Основи економічної теорії - Ажнюк М.О. - 3.8.4. Циклічність економічного розвитку

Для забезпечення економічного зростання потрібні інвестиції. Одним із факторів, що визначають розмір економічного зростання, є обсяг основного капіталу. А він залежить від обсягу інвестицій.

Інвестиції — це затрати на будівництво нових заводів, на верстати і обладнання з тривалим терміном використання. Без інвестицій не можна досягти ні суттєвого підвищення продуктивності праці, ні збільшення реального обсягу ВЩІ. Інвестиції можуть здійснюватися за рахунок ресурсів підприємств, держави та зовнішніх вкладень. В умовах ринкової економіки основними є приватні інвестиції. Від чого ж залежить рівень видатків на інвестиції?

Приватні інвестиції визначають два основні фактори:

1) очікувана норма чистого прибутку, яку підприємці розраховують одержати від інвестицій;

2) ставка позичкового процента, тобто ціна, яку потрібно заплатити за грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу.

Якщо очікувана норма прибутку (напр., 10%) перевищує ставку позичкового процента (напр., 7%. 10% — 7% = 3%), то інвестування буде прибутковим і буде зростати, і навпаки. Іде мова про реальну, а не номінальну ставку процента, тобто, якщо відсутня інфляція. Отже інвестиції будуть здійснюватися тоді, коли норма очікуваного чистого прибутку перевищує реальну ставку процента. Цей взаємозв'язок між попитом на інвестиції і ставкою процента можна показати на графіку (рис. 3.36).

Рис. 8.36. Крива попиту на інвестиції

Держава може змінювати ставку процента і таким чином впливати на попит на грошовий капітал і на інвестиції. При високій ставці позичкового процента будуть здійснюватися тільки ті інвестиційні проекти, які забезпечують високу норму прибутку. Отже, при високій нормі процента рівень інвестицій буде низьким. При зниженні процентної ставки він буде зростати.

На криву попиту на інвестиції впливають також інші фактори. Будь-який фактор, що викликає приріст доходу (прибутку) від інвестицій, буде зміщувати криву інвестицій праворуч А ті фактори, які зумовлюють зменшення прибутку від інвестицій, будуть зміщувати криву попиту на інвестиції ліворуч До таких факторів, що впливають на величину інвестицій, на лежать:

1) витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання;

2) податки;

3) технологічні зміни;

4) наявний основний капітал;

5) очікування.

Інвестиції в Україні можуть здійснюватися за рахунок державного бюджету і коштів підприємств. Бюджетні інвестиції невеликі і відіграють незначну роль у зростанні економіки. Приватні підприємства також не мають достатніх коштів для інвестицій, оскільки багато підприємств є малоприбутковими або й збитковими. Тому державна політика спрямовується на залучення іноземних інвестицій.

3.8.4. Циклічність економічного розвитку

Економіка розвивається нерівномірно, хвилеподібно, циклічно. Такий характер розвитку значною мірою пояснюється:

1) Дією закону спадної віддачі всіх факторів виробництва. Застосування нової техніки і нових технологій підвищують економічне зростання, але це має певну межу і подолати її можна лише впровадженням новітньої, досконалішої техніки і технологій. Л це вимагає нових інвестицій. Запровадження новинок зумовлює спочатку швидке зростання віддачі факторів виробництва, потім воно сповільнюється і, досягнувши певного рівня, починає спадати.

2) Змінами в техніці і технологіях виробництва та в інфраструктурі. Через великі проміжки часу (40—60 років) споруди, мости, засоби комунікацій, транспортні засоби замінюються новими і зумовлюються довгі хвилі. А заміна верстатів, машин, устаткування відбувається значно частіше (через 8—10 років). Це зумовлює скорочення економічного циклу.

Економічний або промисловий цикл — це період від початку однієї кризи до початку другої.

Проблема циклічності завжди хвилювала економістів і вони шукали причини коливань у дії інших факторів, зокрема, у монетарній політиці, у недоспоживанні, у пере нагромадженні капіталу і навіть у психології людини.

За тривалістю економічні цикли поділяють на малі, середні та довгі.

Малі цикли (3—4 роки) пов'язані з порушенням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх вважають зміни у сфері кредиту.

Середні цикли. їх періодичність 8—10 років, вона обумовлена заміною верстатів, машин, устаткування, а також змінами в кредитній сфері.

Довгі хвилі (40—60 років) пов'язують із зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури.

Середній цикл включає чотири фази: кризу, депресію, пожвавлення і піднесення.

Криза характеризується: значним спадом виробництва, падінням цін, дефіцитом грошових коштів, біржовими крахами і банкрутствами, зростанням безробіття, зниженням рівня заробітної плати, скороченням прибутку, знищенням товарів тощо.

Для депресії характерні застій виробництва, низький рівень цін, скорочення товарообороту, низька ставка позичкового процента.

У період пожвавлення повільно розширюється обсяг виробництва до масштабів докризового рівня, зростають ціни, підвищуються прибутки; зростає зайнятість, пожвавлюється торгівля.

У період піднесення обсяг виробництва перевищує передкризовий рівень, швидко зростає зайнятість, підвищується заробітна плата та інші види доходів, надаються кредити, зростає сукупний попит, розширюється пропозиція товарів, яка з часом перевищує попит і наближує нову кризу.

Унаслідок прискорення НТП і втручання держави в економіку економічний цикл модифікується.

Сучасна економічна теорія виділяє дві фази економічного циклу:

— рецесію — включає кризу та депресію;

— піднесення — пожвавлення і бум.

Рецесія — це фаза економічного циклу між найвищою і найнижчою його точками, якій властивий спад виробництва.

Піднесення виробництва це фаза між найнижчою і найвищою точками циклу.

У період піднесення економіка виходить на рівень розвитку, який перевищує попередні рівні. Економічне зростання прискорюється, покращуються всі показники економічного розвитку. Значну роль у цьому відіграють заходи економічної політики держави. Отже, незважаючи на те, що економічний розвиток переривається спадами, у тривалому періоді переважає тенденція до зростання.

Економічний цикл — це регулярні коливання рівня ділової активності (як правило, виражаються в коливанні ВВП і національного доходу), коли за зростанням виробництва настає його зниження, яке знову змінюється зростанням.

Сучасні економічні цикли істотно відрізняються від циклів кінця XIX — першої половини XX ст.

1. У них часто відсутня фаза депресії, бо піднесення починається відразу після спаду.

2. Зникає чітке розмежування між пожвавленням та піднесенням, фази об'єднуються в одну, яку називають розширенням виробництва.

3. Швидкий розвиток НТП робить можливим частіше оновлення основного капіталу, унаслідок чого кризи стають частішими.

4. Державне антициклічне регулювання спрямоване на недопущення глибоких спадів, що робить їх менш глибокими, а цикл не обов'язково включає всі фази.

б. Поглиблення науково-технічного співробітництва, глобалізація економічних процесів та розвиток НТП зумовлюють синхронізацію економічних циклів у різних країнах та регіонах світу.