Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Економічна ефективність олігополії.

Існує дві точки зору на економічні наслідки олігополії. Вони зосереджуються на питанні динамічної ефективності. Традиційна точка зору виходить з того, що олігополія за структурою близька до монополії. Отже, вона діятиме аналогічним чином. Згідно з цією точкою зору, можна сподіватися, що олігополія, якій притаманні бар'єри для вступу, веде до обмеження випуску обсягу продукції та встановлення ринкової ціни, яка приносить значні, якщо не максимальні, економічні прибутки. Неофіційні таємні угоди між олігополістами можуть дати в результаті ціни й обсяги виробництва, подібні до тих, до яких веде чиста монополія, хоча при цьому зберігається зовнішня видимість конкуренції декількох незалежних підприємств.

Традиційній точці зору суперечить точка зору Шумпетера-Гелбрейта, згідно з якою великі олігопольні фірми, що мають ринкову владу, необхідні для пришвидшення темпів науково-технічного прогресу. Сучасна науково-дослідна діяльність, розробка нових товарів і виробничих технологій — надзвичайно дорогі, тому тільки великі олігопольні фірми здатні фінансувати наукові дослідження і пошуково-конструкторські розробки. Існування бар'єрів для вступу також дає олігополістові впевненість у тому, що він отримуватиме прибутки, певна частина яких може вкладатися в науково-дослідні та конструкторські роботи. Отже, олігополія, сприяючи науково-технічному прогресу, має можливість виготовляти кращу продукцію, реалізувати її за нижчими цінами і забезпечувати вищий рівень виробництва і зайнятості, ніж тоді, коли галузь мала б більш конкурентний характер.

Підсумки

1. Різні ринкові структури характеризуються кількістю і можливостями продавців ринку. Структура ринку видозмінюється від ідеальної моделі досконалої (чистої) конкуренції з великою кількістю покупців і продавців через монополістичну конкуренцію та олігополію до монополії, яку представляє лише один продавець.

2. Галузь з чистою конкуренцією складається з великої кількості незалежних фірм, які виробляють однорідну продукцію. Конкурентна фірма не має цінової політики, тобто здатності регулювати ціну. Крива попиту конкурентного підприємства досконало еластична, і тому ціна за одиницю продукції дорівнює середньому та граничному доходові.

3. Конкурентне підприємство у короткостроковому періоді отримає максимальний прибуток, виробляючи такий обсяг продукції, за якого валовий дохід перевищує валові витрати на найбільшу величину. Збитки буде мінімізовано за обсягу виробництва, при якому валові витрати перевищують валовий дохід на мінімальну величину і є меншими за загальні постійні витрати. Якщо за будь-якого обсягу продукції загальна сума збитків підприємства буде перевищувати або дорівнювати її сукупним постійним витратам, тоді підприємство змушене закриватися.

4. Точка оптимального розміру підприємства, за якого воно максимізуватиме прибутки або мінімізуватиме збитки знаходиться там, де граничні витрати виробництва і граничний дохід рівні між собою (правило ГД = ГВ).

5. Довгострокова конкурентна рівновага така: ринкова ціна дорівнює граничним витратам та мінімуму середніх витрат. Рівність ціни і мінімуму середніх витрат означає, що конкурентні фірми використовують найефективнішу із відомих технологій і призначають найнижчу ціну з урахуванням своїх витрат виробництва. Рівність ціни і граничних витрат показують, що ресурси розподіляються відповідно до споживчих смаків.

6. Ринок, на якому одне підприємство продає продукт, який не має близького замінника, називається монополією. Шкоду від монополії можна представити у вигляді чистих втрат суспільства, які виникають через те, що монополісту вигідно виробляти менший обсяг продукції та призначати вищу ціну, ніж це зробив би конкурентний продавець. Це спричиняє неефективний розподіл ресурсів, тому на монополізованих ринках ціна перевищує граничні витрати.

7. Ринок, на якому велика кількість продавців пропонують подібні, але не однакові товари, називається монополістичною конкуренцією. Виробники в умовах монополістичної конкуренції володіють малим ступенем контролю над цінами, економічне суперництво зосереджується не лише на ціні, а й на нецінових факторах (упаковка, реклама, якість тощо).

8. Підприємства в умовах монополістичної конкуренції можуть отримувати прибутки або зазнавати збитків у короткостроковому періоді. Легке входження в галузь і вихід підприємств з неї обумовлюють тенденцію до отримання ними нормального прибутку у довгостроковому періоді.

9. Олігополія — це ринок, на якому панує кілька великих фірм. Існує чотири основні моделі олігополії: модель ламаної кривої попиту; олігополія, основана на таємній змові; лідерство в цінах і ціноутворення за принципом "витрати плюс". Модель ламаної кривої показує, що ціни олігополії негнучкі, або "жорсткі". Невизначеність, властива ціноутворенню, сприяє таємній змові. Лідерство у ціноутворенні являє собою форму неприхованої змови, коли підприємство-лідер встановлює ціну, а інші підприємства його наслідують. При ціноутворенні за принципом "витрати плюс" олігополісти, щоб визначити ціну, вираховують свої витрати на одиницю продукції за певного планового рівня і додають "накидку" у розмірі певного відсотка. Нецінова конкуренція — основна риса олігополії. На олігопольних ринках не можна досягти ні розподільної, ні виробничої ефективності.

10. Існує дві точки зору на економічні наслідки олігополії. Традиційна точка зору виходить з того, що олігополія за структурою близька до монополії, а тому вона менш ефективна порівняно із чисто конкурентним ринком. Згідно з поглядом Шумпетера-Гелбрейта, тільки великі олігопольні фірми здатні фінансувати наукові дослідження і науково-конструкторські розробки.

Терміни і поняття

Чиста конкуренція; чиста монополія; монопольна конкуренція; олігополія; недосконала конкуренція; середній, валовий і граничний доходи; максимізація прибутку; точка критичного обсягу виробництва; цінова дискримінація; ціна, що забезпечує справедливий прибуток; нецінова конкуренція; диференціація продукту; однорідна і диференційована олігополія; ламана крива попиту; війна цін; таємна змова; картель; джентельменська змова; лідерство в цінах; ціноутворення за принципом "витрати плюс"; традиційна точка зору і точка зору Шумпетера-Гелбрейта.

Питання для повторення

1. Коротко сформулюйте основні ознаки чистої конкуренції, чистої монополії, монопольної конкуренції та олігополії.

2. Використайте дані наведеної таблиці, щоб визначити валові і граничні доходи для кожного можливого рівня продажу:

Ціна продукту, грнПотрібна кількістьВаловий дохід, грнГраничний дохід, грн
40
41
42
43
44
45

а) який висновок можна зробити про структуру галузі, в якій це підприємство діє? Поясніть;

б) накресліть криві попиту, валового доходу і граничного доходу для цього підприємства.

3. Вкажіть найважливіші бар'єри для вступу в галузь. Поясніть, як кожна перепона може сприяти монополії, або олігополії. Які бар'єри сприяють виникненню суспільно виправданої монополії?

4. Припустимо, що чистий монополіст і чисто конкурентне підприємство мають однакові витрати на одиницю продукції. Проаналізуйте їхню діяльність з точки зору: ціни, випуску, прибутку, розподілу і впливу на розподіл доходу.

5. Розгляньте два підходи, виражені такими твердженнями: а) реклама створює масовий попит. Виробництво зростає,

витрати знижуються. Чим більше люди можуть купити, тим більше створюється робочих місць. Це складові економічного зростання;

б)реклама потребує значних коштів і спонукає людей купляти без певних намірів речі, які їм не потрібні. Більше того, реклама посилює економічну нестабільність, оскільки видатки на неї міняються прямо пропорційно рівню споживчих видатків. Яка точка зору є правильнішою? Обґрунтуйте свою позицію.

6. Що зумовлює реакцію конкурентів на зміну цін яким-небудь одним підприємством і лежить в основі ламаної кривої попиту? Чому існує розрив у кривій граничного доходу? Як ламана крива попиту допомагає пояснити негнучкість олігопольних цін? Які недоліки має модель ламаної кривої попиту?

7. Поясніть, як могло б розвиватися і здійснюватися лідерство в цінах в олігопольній галузі. Чи має ціноутворення за принципом "витрати плюс" щось спільне з таємною угодою?

8. Поясніть, чи правильне таке твердження: "Олігопольні галузі мають і кошти, і схильність до технічного прогресу".

9. "Якщо олігополісти дійсно хочуть конкурувати, їм би належало скоріше знижувати свої ціни, а не витрачати мільйони гривень на рекламу та інші форми стимулювання збуту". Чи можна погодитись з таким твердженням? Чому олігополісти не прагнуть стимулювати конкуренцію через зниження цін?

Розділ 16. РИНКИ ЧИННИКІВ ВИРОБНИЦТВА
16.1. Особливості формування цін на чинники виробництва
Значення формування цін на ресурси.
Попит на ресурси.
16.2. Зміни попиту на ресурс
Еластичність попиту на ресурс.
16.3. Співвідношення ресурсів і максимізація прибутку
Правило найнижчих витрат.
Максимізація прибутку.
Розділ 17. ЗАРОБІТНА ПЛАТА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru