Економічна теорія - Чепінога В.Г. - 3.2. Форми економічних зв'язків та виробництва

Використання економічних ресурсів здійснюється у процесі виробництва, кінцевою метою якого є задоволення потреб, тобто споживання створених благ. Ця мета може бути безпосередньою, коли той, хто виробляє продукт, сам його і споживає. А може бути і опосередкованою, коли безпосередній виробник свій продукт сам не споживає, а обмінює його на продукт іншого виробника. Залежно від цього розрізняють і форми організації виробництва. В історії людства відомі дві основні форми - натуральне виробництво і товарне виробництво. Історично першою формою було натуральне виробництво. Це така форма суспільного господарства, при якій продукт праці призначається для задоволення особистих потреб виробника і надходить у споживання шляхом прямого розподілу. Між виробництвом і споживачем існує безпосередній зв'язок. Виробничі відносини між учасниками виробництва є безпосередніми відносинами, не опосередкованими рухом продукту праці. Визнання праці, затраченої на виробництво продукту, здійснюється безпосередньо тоді, коли вона (праця) затрачується, бо продукт її безпосередньо споживається без обміну.

Натуральне виробництво характеризується рядом ознак (див. схему 3.1).

По-перше, для натурального виробництва характерна замкнутість. Усі види робіт, необхідних для створення благ, здійснюються у межах самого господарства. Контакти між господарськими одиницями мають спорадичний характер. Кожне господарство базується на власних виробничих ресурсах і забезпечує себе усіма необхідними для життя благами. По-друге, натуральному господарству притаманна універсалізація праці. Поділ праці перебуває на низькому рівні, кожен працівник виконує всі основні роботи. Рівень використовуваних засобів виробництва примітивний, вони малопродуктивні. За

Схема 3.1. Ознаки натурального виробництва

таких умов і ефективність виробничої діяльності надзвичайно низька. По-третє, натуральне виробництво характеризується консервативністю. Його основою є традиції, які передаються з покоління в покоління. Воно несприйнятливе до технічного прогресу і здійснюється, як правило, у незмінних розмірах.

Натуральне господарство було панівною формою організації суспільного виробництва протягом декількох тисячоліть, починаючи з первісного суспільства і до феодальної стадії розвитку останнього. Однак і в сучасних умовах елементи натурального виробництва зберігаються у багатьох країнах з низьким рівнем економічного розвитку (так звані країни, що розвиваються). Широко розповсюджена ця форма організації господарства і в Україні, що зумовлено як економічною кризою 1990-х років, так і фінансовою та економічною кризами 2008-2009 рр.

Другою формою організації суспільного виробництва є товарне виробництво. Це така організація суспільного господарства, при якій продукти виробляються окремими відособленими виробниками, при чому кожен спеціалізується на виробництві одного якогось продукту, а тому для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів, які стають з огляду на це товарами, на ринку. Основою товарного виробництва є суспільний поділ праці. Кожен виробник спеціалізується на виробництві якогось одного продукту. Це зумовлює спеціалізацію суспільного виробництва на рівні підприємства і всієї економіки. Розвиток поділу праці сприяє підвищенню продуктивності праці виробників і створює умови для технічної оснащеності виробництва. В той же час поділ праці формує і постійно розширює базу для обміну продуктами праці.

Другою умовою товарного виробництва є відособленість виробників. Вона базується на приватній власності і проявляється у тому, що виробники самі привласнюють результати своєї праці. Вони прагнуть відокремитись у веденні господарства, щоб поставити споживання у пряму залежність від результату своєї діяльності. Сама відособленість забезпечує наявність прямого зв'язку між рівнями виробництва і споживання, що спонукає кожного виробника підвищувати ефективність своєї виробничої діяльності. Обов'язковою умовою економічної відособленості є економічна свобода суб'єктів господарської діяльності, яка полягає у можливості вільного вибору її сфери та у праві власності на створений продукт

Характерною рисою товарного виробництва є непрямі опосередковані економічні зв'язки між виробниками. Вони розвиваються за схемою: виробництво - обмін - споживання. Створений продукт надходить на ринок для обміну на інші продукти і після цього направляється на споживання. Продаж продукту свідчить про визнання праці, затраченої на його виготовлення, як суспільно необхідної. Економічні відносини між виробниками проявляються через продукти праці або уречевлюються.

Товарне виробництво характеризується тим, що продукти створюються для обміну. Але обмін може відбуватися лише за умови, що він вигідний для всіх його учасників, тобто обмін повинен бути рівноцінним, або еквівалентним. Обмін може виступати удвох формах. Першою є обмін одного продукту на інший. Він іменується бартером. Ця форма обігу характерна для ранніх етапів розвитку товарного виробництва. Але бартер застосовується і в сучасних умовах, коли нормальне функціонування економіки порушується такими факторами, як війни, стихійні лиха, економічні кризи. Це видно на прикладі України. Кризовий стан її економіки в 1990-х роках зумовив широке використання бартеру. В умовах нинішньої кризи знову відроджуються бартерні операції.

Другою формою обміну є грошовий. При цій формі продукт обмінюється за допомогою грошей. Така форма значно прискорює і спрощує обмін. Грошовий обмін характерний для розвинутого товарного виробництва, в якому він виступає основною формою.

Товарне виробництво пройшло тривалий період розвитку. Зародилось воно ще в епоху первісно-общинного ладу декілька тисячоліть тому. Але до епохи пізнього середньовіччя відігравало незначну роль, бо основною формою організації суспільного господарства було натуральне виробництво. І тільки починаючи з XVI ст. товарне виробництво поступово перетворилося на панівну форму організації суспільного виробництва. Відповідно, розрізняють і декілька його типів: просте і розвинуте, або капіталістичне, товарне виробництво. При простому товарному виробництві продукти виробляються працею виробників і власними засобами виробництва. Продукт праці присвоюється його виробником. Це, як правило, ремісники та селяни. Оскільки використовуються примітивні технічні засоби виробництва, то ефективність такого виробництва невисока. Розвинуте, або капіталістичне, товарне виробництво - це така форма організації господарства, за якої продукти створюються працею найманих працівників, а присвоюються власником засобів виробництва, який і виступає його організатором. При такій організації виробництва всі продукти стають предметом купівлі-продажу. Таким же предметом стає і робоча сила, яку продають наймані працівники, а купують підприємці, або капіталісти. Тобто капіталістичне товарне виробництво має всезагальний характер. Для нього характерним є великі та середні господарства, які широко використовують сучасну техніку та технологію.

Розглянемо, якої суспільної форми набуває продукт в умовах товарного виробництва.