Колектив підприємства має певні психологічні характеристики (рис. 4.3).
1. Характер внутрішнього психологічного клімату
Внутрішній психологічний клімат формується сукупністю обставин, у межах яких відбувається діяльність людей. Ці обставини породжують певні установки членів колективу, що виявляються в їхньому внутрішньому відношенні до навколишнього середовища і змісту своєї роботи.
Яка "рівнодіюча" цих установок, такий в остаточному підсумку і психологічний клімат у колективі.
Керівнику слід враховувати ту обставину, що поганий настрій робітників знижує ефективність роботи колективу приблизно у півтора рази. Оскільки обставини багато в чому підлягають цілеспрямованому впливу, психологічний клімат певною мірою можна корегувати.
2. Психологічний стан членів колективу
Психологічний стан колективу характеризується ступенем задоволеності їм своєю діяльністю і її результатами.
На ступінь задоволеності членів колективу впливають наступні обставини:
• характер і зміст діяльності;
• відношення людей до діяльності;
• престижність роботи;
• розміри винагороди;
• перспективи зростання;
• наявність супутніх можливостей (вирішити певні власні проблеми, побачити світ, познайомитися з цікавими або корисними людьми, та ін.).
Певну роль відіграють також і специфічні обставини, наприклад, місце здійснення діяльності або психологічний клімат. Задоволеність багато в чому залежить також від вміння членів колективу свідомо жити за його законами, підкорятися встановленим ними вимогам і порядкам.
3. Ступінь згуртованості членів колективу
Згуртованість колективу, задоволеність людей своїм перебуванням у ньому багато в чому залежить від:
• психологічної сумісності працівників (її основу складає відповідність темпераментів членів колективу);
• соціально-психологічної сумісності працівників (у її основі – відповідність професійних і моральних якостей членів колективу). Психологічна сумісність членів групи – це сукупність індивідуальних якостей членів групи, що забезпечують злагодженість і ефективність їхньої діяльності.
Сумісність включає цілий ряд якостей:
• фізіологічних (статевовікові та інші фізіологічні особливості);
• психофізіологічних (розходження темпераментів і біологічних потреб);
• психологічних (характер і мотиви поведінки);
• соціально-психологічних (цінності, інтереси, рольові чекання). Доведено, що психологічна сумісність позитивно впливає на продуктивність праці і якість роботи.
Одним з вихідних моментів забезпечення психологічної сумісності є урахування особливостей темпераменту членів групи.
Темперамент – це система емоційних і динамічних (тих, що характеризують швидкість психологічних реакцій і активність) властивостей особистості.
У сучасній психології широко поширена базова типологія темпераментів, що включає чотири їхні типи: сангвінік, меланхолік, холерик, флегматик (табл. 4.2).
Холерики являють собою нестабільних, а сангвініки – стабільних екстравертів; меланхоліки – нестабільних, а флегматики – стабільних інтровертів.
Екстраверсія означає психологічну орієнтацію людини на зовнішнє середовище, спілкування з іншими людьми, відкритість і активність. Екстраверти, як правило, є гарними організаторами і лідерами у колективі. У системі управління для них оптимальними є ролі керівників нижчого і середнього рівнів, у яких значна частина часу йде на спілкування з підлеглими.
Інтроверсія – прямо протилежний тип, що передбачає спрямованість уваги особистості на власний внутрішній світ і інтереси, підвищену рефлексивність, зосередженість на внутрішніх переживаннях і зовнішній пасивності, замкнутість. Інтроверти є акуратними, педантичними, обачливими; вони мають більш високий рівень інтелекту та за умови стабільного типу поведінки являють собою ідеальних менеджерів вищого рангу, головна сила яких полягає в умінні аналізувати і стратегічно мислити. При нестабільній поведінці можливості інтровертів, які інтелектуально перевищують своє оточення, не можуть адекватно реалізуватися у службовій кар'єрі, тому вони найчастіше перебувають у підприємстві у ролі рядових виконавців.
Таблиця 4.2. Якості темпераменту особистості
Якості | Типи темпераменту | |||
Холерик | Сангвінік | Флегматик | Меланхолік | |
Урівноваженість | Погана | Добра | Дуже добра | Дуже погана |
Настрій | Нестійкий | Стійкий | Стійкий | Нестійкий |
Емоції | Сильні,короткочасні | Слабкі,короткочасні | Слабкі,тривалі | Сильні,тривалі |
Мова | Гучна, нерівна | Гучна, плавна | Тиха, плавна | Тиха, нерівна |
Терпіння | Низьке | Помірне | Високе | Низьке |
Адаптація | Добра | Відмінна | Повільна | Складна |
Контактність | Висока | Помірна | Невисока | Низька |
Відношення до критики | Агресивне | Спокійне | Байдуже | Образливе |
Відношення до нового | Позитивне | Байдуже | Негативне | Невизначене |
Поведінка у складнихситуаціях | Необачлива | Обачлива | Спокійна | Розгублива |
Самооцінка | Значнозавищена | Певною міроюзавищена | Реальна | Занижена |
Схильність до впливу | Помірна | Слабка | Слабка | Висока |
Знання та урахування особливостей темпераменту – важлива умова забезпечення групової сумісності та ефективності діяльності, а також оптимального розподілу завдань між робітниками.
У групі негативні риси одного темпераменту можна зрівноважити позитивними рисами іншого, наприклад, песимізм і замкнутість меланхоліка – оптимізмом і товариськістю сангвініка. Легкість зміни настроїв і захоплень холерика добре доповнюють спокій, логічність І стійка цілеспрямованість флегматика.
Однак не всі типи темпераментів можуть бути доповнені взаємно. До найбільш складних, негативних типів, як правило, відносять несинтонних інтровертів – внутрішньо орієнтованих людей із твердою асоціальною установкою.
Існують і більш складні типології особистісних характеристик, що спираються на інші методики, тести та інструментарій. На базі особистісних темпераментів виділяються різні риси характеру як стійкі психологічні якості, що визначають відношення робітника до справи, до себе, інших людей і т.д. Риси характеру можуть бути дуже різними: серйозність – легковажність, принциповість – безпринципність, колективізм – індивідуалізм, альтруїзм – егоїзм, акуратність – неохайність і т.п. Урахування і оптимальне сполучення різноманітних особистісних характеристик є важливим чинником групової сумісності та ефективності діяльності колективу.
Найкраще використання індивідуальних і ділових якостей працівників може бути забезпечене за допомогою різних механізмів психологічної сумісності:
1) схожість і взаємодоповнення (компліментарність) якостей взаємодіючих працівників.
Схожість якостей необхідна, наприклад, при формуванні екіпажів літаків або судів, при роботі на конвеєрі із заданим темпом; компліментарність – при розробці проектів (фантазія, креативність, широта мислення одних доповнюється тверезістю, урівноваженістю і прагматизмом оцінок інших);
2) контрастність властивостей і якостей.
Цей механізм сумісності зустрічається досить рідко і виявляється, в основному, лише тоді, коли у всіх працівників спостерігається яскраво виражена спрямованість до загальної колективної мети. У цьому випадку робітники із контрастними якостями повніше відображають і сприймають реальність, наприклад, надмірний оптимізм одних працівників у можливостях реалізації мети знижують песимісти, що готують групу до гіршого варіанту розвитку подій;
3) гомеостазис – саморегулювання системи, що забезпечує підтримку рівноваги за допомогою обміну інформацією; перерозподіл ролей і функцій, що має метою стійкість і ефективність групової діяльності.
Явище гомеостазису найбільш яскраво спостерігається у високо мотивованих, згуртованих колективах і виявляється, зокрема, у тому, що група під впливом вимог ситуації гнучко реагує на неї, сама перерозподіляє функції її членів, виконує роботу відсутніх (наприклад, хворих), вишукує сховані резерви.
Сумісність – одна з найважливіших умов групової згуртованості та ефективності. У загальному плані групова згуртованість залежить і від таких параметрів, як: вік, рівень освіти, тривалість роботи у підприємстві, спільність соціальних ціннісних орієнтації, політичних і релігійних поглядів, широта групових комунікацій, особистість і стиль керівника та ін.
До умов, що забезпечують соціально-психологічну сумісність працівників, належать: відповідність особистих можливостей кожного працівника структурі і змісту його діяльності, схожість моральних позицій працівників, однорідність основних мотивів діяльності та індивідуальних цілей членів колективу, можливість реального взаємодоповнення і органічного сполучення здібностей працівників, раціональний розподіл функцій між членами колективу (рис. 4.4).
Наслідками згуртованості колективу є поліпшення індивідуальної адаптації до навколишніх і більш активне залучення людей у його діяльність; відчуття ними особистої безпеки.
Резюме
Контрольні питання
Тести для самоконтролю
Обов'язкові завдання
Додаткові завдання
Розділ 5. КАДРОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА
5.1. Поняття і значення сучасної кадрової політики підприємств
5.2. Стратегії управління персоналом підприємства
5.3. Зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу підприємства