Зараження ОР і СДЯР місцевості, кормів, продуктів і води буде залежати від застосованої речовини, яка потрапила після аварії в навколишнє середовище, стану її на момент застосування чи аварійного випадання (газ, пара, аерозоль), а також від характеру місцевості, виду продуктів, кормів і умов, у яких вони знаходилися (склади, поле та ін.).
Особливо небезпечне зараження отруйними речовинами, які можуть проникати на певну глибину (табл. 31), і тривалий час зберігати уражаючу дію, небезпечну для людей і тварин.
У разі випадання небезпечних речовин на лісові насадження хімічні речовини можуть тривалий час залишатися в кронах, на лісовій підстилці, ґрунті, роблячи небезпечним навколишнє середовище. У листяному лісі й садах значно більше затримується хімічних речовин влітку, ніж взимку. За таких умов будуть уражатися птахи, звірі, сільськогосподарські тварини, небезпечною буде і продукція лісового господарства: деревина, гриби, ягоди, сіно та ін.
Отруйні речовини, СДЯР у паро- і туманоподібному станах дуже добре проникають крізь нещільну тару, мішковину, папір і заражають продукти харчування, фураж. У тваринницьких фермах, інших виробничих приміщеннях й житлових будинках, проникаючи крізь вікна, двері, вентиляційні отвори, димарі, можуть застоюватись і бути небезпечними тривалий час. Небезпечним є ураження продуктів, урожаю, кормів і води стійкими ОР і СДЯР влітку.
Таблиця 31. Проникнення стійких ОР у ґрунт, матеріали, продукти і корми, см
Ґрунт, матеріали, продукти, корми | Іприт | ФОР |
Ґрунт (цілина) щільний сніг | 2—3 | — |
Рілля, пухкий сніг | >10 | — |
Деревина | До 1,5 | — |
Бетон, асфальт | До 5 | — |
Цегла, штукатурка | До 3 | |
Сіно, солома в скиртах | До 25 | 15—20 |
Сіно, солома пресовані | 12 | — |
Зернофураж відкритий, комбікорм | 5 | 5—6 |
Зерно в мішках | 1—2 | |
Крупи | До 7 | 10 |
Вермішель | 10—12 | 16 |
Борошно, манна крупа | 0,5—2 | 0,5—1 |
Цукор (пісок) | 6—8 | 8—12 |
Хліб (буханка), м'ясо морожене | 0,5—1,5 До 1,5 | 2 |
Фрукти, ягоди, коренеплоди | 0,5—1,5 | |
М'ясо захололе, жир тваринний твердий | 5—7 | 5—6 |
Олія, молоко | На всю глибину об'єму |
Забруднення урожаю, продуктів і кормів залежить від типу ОР і СДЯР, їх стану в час забруднення (пароподібні, рідкі чи тверді), тривалості прямого осідання хімічних речовин, щільності зерна, коренеплодів, умов, у яких вони знаходились (у приміщеннях, відкрито на місцевості, в мішках та ін.).
Дуже небезпечні стійкі ОР — Ві-Ікс, зоман, зарин, іприт, синильна кислота та деякі СДЯР, які добре сорбуються зерном і кормами та можуть зберігати уражаючу дію до кількох тижнів, а інколи і кількох місяців.
Харчові продукти, урожай, корми, які були під впливом фосгену, провітрені до повного зникнення запаху ОР, можна використовувати (але після перевірки). Дифосген заражає харчові продукти і корми на нетривалий час, тому їх можна використовувати, але після зникнення запаху і відсутності ОР за результатами аналізу.
Хлорацетофенон, бромбензилціанід, адамсит, дифенілхлорарсин можуть заразити продукти, урожай і корми лише поверхнево. Після зняття верхнього шару і проведення аналізу їх можна використовувати.
Багато хімічних речовин в урожаї, кормах і продуктах не залишаються на певній глибині, а поступово проникають глибше. Хімічні речовини, у вигляді крапель, можуть проникати глибше у вигляді парів і створювати небезпечне зараження урожаю, продуктів, кормів.
Тривалий час небезпечним може бути зараження ріллі. Після дощу кірка, яка утворюється, певний час затримує випаровування небезпечних парів, але після її розпушення уражаюча дія небезпечних хімічних парів може стати загрозою для людей і тварин.
Зараження води залежить від типу хімічної речовини і водойми. Іприт після потрапляння у воду утворює на воді маслянисту плівку. В колодязі, озері, ставку іприт поступово осідає на дно і розкладається, утворюючи нетоксичні речовини. Азотисті іприти (HN-3, HN-2, НN-1) утворюють водорозчинні солі з мінеральними кислотами, які не поступаються за токсичністю найбільш отруйним речовинам. Це створює небезпеку застосування їх як диверсійних отрут для зараження непроточних джерел.
Зарин зберігає уражаючу дію у воді кілька діб, а Ві-Ікс — кілька місяців. Тривалий час небезпечною залишається вода, заражена синильною кислотою і солями азотного іприту.
Люїзит розчиняється і розкладається у воді, але утворюються речовини з небезпечним вмістом миш'яку, тому така вода непридатна для використання людьми і тваринами.
Фосген воду не отруює, а дифосген отруює, але на нетривалий час.
Синильна кислота і табун воду не заражають. Металеві предмети затримують хімічні речовини тільки своєю поверхнею. Люїзит сприяє появі іржі, а у краплинно-рідинному вигляді руйнує алюмінієві сплави. Хлорціан при підвищеній температурі руйнує багато металів.
2.7.1. Коротка характеристика осередку біологічного ураження
2.7.2. Біологічні засоби ураження людей, тварин, рослин, продуктів, кормів і води
Хвороби та шкідники сільськогосподарських культур
2.7.3. Осередок комбінованого ураження
Розділ 3. МОНІТОРИНГ І ПРОГНОЗУВАННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
3.1. Одиниці радіоактивності й дози випромінювання
3.2. Методи визначення іонізуючих випромінювань
3.3. Класифікація дозиметричних приладів
3.4. Прилади для радіаційної розвідки і контролю радіоактивного забруднення