Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - Експлуатація особистості адресата

Неможливо обійти увагою й те, яку роль в успіху маніпулятивного впливу відіграють власне особистісні структури адресата - ті, що визначають його як суб'єкта ухвалення рішення. Технологічно маніпулювання виникає з визнання маніпулятором того, що адресат - теж особистість.

Це вимушене визнання, оскільки до маніпулювання вдаються тоді, коли пряме примушення чи обман неможливі або небажані. Тому ідеалом маніпулятивного впливу виявляється перетворення самої особистості на засіб впливу на людину. В цьому значенні експлуатація особистісних структур є апофеозом маніпулятивного впливу - керувати тим, хто сам керує! Залучення цього механізму - одна з суттєвих характеристик маніпулятивного впливу, в цьому його сила й потужність.

Глибинна сутність маніпулятивного наміру полягає у прагненні перекласти відповідальність за скоєні дії на адресата, тоді як виграш дістається маніпулятору. Маніпулювання вважається успішним тією мірою, якою маніпулятору вдається перекласти відповідальність за потрібну йому подію на адресата. Проте відповідальність нерозривна зі свободою, яка полягає у свободі вибирати характер відповідальності. Маніпулятор прагне максимізувати свободу на своєму полюсі, а тягар відповідальності - на полюсі адресата. Порушення балансу між свободою і відповідальністю складає основу для отримання одностороннього виграшу.

Проте відповідальність не може бути просто переданою - вона повинна бути прийнятою в результаті вільного вибору. Але якраз свободи маніпулятор надавати й не хоче. Натомість він так організовує вплив, щоб у адресата сформувалася ілюзія власної свободи щодо ухвалення рішення. Внаслідок цього предметом особливої турботи маніпулятора стає початковий етап ухвалення рішення, пов'язаний з сумнівами адресата, який полягає у зважуванні альтернатив на внутрішніх "терезах". Подібно до того як засобами масової інформації створюється міф про індивідуалізм і особистий вибір, маніпулятор прагне у конкретної людини створити ілюзію свободи ухвалення рішення. (Ілюзорний характер свободи виражений у прислів'ї: "Бажання гірше неволі").

Відчуття (ілюзія) свободи вибору виникає в результаті поєднання трьох необхідних для цього елементів: наявності боротьби мотивів, моменту вибору ("сумніви геть") і відсутності (усвідомлення) стороннього втручання. Перший елемент у переважній більшості випадків створюється маніпулятором, оскільки мотив, що актуалізується ним за визначенням виявляється суперечним інтересам або намірам адресата: "При маніпулюванні людина прагне робити дві речі одночасно й не дає повної підтримки жодній з них або заперечує обидві альтернативні інтенції". Сумнів - суб'єктивне відчуття, яке виникає як відгуки боротьби, що протікає між конкуруючими мотивами, коли людина з'ясовує, що важливіше чи менш цінне для неї. Вибір здійснюється в результаті стандартного висновку чи ситуативного розподілу ваги мотивів, на які також можна вплинути ззовні. Для цього маніпулятор привертає вже описані вище засоби управління спонукальною силою мотивів. Третій елемент, як було показано, також є предметом спеціальних зусиль маніпулятора. Маніпулятор у своєму розпорядженні, як правило, має достатньо засобів, що дозволяють формувати в адресата ілюзію свободи вибору. В результаті адресат, піддавшись на обман, відчуваючи себе автором ухваленого рішення, добровільно бере на себе відповідальність за "свій вчинок".

Отже, експлуатація особистості виражається в імітації процесу самостійного вибору між альтернативними мотивами в створенні ілюзії здійснення вчинку. Відбувається переміщення відповідальності за постановку мети від маніпулятора до адресата. Прийнята адресатом відповідальність дозволяє привласнити й нав'язану ззовні мету. В результаті мета виявляється "підключеною" до особистісних, тобто мотиваційних структур, які починають"працювати" на цю мету. Людина опиняється в положенні спонукаючого самого себе на досягнення мети, вказаної маніпулятором.

Для орієнтованого на особистісні структури маніпулятивного впливу характерні:

o основний діючий агент - вчинок, ухвалення рішення;

* способи спонукання - актуалізація внутрішньоособистісного конфлікту, імітація процесу ухвалення рішення;

o мішені - мотиваційні структури;

* автоматизми - ухвалення відповідальності за "вистражданий у сумнівах" вибір.