Політичні системи світу - Кириченко В.М. - 8.3. Партійні системи

Значну роль у формуванні, функціонуванні та ефективності політичної системи відіграє партійна система. У політичній літературі даються різні визначення поняттю "партійна система": від обмеження партійної системи лише взаємовідносинами між самими партіями до встановлення стійких зв'язків з усією системою владних відносин у країні. При цьому одні політологи вважають, що до складу партійної системи входять не всі наявні у державі політичні партії, а тільки легальні партії, а інші - наголошують на тому, що партійну систему складають лише ті партії, що беруть участь у боротьбі за владу та які здійснюють на неї відчутний вплив.

Головними ознаками партійної системи є: взаємодія партій на нормативно-організаційній основі; здійснення зв'язків між партіями та державою, громадськими об'єднаннями і громадянами; боротьба за владу та її реалізацію, контроль за діяльністю владних структур. Правові основи цих взаємовідносин закріплені у Конституції, законах про партію, про вибори та інших нормативно-правових актах кожної держави.

Отже, спираючись на зазначені ознаки, можна надати наступне визначення поняттю "партійна система".

Партійна система - це складова політичної системи, сукупність існуючих у суспільстві політичних партій з їх взаємовідносинами між собою, а також з іншими громадськими об'єднаннями та державними інститутами влади, що складаються у процесі політичної боротьби за владу.

Партійні системи у сучасних країнах світу характеризуються значною розмаїтістю, що пояснюється наявністю соціальних, національних, історичних, економічних, політичних, культурних, релігійних та інших особливостей, властивих кожній державі, чинного законодавства, гостроти соціальних конфліктів тощо.

Партійні системи можна класифікувати за різними критеріями, тому що єдиного підходу у політологів у цьому питанні не існує. Вони розрізняються насамперед на основі кількісного та якісного критерію. Кількісний критерій вказує на те, скільки партій реально борються за владу або здійснюють вплив на неї, а якісний - акцентується на формах взаємодії між партіями та на способах формування ними інститутів державної влади.

Так, французький політолог М. Дюверже залежно від кількості партій виділив два типи партійних систем - однопартійні та багатопартійні, а його співвітчизник Ж. Блондель залежно від кількості партій та їх положення у партійній системі виділив чотири типи - двопартійні; система двох з половиною партій; багатопартійні з домінуючою партією; багатопартійні без домінуючої партії. Але найбільш деталізованою у теорії партійних систем є семиступенева класифікація, запропонована італійським політологом Дж. Сарторі, до якої залежно від конкретних особливостей певного суспільства входять:

- однопартійна система;

- партійна система з партією-гегемоном;

- партійна система з домінуючою партією;

- двопартійна система;

- партійна система поміркованого (обмеженого) плюралізму;

- партійна система крайнього (поляризованого) плюралізму;

- атомізована партійна система.

У сучасній політології найчастіше розрізняють три основних типи партійних систем: однопартійна, двопартійна (біпартизм) та багатопартійна. При цьому, за визначенням Ж. Блонделя, однопартійна система - це така система, за якою одна партія одержує на виборах більше 65% голосів виборців, двопартійна - в якій дві найбільш впливові партії одержують загалом більше 75% голосів виборців, а багатопартійна - в якій дві найбільш впливові партії у сумі набирають менше, ніж 75% голосів виборців.