Основи дидактики - Чайка В.М. - 3.3. Правила навчання

Принципи навчання конкретизуються в наборі правил, що розкривають їх аспекти. Якщо принцип має характер загальної закономірності, то правила відображають дії, які потрібно реалізовувати в певній педагогічній ситуації.

Правила навчання - положення, якими має керуватися вчитель у викладанні

Дидактичні правила формулюються здебільшого в категоричній формі, бо вони вимагають від учителя безпосередньої дії ("Навчай активно!"). Таких правил дуже багато, тому К. Ушинський застерігав: "Виучування педагогічних правил не дає нікому жодної користі... Усі їх можна вмістити на одному друкованому аркуші, і з них можна скласти кілька томів. Уже це одне свідчить, що головне зовсім не у вивченні правил, а у вивченні тих наукових основ, з яких ці правила випливають".

Педагогічна теорія і практика переконливо доводять відносне, а не абсолютне значення засвоєних знань у професійній діяльності. Те, що в одній ситуації було основним, визначальним, в іншій (часто вже на наступному етапі уроку) стає другорядним. У професійній діяльності дотримуватися одного правила означає порушувати інше - виконати їх водночас практично неможливо. Наприклад, перед поясненням нового навчального матеріалу в одній ситуації педагог має забезпечити повторення раніше вивченого матеріалу з метою його закріплення, в іншій - здійснити повторення, щоб "підвести" учнів до свідомого розуміння змісту нового матеріалу; в одному випадку потрібно орієнтуватися на найвищу межу розумових можливостей учнів ("зону найближчого розвитку" за Л. Виготським), в іншому - спрощувати навчальний матеріал, постійно повторювати основні правила і поняття. Результати емпіричного дослідження свідчать, що навіть висока теоретична підготовленість учителя не дає змоги йому досягти безпомилковості дій. Правила навчання, як зауважував німецький педагог Фрідріх-Вільгельм-Адольф Дістер-вег (1790-1866), не можна тлумачити і виконувати формально, механічно. В. Сухомлинський стверджував, що "нема жодної педагогічної закономірності, нема жодної істини, яка була б абсолютно однаково застосовна до всіх дітей".

Як свідчать дослідження, багатьох помилкових і шаблонних рішень (перевірити домашнє завдання з метою виставити бали, запропонувати учням самостійно виконати вправи без належного цілепокладання та інструктажу, пояснити новий навчальний матеріал без достатньої мотивації учіння тощо) можна було б уникнути, якби педагоги знали правила і схеми-варіанти процесу навчання. Знання типових ситуацій і методичних прийомів допомагає правильно оцінити конкретні умови навчання, вибрати адекватний ситуації план, прийняти оптимальне рішення.

У процесі педагогічної діяльності професійні дії вчителя зумовлені насамперед дидактичною метою, логічністю навчального процесу, особливостями конкретної ситуації, співвідношенням основних його компонентів. Педагогу необхідно враховувати логіко-психологічну сутність дидактичних правил, не відривати їх одне від одного.

Кожне дидактичне правило випливає з певного принципу навчання:

- "у методах викладання відображайте методи наукового пізнання, розвивайте мислення учнів" (принцип науковості);

- "переходьте від легкого до важкого, від загального до конкретного, від відомого до невідомого, від простого до складного, від близького до далекого" (принцип доступності);

- "часто використовуйте запитання "Чому?", щоб навчити учнів розуміти причиново-наслідкові зв'язки" (принцип свідомості й активності);

- "повторення та закріплення вивченого здійснюйте так, щоб активізувати не тільки пам'ять, а й мислення та почуття учнів" (принцип міцності);

- "слідкуйте за тим, щоб спостереження учнів були систематизовані та відповідні причині та наслідку незалежно від порядку, в якому вони здійснювалися" (принцип наочності).

Отже, закономірності є основою принципів навчання, які конкретизуються у правилах. Знання цих дидактичних категорій дає змогу вчителю моделювати та організовувати дидактичний процес на науковій основі. Водночас вони є не сукупністю статичних положень, а керівництвом до дії. Учителю необхідно орієнтуватися не на реалізацію окремих закономірностей і принципів навчання, а на їх систему, що дає змогу науково обґрунтовувати мету, зміст, методи і засоби навчання, створювати позитивні умови для діяльності.