Національна безпека України - Ліпкан В.А. - Розділ 9. НЕДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ

Гарний той уряд,

який дає максимум свободи

з мінімальним втручанням

у справи суспільства

Китайська мудрість

Вступ

Недержавне управління національною безпекою України становить собою вагому складову політики національної безпеки. Через це актуальними для розгляду е поняття та зміст недержавної системи безпеки, її складових, загроз та напрямів забезпечення.

Положення щодо використання і включення недержавної системи безпеки до загальної системи національної безпеки розглядалися лише у постановочному плані. Відтак, наше завдання полягає у тому, щоб не тільки висувати певні ідеї, а й обґрунтовувати необхідність їх реалізації. Що і буде зроблено нижче.

1. Поняття та зміст недержавної системи безпеки України

Неодмінним атрибутом сильної держави е достатня система національної безпеки. Варто відразу ж сказати, що дана система містить у собі найбільш важливі складові: безпека особи та соціуму, а також безпека держави. Саме цей триєдиний організм утворює національну безпеку в сучасному її розумінні.

Зазначу, що на сьогодні Україна не посідає пальму першості в законодавчому забезпеченні національної безпеки, оскільки, не говорячи про відсутність фундаментальних законів: про основи зовнішньої і внутрішньої політики, про недержавне забезпечення національної безпеки і т.д., чинний закон України "Про основи національної безпеки України " не відповідає євроінтеграційним прагненням України, Так само як і у Стратегії національної безпеки України лише задекларовано про участь громадян у забезпеченні НБУ, втім не визначено конкретні механізми, а головне напрями взаємодії із державними органами. Більш того, на сьогодні фактично відсутня ієрархічна система нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки.

Виникає закономірне питання: а що заважає виробити концептуально і методологічно адекватну концепцію національної безпеки і на її основі розробити дерево доктрин і програм? На наш погляд, відповідь на дане питання лежить у методологічній площині.

Варто звернути увагу на той факт, що сам термін "національна безпека" увійшов у науковий обіг порівняно недавно, однак це аж ніяк не є свідченням народження нового феномена. Краще говорити про переосмислення ролі, місця і важливості безпеки в сучасному світі — безпекоренесанс. У той же час народження даного терміна, особливо в нашій державі, поки не знайшло адекватних наукових розроблень. Унаслідок цього, в такому термінологічному вакуумі, його трактування іноді вражає своєю багатогранністю, а іноді неадекватністю суті того явища, що він відображає. Однією із розповсюджених оман є ототожнення національної безпеки з державною, тобто безпекою самої держави. Саме дана позиція зараз практично представлена в нашій державі, тому що про існування недержавної системи безпеки як резервної і такої, що органічно доповнює державну систему безпеки пишеться і говориться дуже мало. Тому, на перший погляд, не дуже важливе, з практичного погляду, питання щодо термінології набуває важливого значення внаслідок його застосування.

Відзначимо, що одним з головних акцентів, які мають робитися ігри розгляді цих питань, є усвідомлення того факту, що національна безпека по своїй природі являє собою дуалістичну систему, представлену двома основними підсистемами безпеки: державною і недержавною.

У нашій країні поки ще складно говорити про наявність чітко функціонуючої системи національної безпеки, саме в кібернетичному значенні цього слова. Очевидним є той факт, що держава піклується про конкретну особу і про суспільство в цілому, однак не секрет, що багато важливих питань залишаються далеко невирішеними. При цьому варто визнати і ту обставину, що, хоча в чинному законі "Про основи національної безпеки України" і йдеться про таких суб'єктів забезпечення національної безпеки як громадські організації, громадяни і т.д., реально не є відпрацьованим механізм їх безпосередньої участі.

Що ж стосується державної системи безпеки (ДСБ), то її складові компоненти, абсолютно однозначно обмежені тими цілями і функціями, що покладені на них відповідно до закону. Крім цього, слід також сказати про значний арсенал силових засобів вирішення проблем у суб'єктів даної системи, що іноді призводить до розбалансованості застосування даних методів поряд з іншими несиловими і наданням переваги першим.

Саме у даному контексті громадянське суспільство має створити багаторівневу і багатофункціональну інфраструктуру. Недержавна система безпеки (НСБ) має розглядатися як така, що органічно доповнює державну, є рівноправною і дієздатною системою, оскільки монополія на безпеку призводить до продукування небезпеки.

Розумний баланс державної і недержавної систем слугуватиме серйозною підмогою для розвитку й ефективного функціонування всієї системи національної безпеки, а отже позитивно позначатиметься на можливості більш повної реалізації національних інтересів.

У зв'язку з цим актуалізується необхідність у формуванні системи суб'єктів НСБ, на яких можуть бути покладені наступні функції: виявлення і попередження дій джерел небезпеки, що зароджуються, загроз національній безпеці; залучення широких верств населення до процесу забезпечення безпеки; формування ідеології безпеки і на її основі здійснення пропаганди громадянської згоди, розвитку громадянської самосвідомості, патріотизму; забезпечення погодженого функціонування ДСБ і НСБ як єдиного організму; здійснення громадянського контролю як за діяльністю недержавної, так і державної систем безпеки.

Основне призначення недержавної системи безпеки вбачається у тому, щоб як можна надійніше захистити особу, суспільство і державу від можливих небезпек і загроз, сприяти формуванню і утвердженню національної ідеї та національних інтересів і на їхній основі національної ідеології, гармонізувати інтереси людини, суспільства і держави. Такої самої думки притримується і російський дослідник С.А. Кузнецову який також вказує на важливу роль у процесі гармонізації інтересів людини суспільства і держави з боку недержавної системи безпеки.

Не буде перебільшенням, якщо сказати про існування гіпертрофованого уявлення про НСБ як у самого населення, так і у деяких посадових осіб держави, які вбачають у ній деякого конкурента, а то і взагалі — зброю опозиції. Річ у тім, що необхідно чітко представляти, що Україна за даного випадку не винаходить велосипед, а крокує вже уторованим цивілізованими країнами шляхом. І справа не стільки в тім, щоб якимось чином критикувати сучасні підходи до управління національною безпекою, скільки в тому, щоб акцентувати увагу українського суспільства, і, насамперед керівництва країни, на тому, що недержавний сектор безпеки існуватиме за будь-якого випадку — це питання лише часу і свідомості політичної еліти, ознака духовного відродження крокування до європейських стандартів безпеки.

Ось наскільки довго затягнеться процес усвідомлення і реалізації цього усвідомлення в життя покаже час. Помічу лише те, що в європейських державах даний сектор є дійсно розвиненим та істотно допомагає в забезпеченні безпеки. Так, наприклад, при проходженні стажування у Німеччині я ознайомився із організацією охорони громадського порядку при проведенні футбольних матчів, де це завдання покладається не лише на поліцейських, а й на громадські організації, а також недержавні структури, що займаються забезпеченням безпеки. Таку ж взаємодію я побачив при проходженні стажування в Угорщині, СІЛА. У тій же Швейцарії, яка є нейтральною державою, ефективно функціонує недержавна система безпеки, одним із завдань якої є навчання населення безпеці життєдіяльності. У Росії, зокрема в Москві, крім міліцейських патрулів, можна побачити патрулі громадських організацій, що надають допомогу в охороні громадського порядку на вулицях столиці. Китайська система безпеки взагалі побудована із органічним включенням суспільних організацій в даний процес, оскільки безпека становить собою ціле, вона є неподільною, відтак і не може бути забезпечена лише державними органами.

Відтак, дані проведеного нами аналізу світового досвіду з цих питань дає можливість дійти важливого висновку: недержавна система безпеки є органічним компонентом системи національної безпеки.

Вступ
1. Поняття та зміст недержавної системи безпеки України
1.1. Національні інтереси та їх забезпечення недержавною системою національної безпеки України
1.2. Види загроз національній безпеці України
1.3. Джерела загроз національній безпеці України
1.4. Стан національної безпеки України та основні завдання недержавних суб'єктів по її забезпеченню
2. Методи забезпечення національної безпеки України
3. Напрями недержавного управління національної безпекою України у різних сферах суспільного життя
3.1. У сфері економіки
3.2. У сфері внутрішньої політики
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru