Національна безпека України - Ліпкан В.А. - 3.5. Роль Державної митної служби в управлінні національною безпекою

Зазначимо, що з 1 січня 2004 року вступив в дію новий Митний Кодекс України, аналіз основних положень якого і дав нам змогу віднести Державну митну службу до сил забезпечення національної безпеки. Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку ЇЇ економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 11 Митного Кодексу України, до основних завдань митної служби в сфері національної безпеки належать:

• захист економічних інтересів України;

• сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

• здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

• боротьба з контрабандою та порушенням митних правил; Для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій,

будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю створюються спеціальні підрозділи митних органів — митна варта. До основних завдань, згідно зі ст. 21 Митного кодексу входять:

1) здійснення заходів, пов'язаних із виявленням, розкриттям, припиненням, профілактикою порушень митних правил, запобіганням таким порушенням;

2) охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та інших об'єктів митної інфраструктури, зон митного контролю від будь-яких протиправних посягань;

3) фізичний захист співробітників митних органів, інших осіб, а також товарів, які перебувають у зоні митного контролю, від протиправних дій;

4) локалізація разом з іншими органами конфліктних ситуацій у зоні діяльності митних органів;

5) участь у ліквідації наслідків катастроф, аварій, стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності митних органів.

3.6. Компетенція Збройних Сил України в управлінні національною безпекою

Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава має Збройні сили України із необхідним рівнем бойової готовності та боєздатності. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Збройні сили України" Збройні сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Аналізуючи даний закон, а також Закон України "Про оборону України", можна виділити наступні завдання ЗС у забезпеченні національної безпеки:

• запобігання та відсіч збройній агресії та збройному конфлікту;

• здатність до переведення на воєнний стан;

• ліквідація збройного конфлікту;

• забезпечення готовності населення і території держави до оборони;

• забезпечення національних інтересів;

• реалізація власної воєнної політики;

• формування та реалізація воєнної, воєнно-економічної, військово-технічної та військово-промислової політики держави;

Функції Збройних сил України по забезпеченню національної безпеки:

1) захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності;

2) забезпечення воєнної безпеки;

3) забезпечення охорони державного кордону;

4) участь у формуванні та реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, стратегії воєнної безпеки, підготовці проектів Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України, законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних силах України, у встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;

б) прогнозує тенденції розвитку форм і способів воєнних дій та засобів збройної боротьби;

6) провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки та оборони держави, бере участь в аналізі воєнно-політичної обстановки та визначенні рівня воєнної загрози національній безпеці України;

7) забезпечення стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України;

8) забезпечення правового режиму воєнного та надзвичайного стану;

9) забезпечення прикордонної безпеки через посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення;

10) надання військової допомоги іншим державам;

11) участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів

України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України;

12) участь у міжнародних системах безпеки;

13) захист інформаційного простору України та її входження у світовий інформаційний простір, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері;

14) втілення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань;

15) участь у забезпеченні функціонування національної економіки та державного управління в особливий період, у плануванні мобілізаційної підготовки її галузей та контролі за підготовкою підприємств, установ та організацій усіх форм власності до виконання мобілізаційних завдань та за їх виконанням;

16) участь у створенні та контроль стану системи управління державою в особливий період;

17) участь в організації та контроль за підготовкою системи зв'язку, комунікацій і в цілому території держави до оборони;

Окремо акцентуємо увагу на тій обставині, що з метою подальшого зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних силах України, забезпечення конституційних прав військовослужбовців у складі Збройних сил України у 7 березня 2002 році було утворено Військову службу правопорядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних силах України" Військова служба правопорядку у Збройних силах України — спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі — військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних силах України, їх розкриття і припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних сил України, а також для захисту майна Збройних сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.

До основних завдань даної служби, що стосуються забезпечення національної безпеки, відповідно до ст. З даного Закону можна віднести:

• боротьба зі злочинністю у військових частинах та на військових об'єктах;

• забезпечення громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях;

• участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об'єктах;

• охорони військових об'єктів, військових містечок та їх населення, сприяння його евакуації;

• відновлення та підтримання порядку і дисципліни у військових частинах.

Таким чином можна резюмувати, що основними функціями даної Служби, стосовно забезпечення національної безпеки є:

1) забезпечення безпеки осіб та об'єктів, які включені до інфраструктури Збройних сил України;

2) боротьба зі злочинністю у Збройних силах України;

3) здійснення боротьби з диверсійними проявами та терористичними актами;

4) забезпечення воєнного та надзвичайного стану.