Економічну науку можна з певною часткою умовності поділити на позитивну науку (теоретичний розділ) і нормативну науку (прикладний розділ), яка містить рекомендації, принципи, установки, якими слід керуватися в практичній діяльності.
Якщо позитивна наука базується лише на фактах і принципах (законах), то нормативній властивий суб'єктивізм. Вони прагнуть осягнути сутність процесів, що відбуваються в економічній дійсності, зрозуміти взаємозв'язок факторів, взаємодію причин і наслідків, виявити стійкі тенденції, прогнозувати ймовірний хід подій.
Економічна теорія не містить готових рецептів. Вона допомагає осмислити ті процеси, що відбуваються, але прийняття рішень, вибір варіантів залишаються прерогативою економічної політики.
Економічна політика висуває мету, визначає пріоритети, приймає рішення і втілює їх у життя. При цьому політик має враховувати не тільки економічні параметри, а й усю сукупність соціальних, психологічних, екологічних, організаційних, політичних факторів.
Економічна політика постійно зіштовхується з новими, як правило, непередбачуваними, проблемами, які виникають перед аналітиками і розроблювачами.
Деякі автори стверджують, що аналіз економічних явищ дає можливість виявити такі ж стійкі закономірності, що й у природничих науках. їм заперечують, акцентуючи увагу на незмірно більшій складності суспільних явищ порівняно з фізичними чи технічними.
Економічна дійсність надзвичайно різноманітна, суперечлива і мінлива. І економічна наука, що має справу з настільки динамічними і непередбачуваними феноменами, як правило, не може претендувати на абсолютно точне, адекватне відображення реальних процесів і взаємозв'язків. Вона осягає істину з певним ступенем наближення. З урахуванням змін, які відбуваються в економіці, та уточненням їх сприйняття відкидаються застарілі уявлення, збагачується понятійний апарат, робляться нові узагальнення і висновки.
Дискусії і суперечки між прихильниками різних теорій, шкіл і концепцій ніколи не вщухають. Підвищується вірогідність висновків і точність прогнозів. Удосконалюються методи аналізу. Повніше враховуються нові явища і національні особливості.
Сьогодні, як і раніше, актуальним є оптимістичний погляд Дж. М. Кейнса. "Події прийдешніх років, - стверджував він, - будуть спрямовуватися не свідомими діями державних діячів, а прихованими течіями, що безупинно біжать під поверхнею політичної історії, результати якої ніхто не в змозі пророкувати. Нам даний лише один спосіб впливати на ці приховані процеси; цей спосіб полягає у використанні тих сил освіти й уяви, що змінюють думку людей. Проголошення істини, викриття Ілюзій, розширення й усвідомлення людських почуттів і міркувань - такі наші засоби".