Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - 11.1. Суть та функції грошей

Основна мета розділу — розгляд природи і функції грошей, а також основних інститутів банківської системи; вияснення завдань кредитно-грошової політики і ролі закладів, що беруть у ній участь; розкриття методів, якими окремий комерційний банк і банківська система в цілому можуть змінювати пропозицію грошей.

11.1. Суть та функції грошей

Еволюція грошей.

Гроші — один із найвизначніших здобутків людського суспільства — складають найпривабливіший аспект економічної науки. Гроші зачаровують людей. Через них вони працюють і навіть мучаться. Вони придумують найвитонченіші способи для їх отримання і найвитонченіші способи, щоб їх витратити. Гроші — єдиний товар, який не можна використати інакше, як звільнитися від них. Вони не годують людей, не одягають, не дають притулку і не розважають доти, доки їх не витратять або не інвестують. Люди майже все роблять для грошей, і гроші майже все роблять для людей. Гроші — це своєрідна загадка.

В економічній літературі нема єдиного визначення суті грошей. Серед найпоширеніших із них, гроші — це: все те, що виконує їхні функції; все те, що вони роблять; особливий товар, що виконує роль загального еквівалента; будь-який предмет, який продавці, як правило, приймають в обмін на свої товари і послуги.

Гроші виникли в результаті тривалого історичного розвитку виробництва, поділу праці та обміну. Історично в ролі грошей виступали різні продукти. В умовах первісного суспільства, коли час від часу община обмінювала який-небудь свій продукт на продукт іншої общини, останній виступав у ролі грошей у таких актах обміну.

З поглибленням поділу праці обмін став постійним і поступово охоплював все більше видів конкретної праці, і, відповідно, все більшу кількість продуктів. Тут уже один і той же товар обмінювався на ряд інших товарів. Цю форму вартості Маркс назвав повною, або розгорнутою.

Подальший розвиток суспільного поділу праці, зростання товарного виробництва, підвищення регулярності обміну призвели до того, що із всієї товарної маси почав виділятися товар, на який все частіше почали обмінювати решту товарів. Товар, який мав здатність безпосередньо обмінюватися на будь-який інший товар, став називатися загальним еквівалентом. У різних народів і на різних етапах розвитку одного і того ж народу в ролі загального еквівалента (грошей) виступали різні продукти (тварини, хутро і шкури, метали тощо). З часом ця роль майже повсюдно закріпилася за сріблом і золотом.

З давніх часів аж до пізнього середньовіччя ці метали функціонували як засіб обміну в усіх суспільствах за винятком найпримітивніших. Платіжна система, що ґрунтувалася тільки на дорогоцінних металах, була досить стабільною, але й дуже видатковою. За цієї системи гроші важко пересилати з одного місця в інше.

Наступним кроком у розвитку системи платежів була паперова готівка. Спочатку паперові гроші мали гарантію обміну на монети, тобто на певну кількість дорогоцінного металу. Згодом у більшості країн ці паперові гроші еволюціонували у фідуціарні паперові гроші, які уряд робить законним платіжним засобом і які не обмінюються на монети або дорогоцінні метали. Проте такі паперові гроші можуть прийматися як засіб обміну тільки тоді, коли існує довіра до влади (уряду), який здійснює їх емісію.

Основними недоліками паперових грошей є те, що їх легко викрадають, підробляють, витрати на перевезення великої кількості грошей можуть бути значними. Розв'язанню цих проблем сприяв наступний крок в еволюції системи платежів — запровадження банками чеків. Чеки оплачуються на вимогу, що зменшує потребу готівки для обмінних операцій.

Використання чеків підвищує економічну ефективність платіжної системи. Оскільки видача чека вимагає попереднього підпису, крадіжка або втрата чекової книжки не настільки трагічна, як втрата такої ж кількості наявних грошей. Крім того, у багатьох випадках зручніше виписувати чек, ніж транспортувати і підраховувати великі суми готівки. З огляду на ці причини гроші безготівкового розрахунку стали основною формою грошей у ринковій економіці. Однак, існують дві проблеми за системи чекових платежів. Доставка чеків з одного місця в інше вимагає певного часу, а папір для виготовлення чеків досить дорогий. Так, у СШЛ витрати, пов'язані з випискою та обробкою чеків, становлять понад 5 млрд доларів щорічно.

Розвиток комп'ютерної та телекомунікаційної технології сприяв виникненню нових методів здійснення платежів із застосуванням електронних грошей. Наприклад, згідно з нормативними актами Національного банку України, міжбанківські розрахунки в Україні можуть здійснюватися через систему електронних платежів (СЕП) НБУ.

Отже, кількість паперових документів у сучасній системі платежів зменшується. Однак витіснення паперових грошей електронними унеможливлює той факт, що потрібного рівня безпеки нових форм грошей поки що досягнути не вдалося. Шахраї можуть входити до банківських рахунків в електронній системі платежів і викрадати кошти, переміщуючи їх з чийогось рахунку на свій власний. Для попередження цього виду злочинної діяльності розробляються нові методи поліпшення безпеки комп'ютерних систем. Проте попередження такого виду злочинної діяльності — нелегке завдання. Тому рух до безчекового суспільства відбувається повільно.