Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Правило найнижчих витрат.

Якщо досі основна увага приділялася одному змінному чинникові виробництва — праці, то тепер буде показано, що в довгостроковому періоді підприємства здатні змінювати кількість усіх ресурсів, які вони застосовують. Тому важливо розглянути, якому поєднанню ресурсів підприємство надасть перевагу, якщо всі ресурси є змінними. Поєднання ресурсів для виробництва будь-якого обсягу продукції повинно бути таким, за якого цей обсяг продукції буде вироблятися з найнижчими витратами, а підприємство отримає максимальний прибуток.

Правило найнижчих витрат.

Підприємство забезпечує найменші витрати за такого поєднання ресурсів, коли остання грошова одиниця, затрачена на кожний ресурс, дає однаковий граничний продукт. Тобто витрати на виробництво будь-якого обсягу продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на грошову одиницю вартості кожного застосованого ресурсу однаковий. У разі використання тільки двох ресурсів — праці і капіталу — мінімізації витрат можна досягти тоді, коли

Це рівняння означає виробництво з найменшими витратами. Так, якщо ціни на капітал і на працю складають гривню за одиницю, але капітал і праця застосовуються в таких кількостях, що граничний продукт капіталу дорівнює 5, а граничний продукт праці — 9, то завдяки рівнянню (1) стає зрозуміло, що таке поєднання не забезпечує виробництва продукції з найменшими витратами: ГПп/Цп складає 9/1, а ГПк/Цк — 5/1.

Якщо підприємство затрачає на капітал на гривню менше і витрачає цю гривню на працю, то воно втрачає 5 одиниць продукції, виготовлених з допомогою капіталу вартістю у граничну гривню, а отримує 9 одиниць продукції від наймання праці на додаткову гривню. Чистий обсяг продукції збільшується на 4 (9 - 5) одиниці за тих самих загальних затрат. Таке переливання гривні із капіталу в працю призводить до того, що для підприємства крива ГП праці зміщується вниз, а крива ГП капіталу — вгору, і підприємство наближається до стану рівноваги, де умови рівні (1). У цій точці ГП як праці, так і капіталу може дорівнювати, наприклад, — 7.

Хоча в результаті одних і тих же загальних витрат отримується більше продукції, зрозуміло, що витрати на одиницю, а відповідно, і загальні витрати на будь-який даний рівень обсягу продукції скорочуються. Іншими словами, бути здатним виготовити більший обсяг продукції за певної величини загальних витрат — те ж саме, що бути здатним виготовляти заданий обсяг продукції із меншими загальними витратами. Витрати на виробництво будь-якого обсягу продукції можна скоротити, якщо ГПп/Цп = ГПк/Цк.

Та коли перелив грошей між капіталом і працею досягає точки, в якій задовольняються вимоги рівняння (1), то не відбувається ніяких змін розміру капіталу і праці, які викликали б зниження витрат. Такому обсягу продукції відповідає поєднання капіталу і праці з найменшими витратами.

Максимізація прибутку.

Для побудови графіка витрат у довгостроковому періоді (див. рис. 14.2) припускалося, що кожний потенційно можливий рівень обсягу продукції залежить від поєднання впроваджуваних чинників виробництва з найменшими витратами. Коли б це було не так, то, можливо, існував би мінімальний рівень для графіка витрат, а відповідно був би й інший (більший) обсяг продукції і нижчі ціни в точці рівноваги.

Для максимізації прибутку недостатньо тільки максимізувати витрати, оскільки існує багато різних рівнів обсягу виробництва, за яких підприємство може виготовляти продукт з найменшими витратами. Але є єдиний рівень обсягу виробництва, за якого максимізується прибуток. Із попереднього аналізу ринків продукту виходить, що випуск продукції з максимальним прибутком здійснюється тоді, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам (ГД = ГВ), Тепер важливо сформулювати правило цієї рівності з точки зору витрат на ресурси.

При складанні графіка попиту на працю (рис. 16.1) було встановлено, що кількість найманої праці, яка забезпечує максимальний прибуток, повинна бути такою, щоб ставка заробітної плати, або ціна праці, Цп, дорівнювала граничному продукту праці у грошовому вираженні ГПЦп, чи простіше: Цп = ГПЦп.

Це правило стосується і будь-якого іншого ресурсу, наприклад капіталу, який використовується в такій кількості, щоб максимізувати прибуток, і його ціна дорівнює граничному продукту у грошовому вираженні, або Цк = ГПЦк. Отже, можна сказати, що підприємство максимізує прибуток за умови, що кожний чинник виробництва використовується до точки, в якій його ціна дорівнює його граничному продукту в грошовому вираженні: Цп = ГЦПп і ЦК = ГПЦк. Це правило можна записати ще й так:

ГПЦп/Цп = ГПЦк/Цк = 1 (2)

У рівнянні (2) важливо звернути увагу на таке; недостатньо, щоб ГПЦ обох ресурсів були пропорційні їхнім цінам; ГПЦ мають дорівнювати цінам, тоді відношення рівне одиниці. Так, якщо ГПЦп = 30 грн, Цп = 10 грн, ГПЦк = =18 грн і Цк = в 6 грн, то підприємство недовикористовує як капітал, так і працю, хоча відношення ГПЦ до ціни на ресурс рівні для обох ресурсів. Тобто підприємство могло б збільшити свій прибуток за рахунок залучення додаткової кількості як капіталу, так і праці, допоки спадні криві ГПЦ капіталу і праці не знизяться до точки, в якій ГПп дорівнює 10 грн, а ГПк — 3 грн. Тепер відношення складало 6 10/10 і 6/6, що дорівнює 1.

Важливо відзначити, що для простоти викладу ці дві задачі були розділені, але положення рівняння (2) про максимізацію прибутку включає положення рівняння (1) про виробництво з найменшими витратами. Тобто підприємство, яке максимізує прибуток, повинно виготовляти продукцію з максимальним прибутком за такого поєднання ресурсів, що забезпечує найменші витрати.

Якщо підприємство не враховує співвідношення праці і капіталу, що забезпечує найменші витрати, то воно, звичайно, може виготовити той же обсяг продукції з меншими загальними витратами й отримати дещо більший прибуток. Отже, передумовою максимізації прибутку є дотримання рівняння (1). Але цього замало для максимізації прибутку. Підприємство цілком може виготовляти таку продукцію, яка не дає максимального прибутку, але її виробництво забезпечує співвідношення ресурсів з найменшими витратами.

Підсумки

1. Ціни на ресурси є основним чинником, який впливає на грошові доходи. Ціноутворення на ресурси сприяє їхньому розподілу між різними галузями і підприємствами.

2. Попит на ресурси — похідний від попиту на готові товари і послуги, які виготовляються з допомогою цих ресурсів. Сталість попиту на ресурс залежить від його продуктивності при створенні товару і ринкової вартості товару, виготовленого з допомогою цього ресурсу.

3. Шкала граничного продукту у грошовому вираженні будь-якого ресурсу є шкалою попиту на цей ресурс. За умов недосконалої конкуренції крива попиту на ресурс є спадною внаслідок: 1) зниження граничного продукту та 2) зниження ціни продукту, що відбувається зі збільшенням обсягу продукту.

4. Чинники зміни попиту на ресурс: продуктивність ресурсу, ринкова ціна на продукт, який виготовляється з допомогою цього ресурсу, і зміна ціни на інші ресурси.

5. Якщо ресурси є взаємозамінними та ефект заміщення переважає ефект обсягу виробництва, то зміна ціни ресурсозамінника А викликає зміну попиту на ресурс Б у тому ж напрямку. Якщо ефект обсягу перевищує ефект заміщення, ТО зміна ціни ресурсозамінника А викличе протилежну зміну на ресурс Б. Зміна ціни одного із взаємодоповнюючих ресурсів викличе різноспрямовані зміни попиту на працю.

6. Еластичність попиту на ресурс буде висока, якщо: 1) граничний продукт цього ресурсу знижується поступово в міру його додавання до незмінної кількості іншого ресурсу; 2) є велика кількість ресурсозамінників; 3) висока еластичність попиту на продукт; 4) на цей ресурс припадає велика питома вага у загальних витратах.

7. Підприємство забезпечує найменші витрати на будь-який обсяг продукції за такого поєднання ресурсів, коли граничний продукт на грошову одиницю вартості кожного застосовуваного ресурсу є однаковим:

8. Підприємство максимізує прибуток за умови, що кожний чинник виробництва використовується до точки, в якій його ціна дорівнює граничному продукту в грошовому вираженні: Цп = ГПЦп і Цк = ГПЦк. Це правило можна записати ще й так:

Терміни і поняття

Похідний продукт; похідний попит; граничний продукт у грошовому вираженні; граничні витрати на ресурс; правило рівності ГПЦ = ГВР; ефект зміщення та обсягу продукції; співвідношення ресурсів, що забезпечує найменші витрати; співвідношення ресурсів, що забезпечує максимальний прибуток.

Питання для повторення

1. Які особливості формування цін на ресурси? Чим різняться чинники, що визначають попит на ресурси, від чинників, що визначають попит на продукт? Поясніть, як Ви розумієте значення твердження, що попит на ресурс — похідний від попиту на продукт. Чому криві попиту на ресурс, як правило, спадні?

2. Заповніть таблицю попиту на працю для підприємства, яке наймає працю в умовах конкуренції і реалізує свою продукцію на конкурентному ринку:

Одиниця праціСукупний продуктГраничний продуктЦіна на продукт, грнСукупний дохід, гриГраничний продукт у грошовому вираженні, гри
1172
2312
3432
4532
5602
6652

а) скільки робітників найматиме підприємство, якщо існуюча ставка заробітної плати — 27,95 грн? 19,95 грн? Поясніть, чому підприємство не найматиме ні більше, ні менше робітників за кожної із цих ставок заробітної плати?

б) виразіть числовими значеннями і накресліть криву попиту на працю цього підприємства.

3. У чому різниця між зміною попиту на ресурс і зміною кількості ресурсу, на який пред'являється попит? Які конкретні чинники можуть викликати зміну попиту на ресурс? Зміну кількості ресурсу, на який пред'являється попит?

Максимізація прибутку.
Розділ 17. ЗАРОБІТНА ПЛАТА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
17.1. Суть заробітної плати
Значення заробітної плати.
Загальний рівень заробітної плати.
17.2. Заробітна плата на конкретних ринках праці
Конкурентний ринок праці.
Модель монопсонії.
Вплив профспілок на ринок праці.
17.3. Оплата праці в економіці перехідного періоду України
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru