Педагогіка - Максимюк С.П. - 4. Основні ідеї педагогічної творчості А. Дістервега

Годинна народження є першою годиною виховання

І. Г. Песталоцці

Іоган Генріх Песталоцці (1746—1827 рр.) — швейцарський педагог-демократ, один з основоположників дидактики початкового навчання. Він керував відомими виховними закладами у Швейцарії: заклад для бідних (1774—1780 рр.), притулок для сиріт (1798—179 рр.), середніми школами й інтернатами (1800—1825 рр.). Свій багатий досвід виховання і навчання дітей Песталоцці узагальнив у таких творах, як "Лінгард і Гертруда", "Лист до друга про перебування в Стан-ці", "Як Гертруда вчить своїх дітей", "Лебедина пісня" та інших. І. Песталоцці народився в Цюріху в сім'ї лікаря. У студентські роки він не міг зрозуміти справжніх причин страждань народу. Головну роль у здійсненні своїх соціальних задумів він надавав вихованню, уважаючи, що виховання повинно дати дітям з народу хорошу трудову підготовку, розвиваючи їх фізично і духовно. Виховання потрібно починати від наро-. дження: "Година народження дитини є першою годиною її виховання". Воно повинно бути природовідповідним; розумові, моральні і фізичні сили потрібно розвивати у тісному взаємозв'язку — це вимога гармонійного розвитку, елементарної освіти.

Найбільшим внеском І. Песталоцці в дидактику є його ідеї розвиваючого навчання. Головною метою навчання Песталоцці вважав пробудження розуму дітей до активної діяльності, розвиток їх пізнавальних здібностей, формування в них уміння логічно мислити і коротко висловлювати словами суть засвоєних понять. Для цього він розробив систему вправ із метою озброєння учнів знаннями, І. Песталоцці критикував сучасну школу за зубріння, яке притупляє духовні сили дітей. Розумовий елементарний розвиток, за Песталоцці, полягає в тому, щоб діти переходили від вражень про зовнішній світ до ясного уявлення і чітких понять. Розглядаючи чуттєве сприймання навколишнього світу як вихідний момент пізнання, І. Песталоцці надавав великого значення наочності в навчанні. Він писав, що в дітей потрібно розвивати спостережливість, формувати вміння порівнювати предмети, виявляти спільні й відмінні ознаки, їх співвідношення. Число, форма і слово — вихідний момент усякого навчання. Мову дитини потрібно розвивати послідовно. І. Песталоцці створив просту методику початкового навчання дітей вимірюванню, малюванню і письму, якою могли оволодіти не лише вчителі, але й кожна мати-селянка для занять зі своєю дитиною. Він запропонував увести в школі елементарну гімнастику, уважав трудову елементарну освіту невід'ємною частиною свого методу. Як педагог-гуманіст він пропонував сучасну йому професійну підготовку молоді пов'язати із загальною метою виховання — "формуванням справжньої людяності". І. Песталоцці рекомендував спеціальну гімнастику, яка б готувала молодь до індустрії. Моральне виховання необхідно починати з перших днів життя дитини в сім'ї, де велика роль належить вправам у моральних вчинках. Громадські виховні заклади Песталоцці будував на зразок сім'ї, на засадах щирої любові вчителя до дітей і бережливого ставлення до них.

Песталоцці привернув увагу широкої педагогічної громадськості до народної школи. Він мріяв про таку школу, яка б задовольняла потреби народних мас, була ними прийнята і створювалася ними самими. Проголошена ним ідея розвиваючого навчання мала величезний вплив на розвиток дидактики, предметних методик і шкільну практику в багатьох країнах.

4. Основні ідеї педагогічної творчості А. Дістервега

Розум нічим наповнити не можна, він повинен" самодіяльно все охопити.

А. Дієтервег

Дістерверг Адольф (1790—1866) — німецький педагог-демократ. Після закінчення університету він викладав у середніх школах у 1812—1820 рр. фізику, математику, був директором учительської семінарії (1820—1832), де викладав педагогіку, математику, німецьку мову; видавав педагогічний журнал (1827—1866), у якому особливої уваги надавав народній школі, помістив у ньому більше 400 статей. У 1832—1841 рр. він створив у Берліні чотири учительські товариства, а в 1848 р. був обраний головою Загальної німецької учительської спілки. А. Дістервег захищав ідею загальнолюдського виховання. Завдання школи, на його думку, полягає у вихованні гуманних і свідомих громадян. Любов до свого народу невіддільна від любові до людства: "Людина — моє ім'я, німець — моє прізвисько", — говорив А. Дістервег. Блискучий педагог-практик, він був автором більш як 20 підручників із математики, німецької мови, природознавства, географії, популярної астрономії. Його "Керівництво до елементарної географії" та "Елементарна геометрія" були перекладеш на російську мову і користувалися великою популярністю. У 1835 році була надрукована головна праця А. Дістервега "Керівництво до освіти німецьких учителів": перша частина цієї книги присвячена питанням педагогіки і дидактики, а друга, написана за допомогою вчителів, — викладанню окремих предметів. Головними принципами виховання А. Дістервег уважав природовідновідність, культуро-відповідність, самодіяльність. Він наголошував, що, лише знаючи психологію і фізіологію, педагог може забезпечити гармонійний розвиток дітей. У психології він бачив "основу науки про виховання". Як і Песталоцці, А. Дістервег уважав, що людина володіє природними задатками, яким властиве прагнення до розвитку. Завдання виховання — пробудити задатки, щоб вони могли самостійно розвиватися. "Без збудження не може бути розвитку. Виховувати — значить збуджувати. Теорія виховання є теорією збудження".

Прогресивною була його вимога культуро-відповідності — урахування у вихованні умов, місця, часу народження людини, усієї сучасної культури країни, яка є батьківщиною учня. Самодіяльність, тобто активність та ініціативу, Дістервег уважав однією з найважливіших рис особистості: "Бути людиною, — за його словами, — це значить бути самодіяльною в прагненні до розумних цілей". Положення А. Дістервега про те, що "розум нічим наповнити неможливо, він повинен самодіяльно все охопити, засвоїти і перетворити", актуальне і нині.

Основи дидактики розвиваючого навчання А. Дістервег сформулював у 33 чітких законах і правилах. Великого значення в навчанні він надавав наочності, доступності навчального матеріалу, міцності знань, високій культурі мови учнів. Говорячи про активізацію розумової діяльності учнів, А. Дістервег зазначав, що поганий учитель подає, готову істину, а хороший учитель учить її знаходити. Успішне навчання має виховний характер. Хто добре вчить, добре й дисциплінує. А. Дістервег уважав, що вирішальна роль у вихованні й навчанні дітей належить учителеві. І він може впоратися з нею, якщо буде постійно працювати над собою, над своєю самоосвітою. "Ніколи не зупиняйся, — писав А. Дістервег, звертаючись до вчителів, —... Лише до тих пір будеш здатним давати освіту іншим, поки продовжуватимеш працювати над власною освітою...". А. Дістервег закликав учителів звільнитися від рутинних прийомів викладання, працювати творчо. Педагогічні ідеї А. Дістервега, його підручники розповсюджувалися далеко за межі Німеччини. Передові педагогічні журнали різних країн високо оцінювали його прогресивне вчення.