Історія економічних вчень - Золотих І.Б. - 4. Особливості політичної економії в США Р.Ч. Кері

Генрі Чарльз Кері (1793-1879) - американський економіст, син видатного книговидавця. Почавши свою кар'єру у галузі комерції, Кері швидко розбагатів, став крупним фабрикантом і зайнявся вивченням економічних проблем. Найважливішими його роботами є "Підстави соціальної науки" (1857-1859) і "Керівництво до соціальної науки" (1865).

Економічні погляди Кері відобразили своєрідність історичного розвитку США в першій половині XIX століття. Перемога у війні 1775-1783 pp. перетворила Америку на незалежну державу, економічний розвиток якої був прискорений багатством природних ресурсів, наявністю вільних земель, притоком капіталів і робочої сили.

Кері розглядав політекономію як науку про багатство, що вивчає закони виробництва і розподілу. Специфічним для методології ученого є зіставлення сфери виробництва і розподілу. На думку Кері, закони виробництва незмінні і задані технічними умовами, аналогічні природним законам природи, об'єктивні, і не залежать від волі людей. Закони розподілу формуються на основі людських рішень, державної політики, залежать від історичних умов розвитку суспільства.

На відміну від ідеї класиків про міжнародний розподіл праці, Кері виступав за незалежні нації, які розвивають на своїй території всі галузі економічної діяльності, що дозволяє їм проявляти індивідуальність. Всесвітня "гармонія націй" припускає, на думку Кері, розподіл світового виробництва за місцевими центрами, у яких землеробство органічно поєднується з промисловістю і дозволяє процвітати, і швидко збагатіти, якщо воно організоване за типом продуктивної асоціації, що виконує безліч різних робіт, продуктивних операцій, які створюють взаємні ринки збуту, і стимулюють один одного. Така асоціація прискорює розвиток продуктивних сил, підсилює панування людини над природою і, отже, визначає економічний прогрес суспільства.

Економічний прогрес немислимий, на думку Кері, без активної ролі держави, провідної політики протекціонізму. Він стверджував, що політика відособлення дозволяє повніше використовувати безмежні багатства країни. Його вимоги обмежити вільну торгівлю спиралися на такі аргументи: необхідність завоювання для нації економічної автономії, самостійності і збереження для вітчизняних виробників національного ринку. Ці ідеї були направлені насамперед на підтримку ще не зміцнілої промисловості США.

Кері вимагає розповсюдження протекціоністських заходів на аграрний сектор. На його думку, вивіз сільськогосподарської продукції вичерпував ресурси ґрунту країни, збіднює його, зменшує джерела сировини, оскільки продукти споживаються за межею і не стимулюють розвитку власного виробництва. Крім того, протекціонізм, надаючи в розпорядження землеробства близькі ринки збуту, дозволяє економити величезні засоби, необхідні для здійснення дальніх перевезень.

Кері одним із перших економістів побачив в протекціонізмі засіб підвищення заробітної платні. Він стверджував, що специфіка економічного стану країни полягає в браку робочої сили. Це призводить до сильної конкуренції між підприємцями за вільні робочі руки, що підвищує рівень заробітної платні.

Насправді залежність заробітної платні і продуктивність праці виявляються опосередковано, оскільки на її рівень впливає безліч чинників: зміна потреб працівників, інтенсивність праці, політична організованість робочого класу тощо.

Кері виступав проти положення про неминучість залучення до обробки гірших за якістю земель. Абсолютизуючи умови США, Кері стверджував, що на практиці реальним є перехід від гірших земель до кращих, а значить, відбувається зниження ренти і підвищення доходів робітників і капіталістів, оскільки знижуються ціни на продукти харчування і сировину. Теорія Кері, незважаючи на низку ненаукових положень, відіграє прогресивну роль в розвитку США. Його теорія широко використовувалася на практиці для обґрунтування економічної політики держави. Протекціонізм, захищаючи національний ринок від іноземної конкуренції, сприяв створенню сприятливих умов для національних виробників. Ідея "гармонії інтересів" консолідувала суспільство, згладивши наявні соціальні протиріччя, і забезпечивши тимчасову політичну стабільність, таку необхідну молодій державі.