Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В. - Соціально-правовий інституціоналізм Джона Роджера Коммонса (1862-1945)

Видатний вчений і практик є автором праць "Розподіл багатства" (1893), "Політика реконструкції" (1918), "Промислова доброзичливість" (1919), "Промислове управління" (1923) "Правові основи капіталізму" (1924), "Інституціональна економічна теорія" (1934), "Економічна теорія колективних дій" (1950, після смерті автора).

У Дж.Р. Коммонса розуміння інституціональної економіки охоплює колективні дії, персоніфіковані колективними інститутами - сім'єю, профспілками, торговельними об'єднаннями, виробничими корпораціями, державою, політичними партіями, правовими нормами. Теорія інституціональної економіки не досліджує виробництво, це - предмет вивчення "інженерно-політичної економії". Серед інститутів колективної дії виключне значення належить праву, що має примат над економікою. На думку вченого, суспільство є системою правових норм та інститутів. Недосконалість правових норм призводить до "нечесної конкуренції". Суспільний контроль економічного життя, захист прав особистості повинна забезпечити держава реформуванням законодавства, політикою уряду, спрямованою на дотримання балансу інтересів рівних верст суспільства.

Дж.Р. Коммонс запропонував поділ капіталізму на такі стадії: торгову, підприємницьку, або промислову, фінансову (банківську), адміністративну. Досліджуючи еволюцію підприємницького капіталізму вільної конкуренції у фінансову стадію, Дж.Р. Коммонс пояснював історію корпоративної форми підприємництва як результат взаємодії приватного інтересу та його обмежень колективними діями. Вчений аналізував власність як правову категорію, виокремлював три її види: речовинну, нематеріальну (боргові зобов'язання) та невідчутну (цінні папери). Обіг цінних паперів корпорацій є змістом операцій з "титулами власності", які визначають розвиток сфери обігу та економіки загалом. На його думку, корпорація є знаряддям агресивного підпорядкування своєму контролю суспільних відносин.

Вчений проаналізував "соціальний конфлікт" через "нечесну" монополістичну конкуренцію підприємців і сформулював засади теорії соціальних конфліктів і теорії угод. Стверджував, що узагальнювальним поняттям соціальних відносин є "угода" ("трансакція") як взаємодія двох сторін або партнерів, вирішення конфлікту можливе мирним шляхом через співпрацю професійних груп, з яких складається суспільство, на основі угод. Теорія угод (трансакцій) - це теорія компромісних рішень для досягнення єдності думок і дій. Трансакцій ний процес - це процес визначення "розумної цінності", яка завершується контрактом, що реалізує "гарантії очікувань". Угоди поділяв на ринкові (акти купівлі-продажу), адміністративні (відносини між керівниками та підлеглими), розподільчі (цінові). Зміст угоди містить такі складові: визначення конфлікту, взаємозалежність учасників конфлікту, процедуру вирішення конфлікту. Угода - центральний елемент економічних відносин. Аналізуючи робітничий рух і трудові відносини, Дж.Р. Коммонс зазначав, що їх змістом є право на робоче місце, набуте на підставі укладання колективних договорів, встановлення гармонії інтересів на стадії адміністративного капіталізму.

Правовий аспект Дж.Р. Коммонс використовував у концепції вартості, згідно з якою вартість товарної продукції є результатом юридичного узгодження "колективних інститутів".

За Дж.Р. Коммонсом, політична економія - це наука про людську культуру, її основним поняттям є угода, завданням - вивчення процесів, які ведуть до встановлення розумної вартості благ, що забезпечує суспільну стабільність.