Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами - Гогіташвілі Г.Г. - 4.6. Основні поняття і терміни

Система (від лат. system — ціле, що складається з частин, сполучень) — це сукупність елементів, котрі взаємопов'язані між собою і взаємодіють для досягнення визначеної мети.

Виробнича система — цілеспрямований процес створення корисної продукції завдяки взаємодії різних технологічних і організаційних підсистем (характерна послідовність: витрати — перетворення — випуск).

Організаційна система — формалізована ієрархічна сукупність взаємопов'язаних управлінських і виробничих функцій, яка сприяє ефективному досягненню визначеної мети.

Технологічна система — сукупність взаємопов'язаних ліній обладнання і технологічних процесів, які взаємодіють у межах виробничої системи з метою виготовлення продукту. Технологічні системи визначають, в основному, технічний і працеохоронний рівень та потенціал виробничих систем.

Системна методологія — сукупність системних методів та послідовності дії щодо їх застосування, які дають цілісне уявлення про мету діяльності та шляхи її досягнення.

Мета — якісна категорія діяльності управління, що дає уявлення про бажаний кінцевий результат діяльності.

Системне мислення — наявність інтелектуальних здібностей для застосування системного підходу, аналізу; здатність мислити системними категоріями.

Системний підхід — управлінський чи інший підхід до вирішення проблеми або досягнення цілей, що базується на системній методології і системному мисленні. У плануванні розглядається як "нормативна методологія" прийняття рішень.

Планування — визначення шляхів, етапів та обмежень досягнення цілей і оцінка засобів реалізації можливих варіантів.

Управління — сукупність нормативних знань та профілактичного досвіду, які забезпечують уміння організовувати діяльність людей та використовувати наявні ресурси для досягнення визначених цілей, результатів. Атрибутами управління є загальні й спеціальні управлінські функції, організаційна структура, зв'язок тощо. З технологічної точки зору — це процес підготовки, прийняття і реалізації рішень, що спрямовані на досягнення поставлених завдань, цілей з використанням різних засобів, методів, інформаційних технологій, ієрархічних структур управління.

Організація управління системами — розподіл завдань і функцій управління між ієрархічними рівнями, підрозділами, органами і засобами управління.

Альтернативи — існуючі напрями дій, які оцінюються з точки зору їх відносного вкладу в досягнення цілей.

Структура — множина частин або форм, які взаємопов'язані в специфічному порядку для здійснення функцій.

Функції — зовнішній прояв властивостей, діяльності, обов'язків певного об'єкта у даній системі. Призначення функцій — утримання системи в збалансованому, стійкому робочому стані. Одна й та ж функція може здійснюватися декількома різними шляхами.

Політика — цілі й завдання, що їх ставлять перед собою органи державної влади, організації та окремі групи населення у своїх інтересах. Політика може бути інвестиційна, соціальна та інша як загальнодержавного, так і корпоративного рівнів.

Стратегія — загальний напрям, який визначає шляхи досягнення цілей.

Програма — сукупність заходів, що здійснюються згідно з визначеними пріоритетами для реалізації стратегії і досягнення цілей з використанням необхідних ресурсів.

Проект — комплекс обґрунтованих рішень, які спрямовані на здійснення програмних заходів.

Концепція — система поглядів, відповідне розуміння явищ, процесів (1); єдиний визначальний задум (2).

Пріоритетність — послідовність здійснення заходів, рішень, які визначаються значущістю впливу на досягнення кінцевого результату, ефективності, першорядності в часі при здійсненні будь-якої діяльності.

Проблема — складне нерозв'язне чи практичне завдання або можлива ціль, для досягнення якої ще не знайдені способи чи можливості ресурсного забезпечення.

Генеральна ціль — загальна стратегія, що зв'язує воєдино види діяльності організації; системоутворювальна ціль.

Цілі — переважні наслідки, результати, які можуть бути досягнені, протягом визначеного періоду часу; бажані граничні значення, яких сподіваються досягти.

Завдання — конкретні результати, яких організація має намір досягти в ході реалізації своїх цілей (генеральної, системних, програмних, індивідуальних).

Ефективність — взаємозв'язок між результатами і цілями, ступінь відповідності результатів цілям.

Ефект — характеристика ефективності досягнення результатів, цілей (економічна, екологічна, соціальна).

Показники — у ланцюгу "цілі — завдання — показники" характеризують кількісні та якісні значення завдань, орієнтири результатів (витрати, терміни, ефект).

Модель — опис, імітація певного явища, процесу, об'єкта. Абстрактна подоба реальності, що використовується для прогнозування наслідків реально здійснюваних дій або стратегій.

Ієрархія (цілей, систем) — розміщення частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого. Виникає, коли система, котра функціонує як ціле на одному рівні, функціонує як частина системи більш високого рівня і стає підсистемою цієї системи.

Організація — може розглядатися як:

— об'єкт, система, що функціонує для досягнення цілей, здійснення стратегій;

— процес створення об'єкта, системи для виконання завдань, вирішення проблем;

— організаційна структура управління з визначеною ієрархією і функціями.

Структура — це сукупність частин або форм, які взаємодіють у специфічному порядку для здійснення функцій.

Методологія — учення про структуру логічної організації методів і засобів діяльності; система законів, теоретичних положень і методів, які дозволяють досліджувати і вирішувати проблеми, причини й наслідки явищ.

Метод — спосіб пізнання дійсності та її відтворення; сукупність способів, принципів і операцій теоретичних або практичних дій для досягнення певної мети, вирішення завдання.

Ідентифікація небезпек — процес визначення існування небезпеки і з'ясування п характеристик.

Оцінка ризику — процес аналізу ризику і визначення його ймовірності.

Працеохоронний аудит — системне незалежне вивчення діяльності підприємства з охорони праці щодо досягнення вимог нормативно-правових актів, планових завдань і працеохоронної політики з метою запобігання травматизму і професійним захворюванням.

Працеохоронний моніторинг — спостереження стану умов захисту працівників та організації охорони праці, а також ідентифікація небезпек, вимірювання рівня небезпечних і шкідливих чинників, оцінка виробничого ризику, аналіз причин нещасних випадків і професійних захворювань.

На підприємстві необхідно реєструвати Й зберігати документацію щодо стеження за умовами та охороною праці, утримувати в робочому стані відкалібровані вимірювальні прилади, а також вести протоколи результатів моніторингу і вжитих корегувальних та запобіжних заходів. Ці заходи здійснюються у такій послідовності:

— технічні засоби, що усувають або обмежують небезпеки та їх джерела;

— засоби колективного захисту;

— організаційні заходи;

— процедурні заходи (інструкція з охорони праці);

— засоби індивідуального захисту;

— аналіз і подальше вдосконалення СУОПП.

За результатами моніторингу, аудиту й аналізу керівництво підприємства актуалізує політику, цілі та інші елементи СУОПП.

Працеохоронна програма — система задокументованих і затверджених урядом, адміністрацією напрямів дій з визначеними пріоритетами досягнення працеохоронних цілей і організаційно-правовим та економічним механізмом забезпечення програмних напрямів і заходів.

Працеохоронна експертиза — комплексний аналіз технологій, устаткування, техніки, матеріалів, проектів іншої документації з метою визначення відповідності чинним нормативно-правовим актам, розроблення конструктивних працеохоронних пропозицій.

Працеохоронний інжиніринг — проміжний етап між аудитом і реалізацією працеохоронної програми; інженерно-економічна діяльність щодо обґрунтування рекомендацій аудиту, програм і проектів. Він охоплює:

— маркетингові дослідження попиту і пропозицій у системі працеохоронної модернізації виробництва, сучасні безпечні технології;

— пілотні дослідження безпечної технології;

— розроблення пропозицій щодо працеохоронної модернізації виробництва.