Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 10. Які заходи державного регулювання економіки пропонує Дж. М. Кейнс?

У концепції Кейнса економічні чинники поділяються на незалежні та залежні. До незалежних чинників, які він називає незалежними змінними, Кейнс відносить: схильність до споживання, граничну ефективність капіталу і норму відсотка. Саме вони визначають обсяг ефективного попиту. До залежних чинників, або залежних змінних, віднесено: обсяги зайнятості й національного доходу. Завдання державного втручання Кейнс вбачає у впливі на незалежні змінні, а через їх посередництво - на зайнятість і національний дохід. Іншим словами, завданням держави є збільшення ефективного попиту і зниження гостроти проблем реалізації. Вирішальним компонентом ефективного попиту Кейнс вважав інвестиції, приділяючи їх стимулюванню першорядну увагу. У його праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" рекомендуються два основних методи збільшення інвестицій: бюджетний і грошово-кредитної політики.

Перший припускає активне фінансування, кредитування приватних підприємців із державного бюджету. Кейнс назвав таку політику "соціалізацією інвестицій". З метою збільшення обсягу ресурсів, необхідних для збільшення приватних капіталовкладень, у рамках бюджетної політики передбачалася також організація державних закупівель товарів і послуг. Для пожвавлення економічної кон'юнктури Кейнс рекомендував також збільшення державних капіталовкладень, які відіграли б роль своєрідного "ключа запалювання", що запускає механізм мультиплікатора. Оскільки приватні інвестиції в умовах депресії різко скорочуються внаслідок песимістичних поглядів щодо перспектив одержання прибутку, рішення про стимулювання інвестицій має взяти на себе держава. При цьому головний критерій успіху для державної стабілізаційної бюджетної політики, на думку Кейнса, - збільшення платоспроможного попиту, навіть якщо витрати грошей державою, на перший погляд, здаватимуться марними. Більше того, державні витрати на непродуктивні цілі завжди більш вагомі, тому що вони не супроводжуються зростанням пропозиції товарів, але мультиплікаційний ефект забезпечують.

Кредитно-грошова політика, на думку Кейнса, має полягати у всебічному зниженні ставки відсотка. Це знизить нижню межу ефективності майбутніх капіталовкладень і зробить їх більш привабливими. Таким чином, держава повинна забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка дала б змогу знизити відсоткову ставку (так звана політика дешевих грошей). Кейнс фактично підтверджує допустимість інфляції, вважаючи, що це менше зло, ніж безробіття. Вона може бути навіть доброчинною, тому що зменшує переваги ліквідності. Проте виключна кредитно-грошова політика, вказував Кейнс, недостатня в умовах глибокого спаду, оскільки не забезпечує належного відновлення впевненості в підприємницькому середовищі. Крім того, ефективність грошової політики обмежена тим, що за певною межею економіка може опинитися у так званій ліквідній пастці, в якій нагромадження грошової маси практично не знижує норми відсотка.

11. У чому відмінність концепції, висунутої Дж. М. Кейнсом, від попередніх теорій?

Можна виділити такі відмінності.

1. Якщо А. Маршалл розглядав попит, пропозицію, ціну переважно на рівні окремих фірм, споживачів, тобто на мікрорівні, Дж. М. Кейнс дійшов висновку, що насамперед слід виявити функціональні зв'язки на макрорівні. Аналіз сукупних, агрегованих економічних параметрів поклав початок новим підходам в економічній науці. Кейнс показав, що економічне зростання залежить від структури суспільного продукту, що всі ринки взаємозалежні і їх необхідно вивчати як єдину, цілісну систему.

2. Дж. М. Кейнс показав неспроможність закону Ж.Б. Сея, відповідно до якого виробництво самостійно формує доходи, забезпечуючи рівновагу попиту та пропозиції. Доведено, що розмір попиту неавтоматично випливає з пропозиції. Попит, зумовлений рівнем доходів, відстає від їх динаміки. І якщо попит менший від виробленого продукту (і пропозиції), то частина продукції не знаходить збуту. Виникає загальне надвиробництво.

3. Усупереч думці неокласиків Дж. М. Кейнс стверджував, що ціни не є гнучкими регуляторами ринкового господарства. Ціни відносно консервативні. Про ситуацію на ринку судять не за динамікою цін, а насамперед за наявністю товарних запасів, за динамікою споживчого попиту. Щодо ринку праці, то тут ціни (номінальна заробітна плата) "погано" виконують функцію регулятора попиту та пропозиції робочої сили. При падінні попиту на робочу силу ціни, як правило, не знижуються.

4. На відміну від класиків, Дж. М. Кейнс показав, що зростання заощаджень не рівнозначне зростанню інвестицій. Більше того, за певних умов зростання заощаджень може призвести не до зростання, а до зменшення обсягу інвестицій.

У результаті ринковий "автоматизм" не спрацьовує, рівновага не відновлюється. Для досягнення відповідності між основними параметрами ринку необхідна участь зовнішніх факторів, втручання держави.

Заслуга Кейнса в тому, що він розробив нову теорію регулювання виробництва і зайнятості. Він запропонував способи коригування ринкового механізму за допомогою державного макрорегулювання.

Кейнс ввів у арсенал економічної науки нові методологічні підходи, обґрунтував роль мультиплікаційного ефекту, кредитної політики, показав значення низки інших інструментів.

Кейнсіанська теорія справила істотний вплив на напрямки і сфери подальших досліджень. Вона стимулювала розробку системи національних рахунків. З ідеями Кейнса пов'язані обґрунтування основ антициклічної політики, концепція дефіцитного фінансування, створення системи середньострокового програмування.