На рубежі XX-XXI ст. у світовій економіці розгортаються процеси глобалізації, наслідком яких, з одного боку, є подальше розшарування країн на технологічно авангардний центр і відстаючу периферію, а, з іншого, - незважаючи на новітню світову економічну кризу, ряд нових індустріальних країн підтримують високі темпи економічного зростання, претендуючи на роль нових "локомотивів" світової економіки. Набули інтенсивності та поглибились інтеграційні процеси між державами. Сформувався Європейський Союз на засадах вищого рівня міжнародної економічної інтеграції; почав діяти Митний Союз між Білоруссю, Казахстаном та Росією. В цих умовах зростає актуальність визначення Україною своїх інтеграційних пріоритетів і позиції у глобальній економіці.
Дослідженню зазначених процесів і проблем присвячено праці таких українських вчених, як О. Бакаєв, Б. Буркинський, Є. Бершеда, О. Білорус, В. Бородюк, А. Даниленко, І. Лукінов, О. Нестеренко, В. Новицький, Ю. Пахомов, В. Савчук, В. Сіденко, А. Шлепаков.
В наукових працях І. Лукінова визначено особливості еволюції різних економічних систем під впливом сучасних глобалізаційних процесів. Геополітичні зрушення в Європі та світі проаналізовано Є. Бершедою. Ю. Пахомов обґрунтував оригінальну типологію світових ринкових моделей та можливості її використання в реформуванні економіки України, розробив теорію глобальних макроекономічних регуляторів у міжнародних економічних відносинах і в конкурентному міжцивілізаційному середовищі. О. Білорус - засновник наукової школи глобалістики, а також розробник оригінальної теорії глобалізму. Проблематиці соціально-економічного розвитку Росії з позицій розбудови незалежної України присвячено роботи В. Бородюка.
У працях В. Савчука представлено концепцію глобальної політичної економії, ґрунтовний аналіз проблем світогосподарських зв'язків, міжнародного поділу праці, світового руху капіталів і товарів, умов торгівлі та нееквівалентного обміну. Суперечливий вплив іноземного капіталу на розвиток країн з перехідною економікою обґрунтовано О. Бакаєвим. Безпековий контекст зовнішньоекономічної стратегії і безпека міжнародних економічних відносин України розглянуто в роботах О. Власюка.
Важливе значення для майбутнього економіки України має визначення її інтеграційних пріоритетів. Ця проблематика знайшла відображення у наукових дослідженнях В. Гейця, Б. Буркинського, В. Новицького, Ю. Пахомова, В. Сіденка та інших вчених. Концепцію інтеграції економіки України в світову економіку на основі структурно-технологічного оновлення обґрунтовано в наукових працях В. Гейця. В. Новицьким акцентовано проблеми міжнародної та європейської економічної інтеграції, зовнішньоекономічної діяльності, визначено інституційні та інформаційні компоненти міжнародних економічних відносин. На інтеграційних пріоритетах відкритої економіки наголошується в роботах Б. Буркинського. Передумови ефективності інтеграційних процесів України на пострадянському просторі аналізуються в роботах О. Власюка.
Значний внесок в дослідження проблем інтеграції України у світову економіку належить В. Сіденку. В колі його наукових інтересів - зовнішньоекономічна діяльність України і визначення її місця на міжнародних ринках; формування моделі участі країни в глобалізаційних процесах, переваги та ризики членства України у СОТ, приєднання України до зони вільної торгівлі з Європейським Союзом та розвитку інших форм інтеграції з Європейським Союзом, взаємодії України з Митним Союзом Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації та іншими євразійськими об'єднаннями. Геополітичне положення України вимагає від українських вчених ретельного аналізу та обґрунтування варіантів інтеграції України з міжнародними економічними об'єднаннями.