єдиного правильного шляху. Організація повинна пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Неможливо забезпечити створення таких структур, методів, типів організаційного порядку, які були б ідеально пристосовані до будь-якого часу, цілей, цінностей, ситуації. Кожному типу управлінської ситуації, вирішуваних завдань, зовнішнього середовища відповідають свої оптимальні вимоги до стану організації, стратегія і структура.
Екологічний підхід стверджує, що серед організацій "виживає найбільш пристосована", діє процес природного відбору і заміни організацій. У спрощеному вигляді цей підхід до розгляду організацій можна охарактеризувати таким чином:
1) у центрі уваги дослідників знаходяться не окремі організації, а групи, або популяції організацій;
2) ефективність організації визначається її здатністю виживати;
3) роль навколишнього середовища у формуванні структури, стратегії організації визнається абсолютною, вважається, що менеджмент не робить істотного впливу на здатність організації до виживання;
4) оскільки природні і соціальні ресурси обмежені, то в процесі напруженої конкуренції одні організації продовжують функціонувати, а інші припиняють.
У сучасних моделях організаційної екології (1980— 1990-ті рр.) основна увага дослідників приділяється проблемам будови зовнішнього середовища, його динаміки, а також механізмам, що забезпечують структурні зміни в організації.
Підхід організаційного навчання заснований на визнанні двох видів навчання: першого порядку — по "одинарній петлі" і другого порядку — по "подвійній петлі". Відмінність між цими видами навчання стосовно організації полягає в тому, що навчання по "одинарній петлі" — це звичайне для будь-якої організації обов'язкове навчання персоналу, воно підвищує здатність організації досягати поставлених цілей, а навчання по "подвійній петлі" — це організований і свідомо керований процес самонавчання в організації, який зумовлює повне переосмислення досвіду організації (переоцінку її організаційних цілей, цінностей, переконань) та її навчання за допомогою цього процесу.
Ознаками "самонавчальної організації" є гнучка і максимально плоска організаційна структура, партисипативний і повчальний підходи при виробленні організаційної стратегії, гнучкість системи винагород; доступність і вільний обмін інформацією й досвідом між усіма членами організації; орієнтація на освоєння досвіду інших компаній; сприятливий для навчання і розвитку персоналу клімат.
Дослідники виокремлюють чотири самонавчальні організації (табл. 1.2). Організації, що знають, належать до адаптивного типу організацій і можуть залишатися такими, що досягають успіху доти доки їх ринок залишається порівняно стабільним. Організації, що розуміють і організації, що думають є проміжною ланкою між організаціями, що знають і організаціями, що навчаються. Відмінною ознакою організації, що навчається, є підхід до змін: тоді як інші організації адаптуються до змін, залишаючись в межах наявних культурних цінностей і структур, в організаціях, що навчаються, самі зміни і отримане внаслідок цього знання є частиною культурних цінностей і структури.
Таблиця 1.2. Характеристика самонавчальних організацій
Показники | Типи організації | ||||||||
Що знають | Що розуміють | Що думають | Що навчаються | ||||||
Концепція | Прихильність одному кращому шляху: • передбачуваність; • контрольованість; • ефективність | Прихильність фундаментальним культурним цінностям, які направляють стратегію і дії. Віра в пануючий міф | Погляд на бізнес як на низку проблем. Якщо виникла неполадка, її треба швидко усунути | Вивчення, розвиток і вдосконалення будь-якого досвіду що відноситься до бізнесу, включаючи і те, як цей досвід отримується | |||||
Функції менеджменту | Здійснюють контроль, використовуючи правила й інструкції "за книгами" | Пояснюють, повідомляють і укріплюють корпоративну культуру | Ідентифікують і виділяють проблеми, збирають дані і реалізують рішення | Вітають експериментування. Допомагають в аналізі. Заохочують конструктивну незгоду. Дають приклад навчання. Визнають невдачі | |||||
Персонал | Дотримуються правил, не питаючи чому | Використовують корпоративні цінності як основу поведінки | 3 ентузіазмом використовують і закріплюють запрограмовані рішення | Збирають і використовують інформацію. Сповідують конструктивний скептицизм | |||||
Показники | Типи організації | ||||||||
Що знають | Що розуміють | Що думають | Що навчаються | ||||||
Споживачі | Повинні вірити, що компанії видніше | Вірять, що цінності компанії забезпечують позитивний досвід | Вважають, що проблема повинна бути вирішена | Є частиною відносин навчання в рамках відкритого безперервного діалогу | |||||
Підхід до змін | Покрокові, є "тонким налаштуванням" для реалізації кращого шляху | Тільки в межах пануючого міфу | Реалізуються через програми вирішення проблем, які розглядаються як панацея | Є частиною безперервного процесу, що описується ланцюжком "досвід, — аналіз — гіпотеза — експеримент — досвід" | |||||
Класична модель.
Бюрократична модель.
Неокласична модель.
Інституційна модель.
Системна модель.
Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Організація як універсальна категорія: основні підходи
2.2. Генезис організації
2.3. Властивості організації