Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції - Ліпкан В.А. - 3. Зміст acquis communautaire

Прагнення України стати членом ЄС обумовило необхідність обов'язкового прийняття acquis communautaire - сукупності цілей, принципів і норм спільної політики та законодавства ЄС, а також юридичних та інституційних механізмів їхнього впровадження.

На момент свого виникнення acquis communautaire включав: - основоположні міжнародні договори, якими засновані Європейські Співтовариства;

- інституційну структуру Співтовариств;

- законодавство Співтовариств;

- міжнародні договори, укладені Співтовариствами;

- акти, прийняті країнами-кандидатами в процесі приєднання до ЄС;

- довгострокові принципи-цілі, які перебувають у процесі визначення;

- обов'язок нового члена безумовно визнати такі основоположні принципи права Європейських Співтовариств, як пряма дія, примат права Співтовариств над національним правом їх членів, а також однакове тлумачення права Співтовариств всіма їх членами.

Стандарти ЄС вважають еталонними. Хоча, як свідчить історичний досвід, існували моменти, коли стандарти ЄС не відповідали, були нижчими за стандарти країн, що мали стати членами ЄС. Наприклад, високі екологічні стандарти Австрії, Швеції і Фінляндії. Внаслідок чого ЄС розробив цілеспрямовану, послідовну сукупність заходів щодо підвищення існуючих стандартів членів ЄС до стандартів країн, що мали стати членами Євросоюзу.

Звідси природним є наявність проблем різного характеру, які можуть виникати у процесі приєднання до acquis.

Прикладом, Гнатовський М.М. виділяє ряд правових проблем, що ускладнюють прийняття acquis країнами Центральної та Східної Європи.

1. Складність структури acquis навіть у частині, безпосередньо закладеній основоположними міжнародними договорами, так званому "первинному європейському праві", про що свідчить неузгодженість в фундаментальних, базових поняттях, як от "Європейський Союз" та "Європейські Співтовариства" (досі не зрозуміло, чи включає "Європейський Союз" в себе Європейські Співтовариства та чи має він самостійний юридичний статус), "Рада Міністрів" чи "Рада Європейського Союзу*, "асоційоване членство в ЄС" чи "асоційовані відносини" тощо.

2. Велика кількість норм первинного права ЄС застаріла та втратила чинність, а також чинні норми первинного права ЄС треба тлумачити у зв'язку з рішеннями Суду ЄС, які надали цим нормам значення, що безпосередньо не випливає з тексту основоположних договорів.

3. Передумовою імплементації acquis є реформа національного конституційного права з метою прийняття примату європейського права та визнання верховної юрисдикції Європейського Суду, отже, існує необхідність проведення конституційної реформи в країнах-кандидатах у зв'язку з наявністю в їхніх конституціях норм, що не дають можливості безумовно прийняти Примат європейського права та повною мірою імплементувати acquis.

4. Важливі галузі acquis постійно перебувають у процесі змін, а отже Комісія ЄС має об'єктивні складнощі в організації процесу спостереження за їх дотриманням у країнах Центральної та Східної Європи, принаймні доки acquis у певних сферах не набуде відносної сталості.

б. Розширення на Схід обумовлює значні зміни в інституційній структурі та процедурах прийняття рішень всередині ЄС, що фактично може відбутися тільки разом з внутрішньою реформою Співтовариств.

У зв'язку з вищевикладеними проблемами, ЄС чітко виокремив сфери правового регулювання, де необхідна імплементація норм ЄС країнами кандидатами на вступ.

Особливістю сучасного етапу розширення Євросоюзу є включення до acquis communautaire розділу з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки. А тому узгодження політики інформаційної безпеки України з ЄС в цьому напрямку є досить актуальними.

Слід наголосити, що серед багатьох інших сфер, які потребують узгодження з правом ЄС (сфера оподаткування, державних поставок та банківської діяльності, охорони довкілля, енергетики, сільського господарства, промисловості, транспорту, юстиції та внутрішніх справ тощо) відзначена й сфера інтелектуальної власності та телекомунікацій.

Взагалі, процес вступу країни-кандидата до ЄС складається з ряду послідовних, довготривалих та взаємопов'язаних стадій:

- подання державою до Ради Європейського Союзу заяви щодо членства;

- звернення Ради до Європейської Комісії з проханням підготувати Висновок щодо заяви;

- вручення Висновку Комісією Раді;

- рішення Ради (одностайне) щодо початку переговорів про вступ;

- початок переговорів між державами членами і державою-заявником;

- ухвалення Радою (одностайне) за пропозицією Комісії спільної позиції на переговорах з державою-кандидатом на вступ;

- укладання окремої угоди між Євросоюзом і державою, що вступає, стосовно проекту договору про вступ;

- подання договору про вступ до Ради і до Європарламенту;

- підготовка Комісією висновку щодо договору про вступ;

- надання згоди (абсолютною більшістю) Європарламентом;

- схвалення договору Радою ЄС (одностайне);

- укладення договору між Євросоюзом і країною, що вступає;

- ратифікація договору сторонами;

- набуття договором чинності з визначеної сторонами дати.

Зазначимо, що в Брюсселі існує думка про безперспективність намагань України стати кандидатом на вступ до Євросоюзу навіть у віддаленому майбутньому, але українські вчені вважають, що необхідно сформувати проукраїнське лобі за допомогою сусідніх країн-членів ЄС, зокрема дружньої до України Польщі.

Вступ до Європейського Союзу не має бути самоціллю. Україна є самодостатньою державою, і її вихід на світової ринки праці та капіталу відбудеться і без Євросоюзу, якщо наша країна матиме конкурентоспроможну економіку та високі інформаційні технології, які стануть взірцем і стандартом для країн Європи.

Україна має використовувати позитивний досвід Євросоюзу, імплементувати ті положення його законодавства, які сприяють ефективнішому регулюванню суспільних відносин в інформаційній сфері. Сліпе ж копіювання євростандартів, або безальтернативна згода з політикою Європи, нехай і такою, що добре себе зарекомендувала, є таким, що не відповідає національним інтересам. Входження до європейських структур має розглядатися як інструмент реалізації національних інтересів. Ми не маємо прагнути вступати туди, де нас не бажають бачити, де нас просто не чекають. А не чекають тому, що знають потенціал і могутність нашої країни, її омріяну мету щодо становлення центром європейської політики. Не є логічним, коли метою для певної держави є стандарти іншою держави. Але, розглянемо більш детально підходи української влади до адаптації законодавства України до європейських стандартів.