Педагогіка - Максимюк С.П. - 3. В.О. Сухомлинський — майстер унікального експерименту

Педагогічний експеримент у Павлиській школі узагальнено В. Сухомлинським у 40 книгах, 500 статтях та низці неопублікованих творів. До класичних творів педагогіки належать "Павлиська середня школа", яка може бути навчальним посібником у педагогічних інститутах. Експеримент у цій школі тривав понад ЗО років. Індивідуальна творча діяльність Василя Олександровича — директора школи поєднувалася з формуванням цілісного передового педагогічного досвіду керованого ним колективу. Як учитель-новатор, він володав почуттям справді нового, умів заглядати в майбутнє, готував своїх вихованців до життя. За плідну педагогічну наукову і діяльність В. О. Сухомлинський був удостоєний найвищих нагород: два ордени Леніна, Золота Зірка Героя, Лауреат державної премії УРСР в галузі науки. Після виходу першої книги молодий директор сільської школи обирається членом-ко-респондентом АПН СРСР, йому присвоюють почесне звання "Заслужений учитель республіки", його нагороджують медалями К. Д. Ушинського і А. С. Макаренка. Його книги видаються мільйонами тиражів, у всій країні проходять конференції, присвячені педагогу. Цей список можна продовжувати. Хіба Ушинський і Песталоцці, Януш Корчак і А. Макаренко свого часу були удостоєні більшої честі? Чи зараз є педагог, оточений більшою увагою свого народу і своєї країни, ніж В. О. Сухомлинський? Нелегко йому було у праці і в боротьбі. Загальне визнання заслужив В. О. Сухомлинський своїм блискучим педагогічним експериментом, рівносильним життєвому подвигу. Яка ж суть цього експерименту? Які його результати?

За своїми масштабами, цілями, тривалістю павлиський експеримент носить глобальний характер: він охоплює весь процес формування особистості, являє собою повний педагогічний цикл. У перші роки після війни він прийняв до школи дітей загиблих воїнів, внуків партизан, а через 25 років сам пішов з життя. У полі зору педагогів Павлиської школи було все людське життя — від першого дня до останнього, від народження до смерті, від пологового будинку до кладовища, від першого слова — до останнього. В/ О. Сухомлинський говорить про народження дитини і пробудження батьківського почуття, про розумну материнську любов, про обов'язок сина, про почуття вдячності — про все, що людину робить Людиною.

Навчання для нього — загальне виховання дітей, батьків, усього населення. Учений багато думає про дітей з вродженими психічними вадами, з недоліками інтелектуального розвитку, він залишає таких дітей у Павлиші, не відправляє у спеціальні навчально-виховні заклади, відкриває їм широку життєву дорогу, семеро таких дітей він довів до вищої школи. Суть і значення педагогічного експерименту в тому, щоб школа не давала країні педагогічного браку в вихованні. Людина — вища цінність, брак її формування — втрата для країни, перешкода прогресу людства.

Учителів у Павлиші цікавить розум, моральність, здоров'я майбутніх громадян; їх привчають до праці, до прекрасного. Кожна дитина може себе проявити з якогось боку — у школі після уроків працювало 80 гуртків. Ніщо з людських досконалостей не забуто в Павлиші. Незадовго до смерті Василь Олександрович бесідував з в'язнями. Він переконав їх подумати над тим, який біль, яке горе вони принесли людям, як треба його спокутувати. На очах в'язнів виступали сльози, вони поставили йому більше як 100 питань, і ніхто з них не був грубим, байдужим. Він радив в'язням виробити ясну мету і намагатись її досягти. На цій зустрічі одноголосно був прийнятий і схвалений унікальний документ "Перетворювати знання в особисті переконання" — це було звернення до всіх учнів загальноосвітніх шкіл виправно-трудових закладів Української РСР. У ньому рішуче засуджувалося злочинне відношення до рідної мови.

Перша книга педагога вийшла в 1956 р. і називалася "Виховання колективізму у школярів". Остання його книга "Мудра влада колективу" побачила світ після його смерті. Основні принципи шкільного колективу — це патріотизм і громадянськість духовного життя учнів і педагогів, примноження духовних багатств, гармонія високих, благородних інтересів, потреб і бажань. Основою цілісності, якісності колективу В. Сухомлинський проголосив піклування людини про людину, відповідальність людини за людину. Він рішуче виступав проти волюнтаризму у вихованні, навчанні. "Сильні вольові засоби свідчать про ваше безсилля," — писав В. О. Сухомлинський у книзі "Мудра влада колективу" (М., 1975, С.232).

Його підхід до дітей значно ширший від педагогіки співробітництва (кінець 80-х — 90-і рр.).

Значне місце в павлиському експерименті займає вчитель — ключова фігура у справі виховання і навчання дітей. Учитель у В. О. Сухомлинського — серцевина будь-якої системи виховного впливу, без нього немислимий експеримент. Приклад учителя — жива, сама ефективна наочність у вихованні. Своїм прикладом він надихав учителів на самовіддану творчу діяльність.

В. О. Сухомлинський створив цілісне вчення про вчителя, його невичерпну і багатогранну роботу, про всебічне вдосконалення його знань, теоретичної і практичної підготовки. У Павлиській школі психологія стала хлібом насущним. Психологічними засобами керував сам директор, який був і кращим керівником студентів — практикантів. Його сила в роботі з учителями ще й у тому, що він був енциклопедично освіченим, усі предмети навчального плану школи знав на рівні хорошого спеціаліста-предметника. Прихід Василя Олександровича на урок завжди був подією для педагога і для учнів. Працювати з ним було нелегко, дехто не витримував напруження і звільнявся. Але вимогливість директора була гранично коректною завжди. Якщо він знаходив дев'ять недоліків на уроці і записував у свій блокнот дев'ять зауважень, то при аналізі уроку говорив лише про один недолік, оскільки не хотів зламати, приголомшити вчителя-початківця. А щоб висловити всі дев'ять зауважень, директор школи відвідував 9—10 уроків, хоч йому вже після першого уроку все було зрозуміло. Пізніше директор відвідував ще уроки, щоб поставити актуальні проблеми перед учителем на найближчі роки. Після цього В. О. Сухомлинський надовго залишав молодого вчителя в спокої. Але було й так, що вчитель сам просив директора прийти до нього на урок, бо хотів переконатися у своїх успіхах. В. О. Сухомлинський не раз повторював: "Немає хреста важчого, ніж хрест вихователя. Немає в світі більш виснажливої роботи, ніж праця педагога". Немає нічого важчого, ніж виховання людини до повного її формування. Виховання не має кінця. З припиненням виховання і самовиховання вступає в силу анти виховання. Відсутність виховання ніколи не дорівнює нулю, воно завжди — негативне, від'ємне, тобто менше нуля. Це свідчить про велике призначення педагога. Щодо себе, то В. О. Сухомлинський завжди закликав сперечатися з ним, навіть сварити за все, за що тільки можна. Для цього потрібно досліджувати, аналізувати творчість педагога. У новатора не завжди все йде гладко і безперечно, але його життєстверджуюча і оптимістична педагогіка глибоко гуманістична. В. О. Сухомлинський уперто відмовляється від розповсюдженого терміна "важкі діти". Для нього "важких дітей" не було, а були "важкі долі". Діти не народжуються важкими, їх такими робить складна доля, стосунки з батьками, дорослими. В. О. Сухомлинський міг безконечно говорити про добро, повторювати свої заклики до добра і доброзичливості, бо сам був ідеалом у цьому відношенні. Це розуміли навіть малі діти. В. О. Сухомлинський по-народному добрий, для нього дорогі рідні звичаї давнини, звичаї добра, добрі звичаї. У школі на зиму створювалися "пташині лікарні", у яких відігрівали, відгодовували голодних, хворих, простуджених, поранених птахів, а весною відпускали їх на волю. У школі часто проводилися Свята книги, учні за успіхи завжди нагороджувалися книгою. Василь Олександрович часто питав учнів, які книги вони прочитали, а він знав усі книги, що учням здавалося дивним. У В.Сухомлинського була велика бібліотека, в інших вчителів — також тисячі книг, у кожного учня — хоч маленька, але своя бібліотека. Василь Олександрович віддав свій гонорар за книгу "Духовний світ школяра" небагатій сільській бібліотеці, і вона переродилася і кількісно, і якісно.

Понад половину павлиських випускників щороку вступали до вищих навчальних закладів, що В. Сухомлинський вважав важливим стимулом у середній освіті. Коли медалісти Павлиша не підтвердили медалі з математики і не пройшли за конкурсом в інститут В. Сухомлинський сердито вичитав учителю математики — своєму другові і соратникові і виніс жорстокий вирок: "Ти більше ніколи не піднімешся вище 8-го класу".

Найкращі стосунки були в нього з учителями початкових класів, а серед учителів старших класів дехто не підтримував свого учителя — директора, а дехто "ставив палки в колеса". Людські стосунки завжди складні. Один з учителів ретельно записував і рахував, скільки разів Василь Олександрович виходив на лоно природи з маленькими дітьми: "Пише сім разів, а був шість".