Соціальна педагогіка - Богданова І.М. - 1.3. Основні етапи сприймання та осмислення навчальної інформації

Унаслідок "переробки" інформації органами чуття створюються цілісні образи предметів та явищ довкілля. Процес створення цих образів називають сприйманням.

Характерними рисами сприймання е: предметність, цілісність, осмисленість, константність. Предметність виявляється у співвіднесенні відомостей про об'єкти із самими об'єктами як носіями певної інформації. Предмети та явища сприймаються як єдине ціле, в якому його окремі компоненти постають в єдності. Відсутність якоїсь деталі предмета не заважає цілісному сприйманню. Ставлення до предмета як цілого, що утворюється в процесі набуття досвіду, визначає його структуру. Константність сприймання полягає в тому, що форма, розмір, колір предметів сприймаються більш-менш усталено, незалежно від умов, за яких предмет сприймається. Осмислення сприйнятого залежить від досвіду та знань особистості. Тому одні й ті самі предмети людьми різного віку і освітнього рівня сприймаються та осмислюються по-різному.

У результаті сприймання у свідомості людини відображаються окремі властивості предметів та явищ, що діють у цей момент на органи чуття. Водночас не лише результати безпосередніх відчуттів (зорових, моторних, тактильних, больових, слухових тощо) відображаються у свідомості тих, хто навчається, а й результати їх минулого досвіду.

На сприймання впливають як суб'єктивні, так і об'єктивні умови. Серед об'єктивних умов, які забезпечують адекватність сприймання, слід визначити яскравість, звучність, динамічність предмета чи явища, тобто силу подразника, та фізичні умови сприймання — освітленість предмета, віддаленість від особи, що сприймає, будову самого предмета (структуру, де чітко окреслені компоненти предмета, контрастність тла та фігури).

У процесі сприймання людина не лише відтворює предмети та явища, а й співвідносить, зіставляє їх з певними групами предметів, які відомі тому, хто сприймає інформацію, з минулим досвідом. Результатом сприймання є образи предметів та об'єктів, що сприймаються. Створенню образів сприяє застосування різноманітного наочного матеріалу. При цьому образ, який сприймається, відтворюється за допомогою матеріалу, що є в розпорядженні студента, тобто стає більш доступним для нього.

Сприймання навчальної інформації здійснюється у такому напрямку: перехід від сприймання простих до сприймання більш складних предметів; збільшення предметів і явищ, що сприймаються; розширення просторових та часових рамок сприймання.

У результаті сприймання виникають суб'єктивні образи об'єктів, що сприймаються, тобто уявлення. Уявлення — це збереження у свідомості людини зовнішніх рис (ознак, властивостей) предметів та явищ, які сприймаються. Вони вважаються нижчою формою знань, оскільки фіксують лише зовнішні властивості предметів та явищ, не розкриваючи їхньої сутності.

Сприймання також тісно пов'язане з осмисленням навчальної інформації, тобто установленням зв'язків між явищами та процесами, з'ясуванням їхньої будови, призначенням, визначенням причин явищ чи подій, що вивчаються, мотивів окремих вчинків особистості тощо.

Осмислення навчальної інформації характеризується більш глибоким перебігом процесів порівняння, аналізу зв'язків між явищами, що вивчаються, з'ясування різноманітних залежностей. У процесі осмислення значно збагачується розуміння інформації, воно стає більш різностороннім та глибоким. На цьому етапі з'являються певне ставлення до інформації, наукові поняття, переконання.

Процес осмислення включає такі дії:

1) аналіз зовнішніх властивостей і ознак предметів або інформації, яка була сприйнята і вивчається, що фіксуються в уявленнях;

2) логічне узагальнення ознак і властивостей предметів та явищ, які вивчаються, та виокремлення з-поміж них найбільш суттєвих і загальних для всіх подібних предметів та явищ;

3) "мисленнєве" осягнення сутності (причин та наслідків) предметів та явищ, що вивчаються, і формування теоретичних понять та узагальнюючих висновків, правил тощо;

4) перевірку обґрунтованості та істинності теоретичних висновків.

Слід зазначити, що у процесі осмислення інформації можуть виникати певні труднощі. Встановлено, що значно складніше виокремити загальні ознаки предметів і явищ, ніж їх відмінності. Це пов'язано з тим, що загальні, суттєві ознаки частіше бувають внутрішніми, а тому їх складніше з'ясувати.

Результатом осмислення є розуміння інформації, що вивчається, та утворення понять. Якщо в уявленнях, як зазначалося раніше, віддзеркалюються одиничні, зовнішні властивості та ознаки, то в поняттях визначається їх глибинна сутність, внутрішні причини та наслідки.

У психології розрізняють два види осмислення: первинне та подальше. Якщо матеріал, який вивчається, не містить складних понять, то достатньо лише первинного осмислення, щоб його зрозуміти. Але якщо матеріал складний, його первинне сприймання та осмислення дають змогу досягти лише розуміння, яке найчастіше буває поверховим, неповним і не завжди стійким. Тому для кращого засвоєння матеріалу підвищеної складності слід рекомендувати студентам його подальше глибоке осмислення. На ефективність процесу осмислення впливає сформованість у студентів загальнонавчальних умінь та навичок, різноманітних прийомів розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, класифікація тощо). Найкраще ці уміння формуються під час проблемного навчання, проведення власної науково-дослідної роботи.

На етапі осмислення навчальної інформації необхідно спонукати студентів виокремлювати в ній суттєве, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, порівнювати та зіставляти явища, факти, події, що вивчаються, і включати їх у ту систему знань, яка