Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В - Розділ 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

1.1. Предмет і методологія історії економіки та економічної думки, її місце в системі економічних наук. Економічний мейнстрим

Історія економіки та економічної думки є складовою системи економічних наук" загальним науковим об'єктом дослідження яких є економіка. Поняття "економіка" (від грец. - мистецтво ведення домашнього господарства) використовується для визначення сфери суспільного життя, де створюються, розподіляють ся та споживаються життєві (матеріальні та духовні) блага з метою задоволення потреб людини та суспільства. Це сфера господарської діяльності людини, сфера господарювання.

Предметом історії економіки та економічної думки є:

o становлення, функціонування та розвиток економіки у процесі історичної еволюції на мікро-, мезо-, макро- і глобальному рівнях; конкретні форми становлення, розвитку і функціонування економічних систем у різні історичні епохи з урахуванням національних, природних, політичних, духовних та інших особливостей конкретних країн, їх угруповань, міжнародної економіки, системоутворювальні зв'язки економічних систем;

o системний погляд на історичний процес виникнення, розвитку, змагання та зміни економічної думки, закономірності її еволюції та роль в розвитку цивілізацій; етапні внески видатних особистостей, основних шкіл, течій та напрямів; аналіз фундаментальної бази хрестоматійних позицій економічної науки та сучасних економічних вчень; адекватність, повнота та достовірність теоретичного відображення закономірностей перебігу господарських процесів на певному етапі історичного розвитку;

o встановлення та дослідження методологічних засад історико-економічного аналізу, еволюції методів пізнання економічної дійсності.

В українській історико-економічній літературі поряд з поняттям "економічна система" використовують також поняття "господарська система". Є два основних підходи до ідентифікації останнього у певних критеріальних аспектах.

Господарська система розглядається як ціле з такими складовими: територіальний і демографічний компонент, особливості соціально-економічних відносин, галузі матеріального виробництва, сфери фінансів, грошового обігу та кредиту, внутрішній та зовнішній ринки, підсистема державного регулювання економіки1.

Господарська система аналізується на основі системності як цілісне утворення, визначальними характеристиками якого є рівень техніки та технології у процесі виробництва суспільних благ і функції людей; наявні у суспільстві форми власності на засоби виробництва; суспільна зрілість людей та форми їх суспільної залежності, свідома організація господарської діяльності людей, зокрема зміна ролі держави у господарській системі. Спільним у дослідженні економічної системи є аналіз системоутворювальних зв'язків її складових.

У системі економічних наук та економічної освіти історія економіки та економічної думки - самостійна фундаментальна наука та навчальна дисципліна.

Історія економіки та економічної думки логічно доповнює та поглиблює знання з політичної економії, мікро- та макроекономіки, функціональних і галузевих економічних наук, систематизує та аналізує економічні знання. У ній сконцентровано пізнавальний досвід поколінь з дослідження соціально-економічних проблем, який використовують для формування сучасної політики, теорії та практики. Історико-економічні знання у структурі кожної економічної науки постають у формі її історії, даючи змогу отримати інформацію про напрями, темпи та проблеми розвитку, методологічні аспекти дослідження. Історико-економічна наука забезпечує синтез історико-економічних і теоретичних знань сучасних економічних наук, відіграє роль пропагандиста інтеграції наукового принципу розвитку в галузевих і функціональних науках, є ініціатором постановки міждисциплінарних проблем, сприяє гуманізації наукового змісту економічних знань. Вона тісно пов'язана з історією, філософією, географією, соціологією, політологією та іншими суспільними науками.

Вивчення історії економіки та економічної думки зумовлює визначення об'єктивних закономірностей розвитку світової економіки, розкриття взаємозв'язку теорій та умов їх виникнення з потребами економічної практики. Дослідження господарського досвіду та сучасних проблем економічної теорії, проведення порівняльного історико-економічного аналізу дають змогу забезпечити єдність теорії, історії та соціально-економічної практики, ефективно використовуючи досягнення економічної науки сьогодні.

Історія економіки та економічної думки виконує такі функції:

o світоглядну - формування наукової картини світового процесу господарської еволюції людства;

o акумулятивну (нагромадження) - збір, вивчення та узагальнення господарського досвіду людства;

o пропедевтичну (підготовчу) - визначення змісту базових економічних термінів на основі конкретних фактів з економічної історії;

o формування реалізму економічного мислення - вивчення й аналіз позитивних і негативних факторів, що впливають на досвід господарської діяльності людства;

o методологічну - історична ілюстрація та критика економічних законів і теорій економічної теорії, наукове обґрунтування нових економічних теорій;

o прогнозування - на основі використання досвіду передбачення майбутнього розвитку;

o виховну (гуманістичну ) - уміння приймати рішення, враховуючи політичні та моральні чинники.

Сучасна наука виокремлює такі науково-організаційні форми історико-економічних досліджень, як економічна думка, економічне вчення, школа, течія та напрями економічної думки, теорія, концепція, погляд, гіпотеза. Поділ на школи, течії та напрями умовний, оскільки залежить від критеріїв, проблематики і методології, на які спираються дослідники у процесі їх визначення.

Економічна думка є найзагальнішим, широким і багатоплановим поняттям, що охоплює сукупність усіх поглядів і переконань, наявних у суспільній свідомості.

Економічне вчення - це система упорядкованих та пов'язаних між собою поглядів і думок, в яких сконцентровано теоретико-методологічне відображення історичного процесу пізнання економічних явищ і процесів; система поглядів у певний період розвитку знань.

Школа економічної думки - сукупність економічних учень, об'єднаних базовими ідейними принципами, спільністю та наступністю методів.

Течія економічної думки - сукупність шкіл, які пропонують альтернативні варіанти або модифікації розвитку єдиних вихідних принципів економічних досліджень.

Напрям економічної думки - наймасштабніше утворення в історії економічної думки, що охоплює сукупність течій, які відстоюють базові принципові положення, та еволюціонує протягом тривалого історичного періоду.

Теорія - це структурована (за допомогою наукових категорій, понять і законів) система достовірних теоретичних та емпіричних знань, яка дає цілісне пояснення всього різноманіття фактів і подій господарського життя певної економічної системи.

Концепція - сукупність або система поглядів, спосіб розуміння, тлумачення певного предмета, провідний задум, що визначає стратегію дослідження.

Погляд - це напрям думок, позиція, переконання.

Гіпотеза - припущення, міркування про закономірний (причинний) зв'язок явищ.