Основи економічної теорії - Ажнюк М.О. - 2.1.7. Місце домогосподарства в економічній системі суспільства

У ринковій економіці діють і постійно контактують між собою три головні суб'єкти господарської діяльності:

1) домогосподарства, тобто сімейні господарства, які можуть бути представлені однією або кількома особами;

2) фірми, переважно приватного сектору економіки, що представляють підприємства різних галузей і сфер діяльності;

3) держава і її органи різних рівнів.

Тут ми з'ясуємо роль домогосподарств у суспільному виробництві. Що ж таке домогосподарство?

Домогосподарство — економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, які ведуть спільне господарство, яке забезпечує економіку ресурсами, зокрема робочою силою, і використовує зароблені на цьому кошти для задоволення своїх потреб.

Домогосподарство виконує три основні функції:

1) відтворює трудові й матеріальні ресурси, володіє ними та постачає ними виробництво (зокрема, робочою силою і продукцією сільськогосподарського виробництва);

2) привласнює доходи, в основному за рахунок постачання виробництва ресурсами;

3) використовує одержані доходи для задоволення особистих потреб і відтворення об'єктів своєї власності.

Провідною функцією є відтворення робочої сили, У домашньому господарстві відбувається відтворення не тільки суб'єкта, який є носієм робочої сили і здатний виконувати ту чи іншу діяльність, а формується особистість, громадянин держави і член суспільства, якому властиві певний світогляд, характер, певне ставлення до суспільних проблем.

Домогосподарства відіграють двоїсту роль в економіці. З одного боку, вони постачають виробництво ресурсами (насамперед робочою силою), з іншого — є основними споживачами продукції та послуг, що створюються в суспільному виробництві.

Домашні господарства мають тісні економічні зв'язки з іншими суб'єктами ринку, бо їх потреби задовольняються в основному через ринок. Попит домогосподарств становить значну частку в сукупному попиті на товари народного споживання та послуги. На їх оплату використовується значна частина доходів. Отже, розгляньмо структуру доходів домашніх господарств і їх використання.

У ринковій економіці на основі функціонального розподілу доходів населення отримує їх у формі заробітної плати, доходів від власності, прибутків і ренти. Основним джерелом доходів населення є оплата праці. Доходи дрібних власників, тобто доходи лікарів, адвокатів, фермерів, власників дрібних некорпоративних підприємств, є, по суті, комбінацією заробітної плати, прибутку, ренти і процента. Деякі домогосподарства володіють цінними паперами й одержують доходи у формі дивідендів. Розподіляються доходи дуже нерівномірно. А як використовуються доходи?

Доходи використовуються для оплати податків, для особистого споживання і для заощадження.

Податки з громадян у другій половині XX ст. сильно зросли як в абсолютному, так і у відносному вираженні. Так, у 1941 р. населення США сплатило 3,3 млрд. дол. податків (або близько З % своїх доходів), а в 1988 р. — 590 млрд. дол. (15% доходів).

Переважна частина доходів використовується для особистого споживання і знову повертається у виробництво у формі оплати товарів народного споживання і послуг. У розвинутих країнах зростає частка доходів, що використовуються для оплати послуг, тобто обслуговування населення лікарями, адвокатами, перукарями і так далі.

На заощадження використовується та частина доходу, яка залишається після сплати податків і витрат на товари особистого споживання. Домогосподарства роблять заощадження, щоб забезпечити себе на випадок непередбачених обставин — хвороби, нещасного випадку, виходу на пенсію, для фінансування навчання дітей та на інші потреби. Частина доходів може використовуватися для біржової гри, для купівлі цінних паперів, і таким чином формувати кошти для вкладання у виробництво. Це здійснюється через інститути спільного інвестування.

Економічні можливості більшості домогосподарств обмежені. Вони володіють відносно невеликим капіталом і, відповідно, одержують малі доходи й не мають можливості впливати на рівень цін. Рівень задоволення їхніх потреб залежить від рівня доходу, цін і кількості членів сім'ї.

Попит домогосподарств на товари та послуги формується залежно від рівня доходів, рівня цін та обсягу майна господарства. Зміна обсягу доходу зумовлює зміну обсягу і структури попиту на споживчі блага. В міру зростання доходу відбувається насичення, тобто повніше задоволення першочергових потреб, і більша частка його виділяється на задоволення духовних потреб.

Найбільш вагомим фактором виробництва, який має домогосподарство, є праця. її ціна залежить від складності й тривалості праці. Члени домогосподарства, які мають постійну роботу, отримують постійно доходи, за рахунок яких фінансується поточне споживання. Людина часто стоїть перед вибором: більше працювати і, відповідно, мати більший дохід і більше споживати, чи менше працювати і більше відпочивати. Важливу роль тут відіграє фонд вільного часу. Між робочим і вільним часом також повинно бути оптимальне співвідношення, бо від цього залежать умови відтворення робочої сили. Це співвідношення вільного і робочого часу часто залежить від ставки заробітної плати. Наприклад, мала ставка заробітної плати, одержуваної на основному робочому місці, спонукає працівника шукати додаткові заробітки.