Економічна теорія. Політекономія - Семененко В.М. - 10.2. Структура та інфраструктура ринку

Ринок як складне полісистемне утворення має надзвичайно багату і складну структуру (рис. 10.4).

За економічним призначенням виділяють сім взаємозалежних типів ринку, кожен з яких поділяється на дрібніші. Серед них:

- ринок засобів виробництва (спрямований на задоволення виробничих потреб). Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю (рис. 10.5);

- ринок предметів споживання і послуг (призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини) (рис. 10.6);

- ринок нерухомості (призначений для торгівлі землею, об'єктами, що на ній збудовані);

- на ринку науково-технічних розробок та інформації відбувається купівля-продаж науково-технічної продукції, технічних засобів інформації та інформативних систем;

- фінансовий ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів (рис. 10.7; 10.8; 10.9);

- ринок праці (робочої сили) - одна з найважливіших ланок у розвинутій економічній системі. Його існування означає, що кожна людина має право на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором (рис. 10.10).

За ступенем зрілості ринкових відносин виділяють:

- розвинутий ринок;

- ринок, що формується;

- ринок із різним ступенем обмеженої конкуренції (монопольний, олігопольний). За регіональним розміщенням:

- місцевий ринок;

- національний ринок;

- світовий ринок.

За характером власності:

- приватний;

- державний;

- колективний.

За суб'єктами товарного обігу:

- оптовий;

- роздрібний.

Відповідно до чинного законодавства класифікують ринки на:

- офіційні (легальні);

- нелегальні (тіньові).

Нелегальний ринок - це ринок, який заборонений законом. Він обслуговує потреби тіньової економіки, що є несанкціонованою господарською діяльністю.

Тіньова економіка - це фактично неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ, цінностей та послуг.

Це та частина економіки, яка не обраховується національною статистикою, не включається до ВНП, а доходи від її діяльності приховуються від оподаткування.

Тіньова економіка посідає помітне місце в економіці багатьох країн. Наприклад, у США в різні роки тіньовий сектор становив 8-12%, в Канаді, Франції - 5-8, Норвегії та Швеції - 6-7. Деякі латиноамериканські держави досягають критичної відмітки -30%. В Україні, за експертними оцінками, цей показник становить 50-60%.

Тіньова економіка - це необов'язково кримінал і злочинність. Тіньова економіка -це результат недосконалої законодавчої бази і всього господарського механізму.

Усі види тіньової економіки можна розподілити на такі блоки:

1) неформальна економіка - легальне, але нерегламентоване державою виробництво товарів і надання послуг (оренда квартир, гаражів тощо);

2) неофіційна економіка - всі види індивідуальної та кооперативної діяльності, що приховуються від контролю;

3) незаконна (кримінальна) економіка - здійснення заборонених видів діяльності (торгівля зброєю, наркотиками);

4) фіктивна економіка - порушення норм і стандартів, незаконне підвищення цін. Тіньова економіка, як і будь-яке інше соціально-економічне явище, має свої причини:

а) соціально-економічні причини:

o суперечності між зростаючими потребами підприємців і обмеженими можливостями легального суспільного виробництва;

o суперечності в системі розподільчих відносин (пільги, ліміти, квоти);

o недосконалість податкової системи та податкової політики;

o низький рівень державного і суспільного контролю;

б) соціально-політичні причини:

o нестабільність політичної ситуації в країні;

o політико-правова незахищеність малого і середнього бізнесу;

o недооцінка суспільної небезпеки існування тіньового сектору;

o неадекватність форм і методів правоохоронних органів у зв'язку з якісними змінами в економічній злочинності;

o ослаблення авторитету деяких соціальних і моральних інститутів, культивування споживацьких настроїв.

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура (рис. 10.11).

Інфраструктураринку - комплекс допоміжних сукупних інститутів і ланок, служб, підприємств, організацій, які забезпечують ефективну та безперебійну роботу ринку.

Вона містить такі підсистеми:

1. Організаційно-технічну:

- товарні біржі;

- оптові ринки;

- аукціони, в т. ч. земельні;

- торгово-промислові палати;

- сервісні центри;

- ярмарки;

- транспортні комунікації;

- рієлтерські фірми тощо.

2. Фінансово-кредитну:

- банки;

- фондові біржі;

- валютні біржі;

- фінансові небанківські інститути;

- страхові та лізингові компанії;

- інвестиційні, пенсійні та інші фонди;

- ощадні каси, ломбарди.

3. Державно-регулятивну:

- законодавче регулювання ринкових відносин;

- біржі праці (служби зайнятості);

- ліцензійні палати;

- податкова система;

- митна система;

- державні фонди (фонди підтримки малого і середнього бізнесу).

4. Науково-дослідне та інформативне забезпечення:

- науково-дослідні установи;

- реклама, інформаційні установи і центри, юридичні консультації.

На думку Т. І. Біленко та інших науковців, інфраструктура ринку включає дві підсистеми: загальну (грошова, фінансова і податкова системи) і спеціалізовану (біржі, аукціони, ярмарки, торгові дома, страхові компанії).

У розвинутих країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатока-нальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. До останніх належать біржі.

Біржа - це такий інститут, завдяки якому оперативніше з оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується стратегія комерційної поведінки агентів цієї структури.

З практики відомо три основних типи бірж: товарні, фондові біржі і біржі праці.

Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками (рис. 10.12).

Мета товарної біржі:

- укладання відповідних угод з торгівлі товарів за стандартами і зразками;

- формування товарних цін на основі попиту та пропозиції;

- упорядкування і поліпшення товарообороту та обмінних операцій;

- представництво та захист інтересів членів біржі;

- вирішення спорів щодо операцій.

Товарні біржі бувають публічні та приватні, універсальні та спеціалізовані. На публічних біржах угоди можуть укладати як їх члени, так і підприємці, які не є членами біржі. Діяльність цих бірж регулюється законами та урядовими актами.

Приватні біржі організовують у формі акціонерних компаній і закритих корпорацій. Укладати угоди на таких біржах можуть лише акціонери. Члени біржі, як правило, не отримують дивідендів на вкладені кошти, їхній прибуток утворюється за рахунок винагород, отриманих від клієнтів, тобто біржа виступає в ролі брокера. Універсальні біржі - це біржі, які торгують товарами різних груп (об'єктом продажу, наприклад, Київської універсальної біржі є продукти харчування, худоба та інші товари).

Спеціалізовані біржі - це біржі, об'єктом торгівлі яких є окремі товари або їхні групи. У свою чергу, їх поділяють на спеціалізовані широкого профілю та вузько спеціалізовані біржі.

Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів.

На ній продають та купують акції, облігації акціонерних компаній та облігації державних позик.

Фондова біржа - це ринок капіталів. Вона створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів і їх спрямування на довгострокові інвестиції, а також фінансування перспективних програм.

Фондові біржі мають організаційно-правову форму приватних акціонерних товариств або державних інститутів, на них діють цивілізовані правила та примуси, які зумовлюють певні гарантії страховим компаніям та окремим організаціям.

Фондова біржа - це акціонерне товариство, яке утворено на основі статуту, розробленого її засновниками і узаконеного державними правовими актами.

Для створення біржі потрібно не менше трьох суб'єктів: той, хто випускає цінні папери; той, хто їх купує; хто об'єднує покупця і продавця ЦП (брокерська фірма).

Купівля-продаж ЦП на фондовій біржі здійснюється на основі біржового курсу. Узагальнюючим показником динаміки курсу цінних паперів є індекс Доу-Джонса.

Отже, товарна і фондова біржі - це ринкові структури, де укладаються угоди (біржові, форвардні, ф'ючерсні, онкольні, хедж, опціони).

Біржова угода - домовленість про взаємну передачу прав та зобов'язаня стосовно біржового товару і письмово оформлена фінансовим документом. Вона буває двох видів - з реальним товаром і строкова.

У першому випадку товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальний товарообіг. Товар має перебувати у приміщенні біржі (на складах), або бути представленим у строк від одного до п'ятнадцяти днів після укладання угоди. Такі угоди називаються "СПОТ".

Строкова угода поділяється на форвардну і ф'ючерсну.

Форвардна угода - це зобов'язання продавця здійснити постачання конкретної кількості товару певної якості в зазначений час. Такі угоди поділяються на позабір-жові (без офіційного гаранта) та біржового обороту (наявність посередника).

Ф'ючерсні угоди - це угоди про купівлю та продаж фінансових інструментів або товарів згідно з попередньо укладеними контрактами і узгодженими цінами.

Онкольні угоди - це система купівлі реального товару або цінних паперів, за якого ціна не фіксується аж до вимоги покупця. Продавець страхує себе хеджуванням продажу. Ціна, за якою він закриває хедж, стає ціною закупівлі реального товару.

Опціон - це договірне зобов'язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду.

Біржа праці (центри зайнятості) - елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Вона виконує декілька важливих функцій:

- аналізує стан ринку праці;

- прогнозує попит і пропозицію робочої сили;

- веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням;

- сприяє працевлаштуванню працездатних;

- здійснює професійну орієнтацію молоді;

- виплачує допомогу з безробіття.

Поряд з державними біржами праці існують і приватні агентства (контори), а також посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін.

Надзвичайно важливими елементами в ринковій інфраструктурі також є:

- аукціони;

- торгово-промислові палати;

- торгові дома;

- ярмарки.

Аукціони - форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, які як правило користуються підвищенним попитом. Цей продаж відбувається на основі конкурсу покупців. В Україні та світі аукціони відбуваються з продажу таких товарів, як нафта, газ, державне майно, алмази, валюта, золото, антикваріат тощо.

Торгово-промислові палати - це державні комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв'язків з партнерами зарубіжних країн. В Україні торгово-промислові палати надають низку основних послуг, зокрема: інформаційні, влаштовують ярмарки, виставки, аукціони, надають сертифікати відповідальності на товари українського походження, проводять експертизи якості, влаштовують ділові зустрічі між українськими та зарубіжними суб'єктами господарювання тощо.

Торгові доми - це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродають за кордон або на місцевому ринку. Торгові доми об'єднують багатьох виробників і виступають посередником або їх представником у певному регіоні або країні.

Ярмарки - надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві. Ярмарки - це ринки товарів і послуг які періодично організовуються в установленому місті. В сучасних економічних умовах вони діють як ярмарки-виставки, представляючи продукцію чи послуги всіх виробників тієї чи іншої галузі.

В Україні, згідно з чинним законодавством, створено і функціонують й інші важливі елементи інфраструктури які сприяють розвитку підприємництва, піднесенню економіки країни. Вони будуть розглянуті в наступних темах.