Національна безпека України - Ліпкан В.А. - 4. Роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України

Використання сил спеціального призначення набуло найбільшого розповсюдження США, тому звернемося до аналізу їхнього досвіду з цього питання.

Американські солдати, матроси і льотчики, які вміють долати культурні бар'єри і володіють спеціальними мовними навичками, щодня допомагають іноземним військовим, одночасно укріплюючи "авторитет Сполучених Штатів" і відстоюючи інтереси національної безпеки США.

Вони знають культурні особливості місцевого населення, володіють його мовою, зрілі, упевнені в собі, а за необхідності — непомітні солдати, матроси і льотчики Командування США по спеціальних операціях і відповідних регіональних командувань, якими забезпечений кожен географічний театр військових дій (ТВД), Саме вони володіють унікальними якостями, котрі дозволяють їм робити істотний внесок у роботу американських послів і їх співробітників.

У середньому за тиждень приблизно 7 тис. осіб, що несуть службу у військах спеціального призначення, перекидаються в 60—70 країн світу для виконання завдань, спрямованих на досягнення зовнішньополітичної мети СІЛА, посилення військових заходів на ТВД, налагодження міцних відносин з приймаючими країнами і здійснення важливої підготовки американських військовослужбовців. Тільки в 19980р. сили по проведенню спецоперацій перекидалися в 152 країни, надаючи там підтримку групам американських дипломатів і військових, і успішно завершили більше 280 операцій по сумісній загальновійськовій підготовці, виконали 123 завдання по боротьбі з наркотиками в 104 країнах і навчили військовослужбовців 17 країн проводити операції по розмінуванню.

Участь військ спеціального призначення в таких різноманітних контактах, ученнях, програмах підготовки військовослужбовцях і гуманітарних заходах допомагає встановлювати і підтримувати з приймаючими збройними силами країни важливі особисті і професійні відносини, що спираються на взаємну повагу і довіру. Раз по раз ці відносини можуть виявляються справді безцівними як для послів України, так і для воєначальників, що можуть здійснювати управління операціями на регіональних ТВД, особливо стосовно асиметричних загроз.

Не менш важливо й те, що присутність військ спеціального призначення дозволяє наочно продемонструвати приймаючій країні готоввість допомагати їй, одночасно підтримуючи інститути, сприяючі місцевій і регіональній стабільності.

Унікальна особливість військ спеціального призначення полягає в тому, що їх зазвичай перекидають невеликими групами. Ця властивість виявляється часто дуже привабливою для американських дипломатів і військових за кордоном, командувачів ТВД, а у багатьох випадках і приймаючих країн. Нечисленні групи, чи то солдати, матроси або льотчики, не такі помітні, як звичайні війська. Ця обставина дозволяє їм виконувати свої завдання без шуму і так, щоб більшість місцевих жителів, коли це бажано, розуміли, чим саме вони займаються. Саме тому, найбільш оптимальним за умов відсутності офіційного режиму в Сомалі, відсутність там жодного дипломатичного представництва, вважалося нами проведення спеціальної операції.

Поза сумнівом, справжню силу цим групам додають ретельно відібрані офіцери, високодосвідчені сержанти і рядовий склад, що скрупульозно підбирається для виконання майбутніх завдань. Чимало часу командири спецназу мають приділяти пильному вивченню кандидатур, щоб максимально точно оцінювати їх професійний рівень. Після цього проводиться ґрунтовна підготовка, в яку вкладаються великі ресурси задля становлення зрілої людини, що володіє собою, чию високу військову кваліфікацію доповнюють належні мовні навики, знання місцевих і культурних особливостей того регіону, в якому вона діятиме.

Згідно з американською концепцією використання сил спеціального призначення це є вкрай важливим підтримувати таку планку, оскільки сьогодні навіть елементарні завдання, що виковуються на базовому рівні, можуть мати ширші стратегічні наслідки. Тому необхідно, щоб спецназівці і надалі проявляли оперативну зрілість і кмітливість, розуміли сенс своїх дій і зв'язок з тією обстановкою, в якій вони проводять операції.

Посли США і їх співробітники, так само як і регіональні командувачі все більше і більше розуміють, наскільки істотну підтримку при вирішенні задач, що стоять перед ними в країні і регіоні, може забезпечити той унікальний потенціал, який мають в своєму розпорядженні війська спеціального призначення. У результаті попит на американських спецназівців стійко зростає у всьому світі. Цікавою є впевненість американців у власній силі.

Так, Пітер Шумейкєр зазначає, що якщо ми сьогодні де завгодно в світі знайдемо "теплу" точку, то мабуть, війська спеціального призначення вже знаходяться там, займаючись різноманітною і важливою діяльністю.

Здатність спецназівців здійснювати таку діяльність — прямий результат одержуваної ними підготовки

Головне завдання військ спеціального призначення США — внутрішня оборона зарубіжних країн, тобто допомога союзникам США в організації і підготовці їх збройних сил з метою зміцнення їх оборони і сприяння загальній регіональній стабільності. "Ініціатива по реагуванню на кризи в Африці" — програма Держдепартаменту по залученню африканських країн до реагування на регіональні кризи — є класичним прикладом того, як практично застосовуються у сфері внутрішньої оборони зарубіжних країн ті навички, якими володіють війська спеціального призначення. Підрозділи американського спецназу допомагають організовувати та навчати місцеві збройні сили в Сенегалі, Уганді, Малаві, Гані, Беніні, Кот д'Вуарі та Малі, що служить позитивним кроком до зміцнення регіональної стабільності.

В області заходів щодо боротьби з наркотиками війська спеціального призначення наразі працюють в унісон з групою американських фахівців у Колумбії, допомагаючи колумбійському уряду навчати підрозділи військового контингенту по боротьбі з наркотиками організаційним і польовим навичкам, необхідним для успішної боротьби з повсюдною в їх країні проблемою виробництва і розповсюдження наркотичних речовин. Аналогічним чином американський спецназ діє і в інших країнах Андського хребта — Венесуелі, Еквадорі, Перу і Болівії. Крім того, його сторожові кораблі постійно присутні в західній і східній частинах Карибського басейну. Всі ці дії військ спеціального призначення роблять безпосередній внесок в зусилля США по ослабленню деструктивної дії наркобізнесу на Сполучені Штати і дружні держави.

Протягом 1998 р. Війська спеціального призначення США брали участь у виконанні завдань по розмінуванню в 17 країнах, зокрема в декількох африканських державах: Таїланді, Лаосі і Камбоджі, де навчали місцевих військових розпізнавати, позначати і безпечно знищувати тисячі мін, що залишилися.

У рамках американських заходів щодо навчання навичкам розмінування невеликі групи спецназівців прямували практично у всі куточки Землі, де у минулому відбувалися конфлікти. У таких місцях, як Африка, Таїланд, Лаос і Камбоджа, війська спеціального призначення навчають місцевих військовослужбовців розпізнавати, позначати і безпечно знищувати десятки тисяч мів, що залишилися. Вони також допомагають приймаючим країнам розробляти загальнонаціональні стратегії по розмінуванню і проводити кампанії з інформування громадськості. Подібна гуманітарна діяльність покликана допомогти урядам цих країн скоротити і зрештою ліквідовувати створювану мінами підступну і смертельну загрозу цивільному населенню.

Наведені приклади свідчать, як завдяки діяльності військ спеціального призначення в мирний час одночасно виграють посол Сполучених Штатів і командувач ТВД, приймаюча країна і Командування США по спеціальних операціях. Очевидно, чому регіональні дії корисні військам спеціального призначення зараз і залишаться такими надалі.

Додаткова перевага регулярного планованого глобального перекидання військ спеціального призначення полягає в тому, що у багатьох випадках при виникненні криз ці війська вже знаходяться на місці або неподалік. Той хаос, що панує в перші хвилини подій, що розгортаються в кризовій ситуації, часто посилюється браком докладної інформації. Знаходячись в епіцентрі того, що відбувається, американські спецназівці нерідко поставляють послу США та командувачу ТВД додаткову оперативну інформацію, що надходить від людей, знайомих з місцевою культурою, що розмовляють мовою даної країни і здатних у вирішальний момент з'ясувати істину без потреби чекати, доки прибудуть додаткові сили. Хоча групи спецназу рідко здатні самостійно врегулювати кризу, вони можуть відіграти найважливішу роль в забезпеченні безпроблемного й ефективного введення сил по врегулюванню.

При стихійних лихах і катастрофах потенційні вигоди від діяльності, здійснюваної військами спеціального призначення в мирний час, величезні. У випадках, коли до Сполучених Штатів звертаються з проханням про екстрену гуманітарну допомогу, американський спецназ може прискорювати реакцію США в ситуаціях, коли час надзвичайно дорогий.

У цілому війська спеціального призначення забезпечують унікальний оперативний, дійовий, випробуваний і дуже доречний набір засобів, що зміцнюють регіональну стабільність і сприяють міжнародному взаєморозумінню.

Відтак, роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України полягатиме у наступному:

• забезпечення реалізації національних інтересів як зсередини, так і ззовні країни;

• зміцнення авторитету України на міжнародній арені;

• забезпечення роботи дипломатичних представництв і їх персоналу за кордоном;

• боротьба з міжнародним тероризмом, наркоторгівлею, торгівлею людьми та нелегальною міграцією;

• надання допомоги у підготовці та перепідготовці аналогічних закордонних підрозділів щодо розв'язання проблем у сфері управління безпекою;

• сприяння в організації внутрішньої оборони країн союзників України;

• сприяння загальній регіональній та міжнародній стабільності;

• сприяння взаємному розумінню держав у сфері безпеки;

• забезпечення дійового використання сил і засобів для творення української стратегії;

• послаблення ролі деструктивних тенденцій на зовнішню безпеку України.

Щодо самого факту створення сил спеціальних операцій, то наша думка знайшла своє підтвердження при проведенні науково-практичної конференції, на якій учасники одностайно підтримали ідею створення даних підрозділів.

Стосовно Президента України, який на сьогодні виступає одноосібним суб'єктом управління національною безпекою, наділеним правом приймати рішення щодо застосування сили у сфері зовнішньої політики, у тому числі й сил спеціального призначення, то він нині здійснює загальне управління національною безпекою.

Утім, наведеш вище факти дають підстави стверджувати, що у випадках, чітко передбачених законом, прийняття рішення про застосування силової компоненти для забезпечення національної безпеки має носити колегіальний характер і бути прийнято координаційним органом. Таким органом виступає Рада національної безпеки і оборони України.