Основи економічної теорії - Мамалуй О. О. - § 3. Світовий валютний ринок

Необхідною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Нині він являє собою розгалужену систему механізмів, призначених забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземної валюти з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Наприклад, американський універмаг закуповує партію японських комп'ютерів для продажу в США. У цьому разі покупець може заплатити за товар доларами, але продавцеві необхідні ієни для розрахунків з працівниками та постачальниками. Отже, реалізація цієї угоди потребує обміну першої валюти на другу (доларів на ієни), аналогічно обміну товару на гроші. Інший приклад: інвестор із США бажає купити акції будь-якої британської фірми. Щоб здійснити таку покупку, вкладникові коштів доведеться обміняти долари на англійські фунти, в яких обчислюється ціна акцій британської корпорації.

Механізм валютного ринку становлять такі елементи: конкуренція, валютний ризик, система інституційних регуляторів, взаємний інтерес контрагентів, валютний дохід.

Слід зазначити, що валютний ринок — це найбільший фінансовий ринок у світі. Щодня на ньому укладаються угоди на десятки і сотні мільярдів доларів. Зовнішній валютний ринок має мережу численних установ, а дилери та брокери, які беруть участь у ринковому процесі, підтримують зв'язок між собою з допомогою телексів, телефонів, телефаксів. Найзначніші ринки валют розташовані в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Токіо, Сінгапурі.

У валютних операціях, що здійснюються на валютному ринку, беруть участь різні групи економічних суб'єктів, кожна з них намагається задовольнити свій власний комерційний інтерес. Це продавці валюти, покупці валюти та посередники. Більш конкретний склад суб'єктів ринку, що розглядається, має такий вигляд:

1. Фірми, організації та фізичні особи, які зайняті в різних сферах зовнішньоекономічної діяльності.

2. Комерційні банки, що обслуговують валютні операції. Це головні суб'єкти валютного ринку, які часто виконують функції дилерів у ринковому процесі. При цьому банки підтримують позицію двох або більше валют, тобто тримають депозити, виражені саме у цих валютах. Іноді комерційні банки виступають у ролі брокерів і не підтримують позицію щодо певних валют, а є лише посередниками між продавцями та покупцями.

3. Небанківські дилери та брокери.

4. Державні установи, головне місце серед яких належить центральним банкам та державній скарбниці окремих країн.

Необхідно підкреслити, що 90% загального валютного обороту припадає на світові транснаціональні банки. Вони формують попит на валютні ресурси, внаслідок чого валютні курси визначаються, як правило, в ході здійснення міжбан-ківських операцій. Більша частина валютних операцій (2/3 загального обсягу) — це операції з доларами США. У практиці функціонування валютного ринку використовується кілька видів валютних операцій.

СПОТ (від англійського "spot" — місце) — строкові операції, що здійснюються на міжбанківському ринку (форвардні операції та СВОП-угоди) (від англійського "swop" — міняти, обмінюватись) біржові строкові операції (опційні та ф'ючерсні контракти, валютний арбітраж).

Розглянемо кожну з цих операцій докладніше. При СПОТ-угоді валюта поставляється негайно (не пізніше ніж через два робочі дні після укладання угоди). Головними суб'єктами

СПОТ-ринку виступають комерційні банки, що укладають відповідні угоди з підприємствами різних форм власності, іншими комерційними банками, центральними банками країн, брокерами. Характерна особливість цього виду угоди полягає у тому, що момент укладання угоди практично збігається з моментом її виконання. Такі угоди становлять близько 55% загального обсягу операцій міжбанківського ринку.

Друга група угод на валютному ринку — строкові угоди. Вони передбачають поставку валюти на строк, більш ніж З дні, з моменту укладання угоди. Виконуються строкові контракти через 1, 3, 6 і 12 місяців. Строкові контракти мають такі види: СВОП-угоди, форвардні операції, ф'ючерсні угоди, опціони та численні похідні від перелічених угод. Слід зазначити, що СВОП-операції та форвардні угоди зазвичай здійснюють комерційні банки, а опціонами та ф'ючерсами торгують на біржовому валютному ринку.

Головними строковими операціями, що здійснюються на міжбанківському валютному ринку, є форвардні контракти та СВОП-угоди. Розглянемо особливості кожної з них. Форвардні операції — вид строкових валютних угод, за яких під час укладання угоди фіксуються сума, валютний курс та стандартний термін поставки валюти за контрактом купівлСпродажу, але до настання обумовленого терміну платежі не здійснюються. Істотна особливість форвардних операцій — наявність певного інтервалу часу між укладанням і виконанням угоди, а також те, що курс купівлі-продажу встановлюється під час укладання угоди. Термін форвардних угод коливається від 3 днів до 5 років, але найпоширенішими термінами є: 1,3,6 і 12 місяців.

СВОП-операція поєднує СПОТ-купівлю з одночасним продажем на строк (або навпаки). Часто такі операції називають валютним бартером. СВОП-угоди найбільше поширилися на початку 80-х років і здійснюються на термін від одного дня до 6 місяців, значно рідше трапляються СВОП-угоди з терміном виконання до 5 років.

За операціями СВОП готівкова угода здійснюється за курсом СПОТ, яка у контругоді коректується з урахуванням премії або дисконту в залежності від зміни валютного курсу.

Отже, ми розглянули валютні операції, що здійснюються на міжбанківському валютному ринку. Але, як уже зазначалося, існують також строкові біржові операції — ф'ючерсні та опціонні контракти.

Ф'ючерсні операції подібні до форвардних угод. Вони здійснюються з поставкою валюти на термін, більший ніж З дні, з моменту укладання угоди. При цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день укладання угоди. Особливість ф'ючерсних контрактів полягає у тому, що це торгівля стандартними контрактами, у яких докладно регламентовано всі умови: термін, сума, метод розрахунку. Головна мета таких угод — хеджування (страхування) та спекуляція. Саме тому майже 99% угод завершується зарахуванням зворотними угодами. Згідно з ф'ючерсною угодою сторони дістають і право, і зобов'язання обміняти певну стандартизовану суму визначеної валюти на іншу у встановлені строки в майбутньому за курсом, визначеним на момент укладання угоди.

Різновидом термінових біржових операцій є опціонні угоди. Опціон — це цінний папір, що дає право її власникові купити або продати (option put) валюту за фіксованою в момент укладання угоди ціною у майбутньому. В укладанні угоди беруть участь продавець і покупець опціона. Покупець набуває права купити або продати певний актив у майбутньому за ціною, зафіксованою у момент укладання угоди. Продавець опціона бере на себе зобов'язання купити (або продати) актив за попередньо визначеною ціною.

Оскільки продавець опціону ризикує щодо зміни валютного курсу набагато більше, ніж покупець з метою компенсації цього ризику покупець опціона в момент укладання угоди сплачує продавцю премію. Якщо покупець відмовляється від реалізації свого права щодо опціона, то премія повертається.

Особливий вид валютних угод — валютний арбітраж. Він полягає у використанні різниці в котируванні на міжнародних та національних валютних ринках, тобто в тому, щоб купити валюту в одному місці дешевше, а в іншому продати дорожче.