Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - 1.2. Вплив на людину деяких фізичних факторів інформаційного середовища

Цифрові і комп'ютерні технології в телерадіомовленні уможливлюють і роблять легкодосяжним створення і широке застосування різноманітних відео- і аудіо ефектів. Вже сьогодні можна стверджувати, що запровадження нових інформаційних технологій і засобів комунікацій має потужні можливості як для ненавмисного, так і для цілеспрямованого впливу на поведінку величезних мас людей, на їхнє психічне і фізичне здоров'я.

Сучасні можливості застосування фізичних ефектів під час формування інформаційного середовища дуже різноманітні. Вони включають спеціальні візуальні і звукові впливи. Зокрема, вплив на людську психіку і здоров'я можуть здійснювати найпростіші світлові та звукові сигнали, що мають різний, зокрема і підпороговий рівень.

1.2.1. Звукові феномени

Інфразвук

Вважається, що досить ефективно впливають на людину звукові коливання з частотами нижче 16 Гц, які знаходяться в діапазоні" що безпосередньо не сприймається на слух. Найнебезпечнішим вважається проміжок від 6 до 9 Гц. Однак психофізіологічна дія інфразвуку залежить від особливостей його застосування. Так, у спеціальних дослідженнях не було виявлено значного впливу інфразвуку на людину, крім впливу на внутрішнє вухо і рівновагу. Під час дії дуже високих рівнів інфразвуку (> 140 дБ) з'являється виражений біль у вухах. При цьому місцеві захисні засоби виявляються малоефективними. У випадку дії інфразвуку низької інтенсивності (< 90 дБ) значимі ефекти не були виявлені.

Ретельні 30-хвилинні дослідження дії інфразвуку на когнітивні (пізнавальні) функції людини також не дали виразного результату. Жодних істотних змін в ефективності виконуваної розумової роботи під час дії інфразвуку (7 Гц) потужністю 110-125 дБ, супроводжуваного шумом (65 дБ) не було отримано. Зокрема, не було відзначено відчуття запаморочення, дезорієнтації, що були описані в частині літературних джерел. Іншою групою авторів також не було підтверджено несприятливі ефекти впливу інфразвуку на виконання роботи людиною, одним із симптомів якого є "п'янкий" феномен. Автори вважають, що дані про дію низьких рівнів інфразвуку (105-120 дБ) були сильно перебільшені. Ретельно проведене вивчення впливу інфразвуку на сенсомоторні реакції людини та ЇЇ рівновагу не виявили жодних несприятливих ефектів.

Однак у подальших роботах спостерігаються деякі зрушення думок вчених убік визнання наявності впливу інфразвуку. Так, у дослідах, проведених на добровольцях, на яких впливав інфразвук з частотою 6,12,16 Гц та інтенсивністю 95,110, 125 дБ, був відзначений відчутний фізіологічний ефект. Автори встановили істотне збільшення діатонічного і зменшення систолічного артеріального тиску за незмінної частоти серцевих скорочень. Збільшення діастолічного тиску (на 8 мм рт. ст.) досягало максимуму після 30-хвилинної експозиції. На підставі цих даних автори висловили припущення, що гостра інфразвукова стимуляція провокує звуження периферичних судин. V випадку хронічних інфразвукових впливів такий ефект може призвести до розвитку гіпертонії у випадку, якщо людина схильна до її . розвитку. На сьогодні виділені характеристики смуг інфразвуку, що пов'язуються із зонами ризику для здоров'я.

Вплив бінаурального ритму

Нетрадиційним є прийом впливу на людину спеціально сконструйованим шумом. Бінауральні биття (при бінауральному пред'явленні два повідомлення записуються на різні доріжки магнітофона й одночасно подаються в праве і ліве вухо) були відкриті німецьким експериментатором В. Давом у 1839 році. Сучасна бінауральна технологія синхронізації функціонування півкуль мозку розроблена і запатентована Робертом А. Монро (зокрема, деякі патенти, зареєстровані цим автором, мають назви: "Метод викликання і підтримки в людей різних стадій сну", "Метод викликання в людей психічних, емоційних і фізичних станів свідомості, включаючи особливі види розумової активності", "Метод викликання бажаних станів свідомості").

Якщо торкнутися суті цієї технології, то слід зазначити, що смуга частот, у якій організм людини може сприймати бінауральні ритми, залежить від розмірів її черепної коробки. Для людини несуча частота повинна бути нижчою за 1 000 Гц. Коли в правому і лівому вусі присутні сигнали різних, але близьких частот, мозок сприймає різницю фаз між цими сигналами. У природному середовищі це дало б йому інформацію про джерело звуку. У випадку, коли звук йде з навушників чи стерео динаміків, у результаті накладення цих сигналів мозок сприймає частоту, рівну різниці частот сигналів, що впливають, - частоту биття, що відчувається як бінауральний ритм. Дослідження показали, що просторово ці биття виникають у верхній оливі, розташованій у стовбурі головного мозку. Ця активність передається в кору мозку, де її можна зареєструвати за допомогою електроенцефалограми.

Суб'єктивні відчуття від прослуховування фонограм з бінауральними ритмами залежно від їхньої частоти можуть бути стимулюючими чи заспокійливими. Вплив бінауральних ритмів, близьких до дельта - (< 4 Гц) і тета - (< 6 Гц) діапазонів електричних хвиль мозку пов'язуються зі станами розслаблення, медитації і творчості. Такі ритми використовуються як седативний засіб. Бінауральні ритми з частотою альфа-хвиль збуджують відповідну активність у мозку і приводять до стану спокійного пильнування. Ритми бета-діапазону (близькі до 16-24 Гц) пов'язуються з підвищеною зосередженістю і пильнуванням, а також з поліпшенням пам'яті.

Термін Hemi - Syns було обрано автором (Р. А. Монро) тому, що багато станів свідомості, які досягаються за допомогою цієї технології" пов'язані із синхронізацією функціонування півкуль головного мозку. Справа в тім, що півкулі мозку можна розглядати як підсистеми єдиної системи для переробки інформації. Обидві підсистеми обробляють інформацію як паралельно, так і незалежно. Причому їхня взаємодія не є ні безупинною, ні довільною. На сьогодні певні стани свідомості пов'язують з "незалежною" дією чи певною взаємодією півкуль. Тому технологія застосування бінауральних ритмів, впливаючи на рівень автономізації діяльності півкуль головного мозку, може певною мірою формувати його функції і тим самим сприяти слухачеві в налагодженні міжпівкулевих нервових зв'язків на визначеній частоті.

Технологія Hemi - Syns зараз доступна широкому колу користувачів. Поширюються спеціальні аудіо касети і компакт-диски. Тому використання цієї технології можна розглядати як одну з модифікацій застосування засобів масової інформації.

Музичні феномени

На сьогодні уже ні в кого не виникає сумнівів, що функціональна музика певним чином регулює емоційний стан, полегшує усвідомлення власних переживань, підвищує соціальну активність слухачів тощо. За обробку звукової інформації відповідальна частина скроневої частини мозку, розташована над слуховим каналом. Активність цієї частини в лівій півкулі найбільш виражена у тих осіб, що почали займатися музикою в ранньому віці, а також у людей, що володіють абсолютним слухом (тобто здатністю визначати висоту окремих звуків, не зіставляючи їх зі звуками відомої висоти).

Мелодії, що приносять людині радість, сповільнюють пульс, збільшують силу серцевих скорочень, сприяють розширенню судин і нормалізації кров'яного тиску, а дратівлива музика дає зовсім протилежний ефект. Деякі симфонічні твори, особливо Моцарта, змінюють кислотність шлункового соку. У зв'язку з цим обід у музичному супроводі виправданий не тільки з естетичного, але і з утилітарного погляду. Виявлено вплив музики на нейроендокринну функцію, зокрема на рівень деяких гормонів у крові, що відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні емоційних реакцій.

Вплив музики на стан людини пояснюється виникненням резонансу музичних хвиль у певних структурах людського тіла. Звукові сигнали, потрапляючи в резонансну частоту, що відповідає фізичним характеристикам тієї чи іншої структурної одиниці тіла, справляють на неї стимулюючий чи пригнічуючий вплив. Правильно підібрана мелодія впливає па хворих людей і прискорює одужання.

Музика діє вибірково - залежно не лише від її характеру, але й від інструмента, на якому вона виконується. Скрипці й фортепіано притаманний виражений заспокійливий ефект. А музика з перевагою в ній дисонансів, тобто різких звукових сполучень, викликає психоемоційну напругу.

Останнім часом виявлений цікавий музичний ефект дії несинхронної музики, генерованої декількома джерелами. Справа в тому, що значне поширення технічних засобів відтворення інформації, зокрема музики, сприяє прояву цього ефекту в масового споживача. Уперше це явище було виявлено під час спостереження за рухом перехожих повз лотки з музичними касетами, де рекламують ті чи інші мелодії. Оскільки продавці не погоджують між собою відтворювані мелодії, то в просторі, насиченому найрізноманітнішими музичними композиціями, утворюється дуже своєрідний пульсуючий звук. Було помічено, що в деяких точках простору перехожі прискорювали рух, а в інших, навпаки, йшли повільніше.

Коли були проведені спеціальні дослідження для вивчення цього феномена, то було встановлено, що Формований з допомогою різних джерел пульсуючий звук значно змінює свідомість слухачів уже через 30-60 хв. його експозиції. Час початку його дії залежить від програм джерел звуку. Для проведення експерименту як фонові звуки використовувалася техномузика, важкий рок, мовлення на арабській і корейській мові, мелодії суфіїв, класична музика, новини російською мовою, електронна музика і несинхронізовані механічні звуки настроювання. За результатами дослідження були зроблені такі висновки:

- під впливом пульсуючого шуму, утвореного в результаті інтерференції звуків з різних джерел, виникає широкий спектр моделей психопатології залежно від схильності до конкретного типу реагування (афективне, пароксизмальне, дисоціативне);

- використана модель надсенсорного впливу виявилася подібною із сенсорною деривацією, за якої на перших етапах завжди спостерігаються афективні порушення: страх, тривога, паніка і депресії, - потім розвиваються явища дереалізації у формі зміненого сприйняття обсягів простору та відчуття розтягнення часу, а також деперсоналізації як порушення ідеомоторної форми самоусвідомлення, далі ілюзії і галюцинації, марення і, нарешті, соматичні розлади;

- аудіальний вплив, імовірно, еквівалентний психоделічному.