Педагогіка - Максимюк С.П. - Тема 9. Дванадцятирічна освіта: реалії і перспективи

1. Упровадження дванадцятирічної освіти в Україні, Росії.

2. Структура І зміст освіти в країнах Європи.

3. Середня освіта у Сполучених Штатах Америки та в Японії.

4. Оцінювання успішності учнів у зарубіжній школі.

Література: 22, 23, 26, 47, 100, 117, 127, 129, 136.

1. Упровадження дванадцятирічної освіти в Україні та Росії

Сьогодні впевнено можна стверджувати, що Україна стоїть на порозі освітньої революції, яка торкнеться всіх ланок освіти: від дошкільного виховання до вузівської і поствузівської освіти. Це підтверджує спрямованість і швидкість впровадження освітніх реформ. Насамперед, це реформа шкільної освіти. Відомі сучасні концепції щодо стратегії розвитку освіти в Україні. Перш за все, це її багатоступінчатість, упровадження дванадцятирічної середньої освіти, зниження кордонів дошкільної освіти. Існує величезна кількість думок учених і практиків з цих проблем. З цього приводу цікавим є виступ С, Д. Максименка — доктора психологічних наук, професора, директора Інституту психології АПН України на конференції, присвяченій проблемам розвивального навчання, що відбулася на початку квітня 2000 р. в м. Києві. Учений зробив особливий акцент на можливих шляхах упровадження 12-рІчної освіти і очікуваних наслідків. На його думку, неприпустимо механічно впроваджувати дванадцятирічну освіту, не передбачивши наслідків, не спрогнозувавши результатів. Необхідно враховувати особливості психічного розвитку дітей старшого дошкільного віку, у якому провідною є гра. У цьому віці відсутня мотивація навчання, тому класична модель шкільної освіти для дітей цієї категорії не підходить. Для них необхідно розробити спеціальний зміст і форми освіти та засоби її реалізації. Можливо, не слід її докорінно міняти. Може, тільки потрібно ЇЇ осучаснити, зробити більш гнучкою, ліберальною? Наприклад, привести у відповідність зміст навчання з останніми науковими досягненнями для таких предметів, як фізика, хімія, біологія; структурувати зміст знань з урахуванням логіки розвитку понять, принципу інтеграції знань з різних наукових галузей. Може, потрібно ввести такі навчальні предмети, як логіка, соціологія, психологія, культура України (висвітлення етапів розвитку мистецтва: музики, живопису, театру, літератури, національних традицій і т. ін.). Удосконалення освіти не варто обмежувати лише оновленням змісту навчання. Необхідно шукати і відповідні інноваційні педагогічні технології, оновлювати педагогічну техніку.

Наша освіта взяла напрям на демократичність, ліберальність, тому моделі 12-річної освіти мають бути різноманітними. Модель — це тільки шлях до досягнення поставленої освітньої мети. Відомо, що мети можна досягнути не одним, а декількома шляхами. Тільки при цьому варто пам'ятати вислів А.Ейнштейна про те, що якою б не була висока мета, вона ніколи не виправдовуватиме неналежні засоби її досягнення. Тож реформа шкільної освіти має відбуватися не заради 12-річної моделі, а заради конкретної освітньої мети, що входить до програми розвитку держави. Повинен бути вибір у дітей і у батьків. Вибір не тільки закладу освіти, а й моделі, програм навчання. Має бути програмний стандарт і позастандарт. Про ідеал нації можна судити по тому, до чого прагне освіта. І якщо ми прагнемо до високоцивілізованих форм буття, то й освітні реформи повинні відображати їх. І не можна зробити шкільну освіту заради неї самої, а не для життя, для розквіту нашої країни.

Дванадцятирічне навчання в Україні введено вже у вересні 2001 року. Тому варто проаналізувати існуючі на сьогоднішній день моделі дванадцятирічної освіти, що існують у світі. І оскільки таке ж освітнє завдання вирішується педагогами Росії, то звернемося до їхнього досвіду. До речі, росіяни ще не прийняли закону про дванадцятирічну шкільну освіту, хоча цей проект не перший рік широко дискутується. Так, міністр освіти Росії запевнив, що спочатку буде експеримент, і тільки за його результатами буде прийматися, або не прийматися закон про дванадцятирічну шкільну освіту. Цей експеримент триватиме кілька років (2001—2002 рр. експериментуватимуть програми молодшої школи; 2002—2004 рр. — програми середньої і старшої шкіл).

Відомий російський політик Б.Немцов запропонував піти іншим шляхом у реформуванні освіти. На його думку, потрібно підвищувати якість освіти, а не збільшувати кількість років, проведених за партою. Він висунув таку пропозицію: давати бюджетні кошти не школі, а батькам у вигляді так званих векселів, які держава буде сплачувати тій школі, де буде навчатися дитина. Школи повинні боротися за учнів і гроші.

Дискусії тривають, а в деяких регіонах Росії ведуться локальні експерименти з дванадцятирічної освіти і отримані вже перші результати. Сім російських шкіл працюють за новою моделлю дванадцятирічної освіти (див. ж. "Кар'єра", 1999. — №12. — С.51—55. А. Трушин "Інтердіточки"). Це державні школи: 45, 1634, 1876, 1531; і три приватні школи: Московська економічна школа (МЕШ), "Прем'єр", освітній центр "Школа" в Тольятті. Вони працюють за експериментальною програмою ІВ (міжнародний бакалавріат). Ця програма не скасовує національних програм, а навпаки, включає все найкраще з них.

Початкова школа працює за державною програмою РН (розвивальне навчання), яка привчає дітей до самостійного пізнання, формує стійку пізнавальну мотивацію.

Середні класи (5—9) працюють за спеціальною програмою, яка включає в себе зміст національних програм плюс курс "Підходи до навчання".

Програма ІВ для старших класів (10—12 класи) складається з шести груп предметів:

о рідна мова (мова, якою учень найкраще володіє); сюди включається рідна і світова література;

о друга сучасна іноземна мова, якою учень повинен володіти нарівні з рідною, і третя мова, яку учень повинен вивчати не менше двох років;

о людина і суспільство (історія, економіка, економічна географія, філософія, психологія, соціальна антропологія, бізнес і управління, інформаційна технологія в світовому спів товаристві);

о експериментальні науки (біологія, фізика, хімія, прикладна хімія), системи навколишнього середовища, технологія дизайну;

о математика;

о мистецтво і предмети на вибір (музика, театр, класичні мови, комп'ютерне програмування і т.д.).

За цією програмою учні вивчають обрані три обов'язкові предмети на підвищеному рівні (250 годин), а три — на стандартному (150 годин).

Програма відзначається ексклюзивними курсами навчання: курси "Теорія пізнання" і "Творчість, дія, служіння".

У першому — "Теорії пізнання" учні вивчають філософію навчання, вчаться мислити, збирати і аналізувати інформацію, робити самостійні висновки.

Другий курс потребує від учнів уміння самостійно розробляти і реалізовувати соціально значущі проекти. Наприклад, учні 45-ї школи допомагають інтернату для дітей-інвалідів, складають рейтинги професій для біржі праці свого району. У 12-ому класі учні самостійно пишуть дипломну працю англійською мовою (обсяг 4000 слів). У кінці навчального року її відсилають в екзаменаційний центр Кардиффе. Звідси робота потрапляє до міжнародного екзаменатора, який ставить їй оцінку.

Ясно, що програми цих шкіл елітні. І, мабуть, не варто їх впроваджувати в усіх державних школах. Але результати освіти переконують у високій ефективності використовуваних програм. За твердженнями А. Трушина, діти, що навчалися за такими програмами, без проблем вступають і навчаються у будь-якому з обраних вузів світу.