Педагогіка у запитаннях і відповідях - Кузьмінський А.І. - 20.2. Яке місце в системі всебічного гармонійного розвитку особистості займає фізичне виховання?

20.1. Які завдання фізичного виховання?

Основними завданнями фізичного виховання є:

1) створення умов для нормального фізичного розвитку, збереження здоров'я;

2) оволодіння знаннями про організм людини;

3) набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок;

4) підтримання організму в здоровому стані.

20.2. Яке місце в системі всебічного гармонійного розвитку особистості займає фізичне виховання?

Наші пращури в системі виховання людини питанням формування фізичної досконалості надавали особливого значення. Фізична краса, здоров'я людини цінувалися найвище поряд з розумом серед інших людських вартостей. Уже в прислів'ях народ висловлював своє особливе ставлення до фізичної досконалості: "Сила та розум — краса людини"; "В здоровому тілі — здоровий дух"; "Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє"; "Бережи одяг знову, а здоров'я змолоду"; "Найбільше багатство — здоров'я"; "Здоров'я — всьому голова" та ін.

Фізично красиві, здорові люди прославлялися у піснях, легендах, билинах. Згадаймо народні образи богатирів — Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Минулу Селяниновича, Котигорошка.

Упродовж століть народ створив своєрідну систему фізичного виховання дітей: це і турбота про здоров'я матері, якау своєму лоні виношує дитину, і традиції вигодовування немовляти материнським молоком з першого дня до 1—1,5 років, і особливості купання та загартування дитини, і якомога раннє включення малюка в рухові вправи (повзання, рання ходьба за візочками, спеціальні ігри на розвиток м'язів). Коли дитина підростала, її залучали до різних видів діяльності, які сприяли розвитку м'язів, загартуванню (ігри на свіжому повітрі, купання, спілкування з природою). Батьки не боялися прилучати дитину до посильної фізичної праці, яка якнайкраще сприяла її фізичному розвитку, зміцненню здоров'я з одночасним соціальним розвитком особистості. Наприклад, спочатку доручали пасти качок, гусей, а потім телят, корів, овець, свиней. Підростав юнак, і йому доручали пасти коней, водити їх у плузі. Це були своєрідні класи фізичного змужніння. Одночасно діти росли і засвоювали правила догляду за своїм тілом, оволодівали санітарно-гігієнічними навичками (ходити босоніж, умиватися холодною водою, пити цілющу воду з джерела та ін.).

Проте тяжка праця, поширення різних хвороб, незадовільне медичне обслуговування, побутові незгоди все-таки негативно впливали на здоров'я людей, скорочували їх життя. Домінантним був природний відбір. Виживали тільки фізично здорові люди, які народжували здорових дітей. Тому не дивно, що турбота кожної людини про власне здоров'я виступала на перший план життєдіяльності.

В умовах науково-технічного прогресу проблеми фізичного виховання підростаючого покоління і всього населення різко загострюються. Значна частина дітей народжуються хворими. Це зумовлено передусім загрозливими екологічними негараздами. Крім того, через розвиток техніки дитина з раннього віку перебуває у стані гіподинамії, та й значна частина дорослих людей перебувають у такому самому стані.

Ось чому важливою передумовою інтенсивного соціально-економічного поступу Є турбота про здоров'я громадян України.

20.3. Які традиційні напрями (шляхи) використовують у процесі фізичного виховання?

У процесі фізичного виховання варто виділити такі його традиційні напрями (шляхи):

1. Життєдіяльність у сім'ї. Тут мають бути закладені генетичні основи формування фізичного здоров'я дитини, забезпечені умови для її фізичного розвитку, оволодіння першими санітарно-гігієнічними вміннями та навичками догляду за собою (харчування, сон, догляд за тілом тощо).

2. Перебування в дитячому садку. Педагоги-вихователі допомагають батькам у забезпеченні системи фізичного виховання дітей з урахуванням їх віку і статі, формують початкові елементи фізичної культури дошкільнят.

3. Навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Впродовж 10—11 років школярі охоплені системою занять та інших заходів, які позитивно впливають на зміцнення здоров'я, набувають поглиблених знань у галузі фізичної культури через систему навчальних дисциплін (анатомія і фізіологія людини, валеологія та ін.).

4. Заняття в позашкільних виховних закладах (дитячих спортивно-оздоровчих секціях, клубах тощо). Ці заклади покликані задовольняти спортивні інтереси школярів і проводити цілеспрямовану роботу щодо зміцнення їх здоров'я, розвитку спортивних умінь з урахуванням віку й статі вихованців.

5. Навчання у професійних навчальних закладах. Оскільки розумова праця є переважаючим видом діяльності учнів, студентів, то для підтримання певної гармонії у розвитку особистості потрібні відповідні навантаження на фізичну сферу, що дають заняття з фізичної культури, участь у роботі спортивних секцій.

6. Участь у продуктивній виробничій діяльності. Фізичне виховання тісно пов'язане з трудовою діяльністю, передусім з фізичною працею. Помірні та дозовані навантаження на фізичну сферу сприяють розвитку м'язів, позитивно впливають на підтримання здорового ритму в організмі.

20.4. Які засоби використовують у процесі фізичного виховання?

У процесі фізичного виховання використовують такі засоби:

1) натуральні сили природи — сонце, повітря, воду;

2) організацію правильного режиму харчування, праці та відпочинку;

3) гігієнічну гімнастику;

4) гігієну догляду за тілом;

5) спортивні ігри, туризм, працю.

Усі названі засоби, які забезпечують фізичне виховання людини, слід використовувати комплексно з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців і матеріальних умов.

20.5. Які є форми фізичного виховання?

Склалися традиційні форми фізичного виховання: уроки фізичної культури, діяльність спортивних секцій, гуртків та ін.

Слід зауважити, що фізичне виховання не повинне обмежуватись лише формами, які забезпечують умови для зміцнення здоров'я, розвитку фізичних потенцій, формування спортивних навичок. На кожному "квадратному метрі" виховного простору педагоги мають дбати про створення оптимальних умов для збереження здоров'я дітей, їх фізичний розвиток (безпосередньо на кожному уроці нефізкультурного профілю, на перервах, під час прогулянок, суспільно корисної праці, в ігровій діяльності, в процесі організації дозвілля тощо). Схему забезпечення фізичного виховання подано на рис. 54.