Історія економічних вчень - Золотих І.Б. - Методологія Маркса

Як учений Маркс методологічно спирався на три наукові джерела:

- англійська політекономія А.Сміта і Д.Рікардо (у них він позичив концепцію трудової теорії вартості, положення закону тенденції норми в прибутку до пониження, теорію продуктивної і непродуктивної праці);

- німецька класична філософія Гегеля-Фейєрбаха (ідеї діалектики і матеріалізму);

- французький утопічний соціалізм (у них "взяті" поняття класової боротьби, елементи соціального устрою суспільства тощо).

Теорія класів

На думку Маркса, зубожіння пролетаріату (робітників) і наростаюча суперечність між двома класами призведе до революційної боротьби. У результаті пролетарської революції не стане ні класів, ні капіталізму. На місце старого буржуазного суспільства прийде асоціація трудящих, у якій, за словами Маркса, "вільний розвиток кожного є умовою розвитку всіх".

Теорія капіталу

У визначенні суті капіталу Маркс порівнює його із "засобом експлуатації робітника і встановлення влади над робочою силою". Він відзначає, що "... приєднуючи до мертвої наочності живу робочу силу, капіталіст перетворює вартість на капітал, тобто вартість, яка самозростає. Тільки той робітник продуктивний, який виробляє для капіталіста додаткову вартість або служить самозростанню вартості (капіталу).

Капітал у Маркса поділяється на постійний і змінний. Маркс вводить нове наукове поняття "органічна будова капіталу", яка визначається як відношення постійного капіталу до змінного. За допомогою цього поняття Маркс переходить до характеристики норми експлуатації або, іншими словами, норми додаткової вартості, що визначається як відношення маси додаткової вартості до змінного капіталу, вираженого у відсотках.

Відмінність постійного і змінного капіталу у тому, що перший втілюється в машинах й устаткуванні, або в сировинному матеріалі, і додаткової вартості не створює. Тому і називається постійним (С). А змінний капітал (V) витрачається на придбання (купівлю) робочої сили і приносить капіталісту додаткову вартість. їх співвідношення називається органічною будовою капіталу (С:^.

Накопичення капіталу - це, за Марксом, результат збільшення в конкурентній боротьбі розмірів фірм і компаній, тобто концентрація і централізація капіталу, яка супроводжується одночасно зростанням абсолютної величини безробіття. Таку природу накопичення капіталу Маркс називає "абсолютним загальним законом капіталістичного накопичення".

Теорія вартості

Услід за Рікардо Маркс стверджував, що вартість товару визначається витратами праці. Але очевидно, що однорідний товар виробляється різними виробниками (це значить, що у кожного з них індивідуальні витрати праці). Маркс уточнює, що вартість визначається не індивідуальними витратами праці, а суспільно необхідними. Природною мірою праці є робочий час. Розглядаючи категорію вартості товару, Маркс вводить поняття суспільно необхідного робочого часу. Під ним розуміє витрати часу на виробництво товару за середнього рівня уміння й інтенсивності в середніх умовах виробництва на певному етапі суспільного розвитку. Суспільно необхідні витрати робочого часу витрачаються на виробництво більшості товарів певного виду. Тому на ринку вартість товару визначається не індивідуальними витратами праці, а суспільно необхідними. Цю закономірність він назвав законом вартості. Ціна товару і вартість - різні поняття. Ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції, а вартість створюється в процесі виробництва. Ціна товару під впливом попиту і пропозиції може знижуватися або підвищуватися відповідно до вартості цього товару.

Теорія продуктивної та непродуктивної праці Під продуктивною працею Маркс розумів працю робітників, зайнятих у сфері матеріального виробництва, які створюють додаткову вартість для капіталіста. Якщо робітник не приносить йому додаткової вартості, його праця є непродуктивною.

Теорія відтворення

К. Маркс висуває теорію циклічності капіталістичного розвитку, причиною якого є антагоністичні суперечності, властиві капіталістичному устрою. Маркс відзначив фатальний характер виробництва капіталізму - не для споживання, а заради прибутку.

Циклічність виробництва пов'язана насамперед з економічними кризами. Маркс виявляє одну із основних причин циклічного розвитку економіки. На його думку, капіталіст в гонитві за прибутком прагне розширити виробництво своїх товарів, що призводить до збільшення їх пропозиції на ринку, але це не означає, що і споживання цих товарів автоматично збільшуватиметься. Адже реальна заробітна платня його робітників, втілена в засобах існування, не збільшується так само швидко, як вироблення цієї продукції. Таким чином, порушується рівновага на ринку між попитом (споживанням) і пропозицією (виробництвом), що і призводить до перевиробництва товарів на ринку. "Кінцевою причиною всіх справжніх криз завжди залишається бідність і обмеженість споживання мас, що протидіє прагненню капіталістичного виробництва розвивати продуктивні сили, таким чином, якби межею їх розвитку була лише абсолютна споживацька здатність суспільства".