Соціальна педагогіка - Богданова І.М. - Загальна характеристика соціального педагога (працівника)

Загальна характеристика соціального педагога (працівника)

Соціальний педагог — це спеціаліст, у компетенцію якого входить надання педагогічної, психологічної, психотерапевтичної та соціальної допомоги людям, які її потребують. Він організовує виховну роботу з дітьми, молоддю, дорослими в різних соціокультурних середовищах (сім'ї, навчальних і дошкільних закладах, дитячих будинках, притулках, трудових колективах тощо).

Соціальний педагог повинен знати основні закономірності розвитку особистості на всіх вікових етапах; специфіку формування стосунків у соціумі; екологічну, демографічну, соціально-педагогічну характеристику мікросередовища; форми і методи соціально-педагогічної роботи з сім'єю, різними групами і категоріями населення; функції, права і обов'язки державних і суспільних інститутів стосовно сім'ї та особистості; особливості молодіжної політики держави; основи трудового законодавства, сімейного права; методику і технологію діагностики особистості та її мікросередовища; вміти аналізувати і програмувати соціальну роботу, проводити соціально-педагогічні дослідження, діяти відповідно до етичного кодексу спеціаліста.

Спираючись на аналіз науково-педагогічної літератури, можна визначити такі основні положення кодексу етики соціального педагога:

— бути комунікабельним, контактним посередником між клієнтом і його оточенням та іншими суб'єктами соціальної роботи, разом визначати шляхи розв'язання проблеми, спонукати до дії, ініціативи, творчості, враховуючи можливості особистості, поважати її гідність та унікальність;

— уміти слухати клієнта, проявляти витримку, делікатність, тактовність, виконувати роль порадника, будувати взаємини на основі діалогу "рівний з рівним", на позиції гуманізму і милосердя;

— проводити роботу в рамках своєї компетенції; нести персональну відповідальність за якість своєї роботи; захищати і підсилювати достоїнство професії, удосконалювати професійні знання, майстерність, рівень кваліфікації;

— не повчати, не наказувати, не використовувати професійні відносини в особистих цілях, не піддаватися впливам і натискам, що призводять до негативних наслідків;

— сприяти розвитку благополуччя суспільства шляхом: розширення особистих можливостей людей, приділяючи особливу увагу людям з обмеженими функціональними можливостями; активної боротьби проти несправедливості щодо різних верств населення стосовно їх національних, політичних і релігійних переконань; створення умов для розвитку культур національних меншин; ініціатив, спрямованих на зміни законодавства з метою покращання соціальних умов життя.

До характерних рис особистості соціального педагога належать: емпатійність, гуманність, делікатність, психологічна грамотність, комунікабельність, тактовність, загальна культура.

В основу "Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України" покладено вітчизняний досвід і міжнародні етичні принципи й стандарти соціальної роботи. Документ містить: етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної роботи, тобто перелік базових ідей і традицій, що стають підґрунтям для прийняття етичного рішення в соціальній роботі; норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи як основи професійної діяльності.

Література

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.И. Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола; Заг. ред. А.И. Кепської. — К., 2002. — 164 с

2. Зверева ІД. Професійний етичний кодекс — нагальна вимога часу // Соціальна робота в Україні. — 2003. — № 3. — С. 33—39.

3. Коваль Л.Г., Зверева ІД., Хлєбнік С.Р. Соціальна педагогіка. Соціальна робота: Навч. посіб. — К.: ІЗМН, 1997. — 392 с.

4. Kohlberg L, Stages of Moral Development as a Basis for Moral Education // Moral Education: Interdisciplinary Approaches. — Toronto: University of Toronto Press, 1971. — P. 23 — 92.

5. Лавриченко H.M. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. — К.: ВІРА ІНСАЙТ, 2000. — 444 с.

6. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 p.): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. — К.: Український ін-т соц. досліджень, 2000.

7. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. — К.: Український ін-т соц. досліджень, 2000.

8. Сбруєва А А. Порівняльна педагогіка: Навч. посіб. — Суми: Редакційно-вид. відділ СДПУ, 1999. — 300 с.

9. Соціальна педагогіка: Підручник. — К.: Центр навч. л-ри, 2003, — 256 с.

10. Тангян С.А. Культура и педагогика мира // Педагогика.

— 1997. — № 6. — С. 3—14.

11. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. — М.: Наука, 1965, —240 с.

12. Шнекендорф 3J(. Воспитание учащихся в духе культуры мира, взаимопонимания, прав человека// Педагогика. —1997.

— № 2. — С. 43—50.