Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Нетарифні бар'єри.

Під нетарифними бар'єрами розуміють систему ліцензування, створення невиправданих стандартів якості продукції або просто бюрократичні заборони в митних процедурах.

З допомогою квот встановлюються максимальні обсяги товарів, які можуть бути імпортовані чи експортовані протягом певного періоду часу. Часто квоти виявляються ефективнішим засобом стимулювання міжнародної торгівлі, ніж мито. Незважаючи на високе мито, певний виріб може імпортуватися (експортуватися) у великих кількостях. Низькі ж імпортні (експортні) квоти повністю забороняють імпорт чи експорт товарів понад визначену кількість.

Квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування, коли держава видає ліцензії на експорт чи імпорт обмеженого обсягу продукції і водночас забороняє неліцензовану торгівлю.

Однією із форм торгових бар'єрів є добровільне експортне обмеження. У цьому випадку іноземні фірми "добровільно" обмежують обсяг свого експорту в певні країни. Експортери дають згоду на добровільні експортні обмеження (аналогічні імпортним квотам) у надії уникнути жорсткіших торгових бар'єрів. У той час як країни в цілому виграють від вільної міжнародної торгівлі, окремі галузі і групи постачальників ресурсів можуть виявитися в числі тих, хто постраждав. Легко зрозуміти, чому групи підприємців, зайнятих відповідним виробництвом, намагаються зберегти або поліпшити свої економічні позиції, переконуючи уряд ввести тарифи або квоти для їхнього захисту від шкідливого впливу вільної торгівлі.

Для захисту національних виробників держава може не тільки обмежувати імпорт, але й стимулювати експорт. Однією із форм стимулювання експортних галузей є експортні субсидії; тобто пільги фінансового характеру, які надаються державою експортерам для розширення вивозу товарів за кордон.

Аргументи на користь та проти політики протекціонізму.

Слід зазначити, що витрати протекціонізму приховані, оскільки тарифи і квоти включені в ціни товарів. Таким чином, політичні діячі стикаються з меншими політичними обмеженнями, йдучи назустріч вимогам ввести протекціоністські санкції.

Аналіз попиту і пропозиції виявляє, що захисні мита призводять до підвищення цін і знижують обсяги товарів, на які ці мита поширюються. Іноземні експортери виявляють, що продаж їхніх товарів скоротився. Однак місцеві виробники виграють від зростання цін і збільшення обсягу продажу. Мита ведуть до менш ефективного розподілу внутрішніх і світових ресурсів.

Хоча більшість економістів захищає вільну торгівлю, іноді домінують протекціоністи, їхні аргументи носять швидше військово-політичний, ніж економічний характер: захисні мита потрібні для збереження і посилення галузей, що випускають стратегічні товари і матеріали, необхідні для оборони або ведення війни. Вони вважають, що в нестабільному світі військово-політичні цілі (самозабезпеченість) повинні переважати над економічними (ефективність розташування світових ресурсів). Посилення національної безпеки, з одного боку, і послаблення економічної ефективності, з іншого, супроводжуються перерозподілом ресурсів на користь стратегічних галузей.

Досягнення самозабезпеченості з допомогою мита породжує витрати в формі вищих внутрішніх цін на продукцію захищених галузей. Видатки на обороноздатність розподіляються в обов'язковому порядку між тими споживачами, які купують продукцію цих галузей. Практично всі економісти погоджуються з тим, що прямі субсидії стратегічним галузям, які фінансуються із спільних податкових надходжень, спричинили б рівномірніший розподіл цих видатків. Більшість інших аргументів на користь протекціонізму (збільшення внутрішньої зайнятості, диверсифікація задля стабільності, захист молодих галузей) є напівправдою, емоційними закликами або помилковими твердженнями, які, здебільшого, підкреслюють миттєвий ефект від введення торгових бар'єрів та ігнорують довгострокові наслідки. Можна навести чимало історичних прикладів, які показують, що вільна торгівля стимулює економічне зростання, протекціонізм цьому процесу не сприяє.

Важливим засобом лібералізації торгівлі є економічна інтеграція. Найяскравішим прикладом її ефективності є Європейський Союз, який усунув внутрішні торгові бар'єри, застосовує загальну митну систему стосовно третіх країн і передбачає вільний рух робочої сили і капіталу. Хоча в останні роки спостерігається певне відродження протекціонізму, аналіз емпіричних даних показує, що втрати від протекціоністської політики перевищують її вигоди.