Основи дидактики - Чайка В.М. - Аналіз результатів

Цей процес поділяється на підготовчий і виконавчий етапи. Підготовчий етап охоплює підготовку ТЗН, наочності, дидактичних і роздавальних матеріалів; попереднє здійснення дослідів, демонстрацій, перегляд діафільмів; залучення учнів до підготовки дослідів, лабораторних робіт, демонстрацій; попереднє виконання вправ для закріплення, повторення, щоб визначити необхідний час; добір навчально-методичної літератури, яка буде використана на уроці.

Виконавчий етап передбачає організування дій самого вчителя та діяльності учнів. Організування діяльності школярів охоплює постановку перед ними навчальних завдань, створення сприятливих умов, формування мотивації та пізнавального інтересу, чіткий розподіл функцій між учнями під час планування практичних робіт.

Стимулювання навчальної активності

Цей компонент не обов'язково передує організуванню чи йде після нього. У педагогіці напрацьовано численні прийоми, способи і методи стимулювання (постановка проблемних запитань, організація дискусій, включення в ситуацію емоційно-моральних переживань, опора на здобутий життєвий досвід, дидактична і рольова гра та ін.). Основна його мета - зосередити увагу учнів, пробудити в них зацікавленість, пізнавальний інтерес (розкрити практичну значущість змісту навчального матеріалу). Для цього використовують яскраві приклади, факти, нетрадиційні прийоми і форми роботи.

Контроль і регулювання

У цих елементах структури діяльності вчителя передбачено спостереження за діяльністю учнів, відповіді на запитання, виконання вправ, індивідуальні співбесіди з дітьми, перегляд письмових робіт, зошитів. Контроль дає змогу виявити типові недоліки і труднощі процесу навчання, своєчасно зреагувати на них. Учитель оцінює свій варіант організації навчання, ступінь його реалізації. Це забезпечує можливість коригувати, регулювати процес навчання за допомогою додаткових пояснень, конкретних вправ, урахування індивідуальних особливостей учнів.

Аналіз результатів

Цей компонент завершує цикл викладання. Під час аналізу важливо не тільки визначити рівень знання учнями фактів і визначень, а й уміння застосовувати знання для розв'язання практичних завдань. Аналіз передбачає зіставлення навчальних цілей із досягнутими результатами, виявлення причин недоліків.

З позицій синергетики (принципу розгляду світу як самоорганізованої комплексної системи) педагогічна діяльність учителя є динамічною системою, функціонування якої забезпечує рівновага її компонентів, суперечливих внутрішніх тенденцій, діалектичної діади "свобода - необхідність", а також внутрішня здатність до самоформування, надбудови в собі нових якостей. У такому розумінні свобода вчителя - це можливість вибирати свою лінію поведінки в різних обставинах, відчувати професійно-моральну відповідальність за власні рішення і дії. І хоча педагог "не вільний" у виборі об'єктивних умов діяльності, він наділений певною свободою обирати варіанти навчання, оскільки в кожний момент часто існує не одна, а декілька реальних можливостей діяльності, хоча і з різною долею ймовірності. Професійні рішення та дії визначаються не тільки знаннями педагогічних законів, уміннями і навичками, результатами мисленнєвої (аналітичної) діяльності, а й розумінням власних психічних процесів, аналізом особливостей свого стилю роботи, власного Я. Педагог, приймаючи рішення, має усвідомлювати, що він вибирає не тільки своє власне буття, а й "пропонує" (визначає) певний зміст життєдіяльності учня і тим самим не може уникнути відповідальності за результати педагогічної роботи. До того ж, деякі аспекти педагогічної реальності не обмежуються системою професійного мислення.

У практичній діяльності педагога окрім усвідомлених, є неусвідомлені аспекти. Щойно індивід упроваджує в реальну практику певні способи діяльності, вони починають функціонувати на підсвідомому рівні, автоматично. Тому в багатьох аспектах учитель усвідомлює власну педагогічну діяльність, не приділяє їм уваги й не оцінює. Педагог часто не може визначити особливості свого індивідуального стилю, формування якого переважно стихійне і неусвідомлене. Водночас людина здатна адекватно себе оцінити, тому самоаналіз властивий природі вчительської праці.

Учителі різною мірою усвідомлюють і розуміють себе, власну діяльність. Це зумовлено комплексом індивідуально-психологічних властивостей особистості, розвитком абстрактно-логічного мислення, аналітичними здібностями, рівнем потреби в самопізнанні. У процесі діяльності свідомо чи інтуїтивно відбувається і самоконтроль, саморегуляція, що як додатковий елемент зворотнього зв'язку організовують учителя, коригують діяльність, сприяють розвитку рефлексивного мислення.

Оскільки діяльність учителя - це процес розв'язання великої кількості педагогічних завдань різних типів, видів і рівнів, то її доцільно аналізувати в поняттях науки управління. Ураховуючи її загальні положення, російський дослідник Віталій Сластьонін (1930-2010) вважав, що процес розв'язання педагогічних завдань проходить етапи діагностування (аналізу), прогнозування та планування педагогічних впливів як проектування їх результату, конструювання та реалізації педагогічних дій, підсумовування й оцінювання отриманих результатів та визначення нових педагогічних завдань.

Педагогічне завдання - виявлення суперечностей навчально-виховного процесу, в т. ч. педагогічної діяльності, які враховує вчитель, стимулюючи розвиток особистості.

Його також визначають як педагогічну мету, залежну від певних умов.

Педагогічна діяльність, як стверджує сучасна російська дослідниця Наталія Кузьміна, є процесом розв'язання незліченної кількості педагогічних завдань, підпорядкованих меті формування особистості, її світогляду, переконань, свідомості, поведінки.

Розв'язання педагогічних завдань, на думку сучасної української дослідниці Наталії Гузій, зумовлюється рефлексивною основою перебігу всіх стадій та етапів цього процесу, функціонуванням різноманітних форм педагогічного мислення, сформованістю інтелектуальних умінь, що особливо стосується вихідного аналізу педагогічних ситуацій та аналізу результативності виробленого педагогічного рішення.

Педагогічне завдання спрямоване на аналіз педагогічної ситуації і прийняття конкретного рішення. Сучасний російський учений Володимир Загвязинський (нар. 1930) зазначає, що процес пошуку і прийняття педагогічного рішення складний і багатоступеневий, вимагає дотримання логіки педагогічних дій, аналізу вихідного стану об'єкта, прогнозування, передбачення, цілепокладання, проектування та здійснення, а не од-номоментного акту, осяяння. Водночас він наголошує на важливій ролі інтуїції, підсвідомих моментів у пошуку і прийнятті педагогічного рішення.

Особливості педагогічної діяльності як пізнавального процесу зумовлені не тільки соціально-педагогічними цілями, нормативними документами, особливостями навчання, вимогами суб'єктів педагогічного процесу, а й можливістю вільного самовизначення, правом вибору власної концепції педагогічної праці і відповідальністю за прийняте педагогічне рішення. Учитель - не тільки учасник міжособистісної взаємодії з учнями, він - організатор, який визначає її цілі, зміст, методи і форми, забезпечує досягнення результатів.

Отже, навчання, основане на міжособистісній взаємодії, є процесом регульованим і контрольованим. Рефлексивний характер педагогічної діяльності виявляється у сформованості вмінь здійснювати її самоаналіз, саморегуляцію, самоконтроль, самооцінку. Тому педагогічна діяльність є рефлексивним управлінням навчально-пізнавальною діяльністю учня і водночас власною діяльністю.