Політична економія - Федоренко В.Г. - 5.2. Товар і його властивості. Праця, що створює товар

В умовах товарного виробництва продукт праці набуває форми товару. Що ж таке товар? Чим відрізняється товар від продукту натурального виробництва? Щоб відповісти на ці питання, важливо з'ясувати і зрозуміти сутність товару.

В економічній літературі країн Заходу існують різні підходи щодо визначення поняття "товар". Відомий американський економіст П. Саму-ельсон у підручнику "Економіка" розглядає товар як відносно рідкісне економічне благо. Інші західні економісти стверджують, що товар - будь-яка річ, яка продається і купується, тобто будь-який предмет торгівлі. Таке визначення більше стосується однієї з властивостей товару, а не його сутності. Товар — це продукт праці, здатний задовольняти певні потреби і призначений для обміну через купівлю та продаж.

Аналіз показує, що не кожне благо є товаром, хоча і може бути реалізоване шляхом купівлі-продажу (повітря, вода та ін.). Продукти людської праці також не завжди є товаром: коли задовольняють власні потреби виробників - вони не товар. Продукти праці тоді стають товарами, коли виготовляються для задоволення суспільних потреб, для обміну. А їх рух від виробництва до споживання опосередковується ринком, купівлею-продажем.

Товар має дві властивості: споживну вартість і вартість (цінність). Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга.

Споживна вартість товару - це його здатність задовольняти певну потребу людини. Як споживні вартості товари надто різноманітні й здатні задовольняти різні потреби людини. Наприклад, хліб, молоко та інші продукти споживання задовольняють потребу в їжі; тканина - в одязі; споживна вартість ткацького верстата полягає в тому, що з його допомогою виробляються тканини. Отже, як споживні вартості товари задовольняють ті чи інші потреби, як предмети особистого споживання або як засоби виробництва. Споживна вартість властива також і послугам — учителя, юриста, ученого, актора, перукаря. В сучасних умовах важливе значення має така споживна вартість, як інформація. Споживна вартість товарів, їх корисність для людей тісно пов'язані з розвитком продуктивних сил, з прогресом науки і техніки.

Однак за всієї відмінності товарів як споживних вартостей вони мають властивість у певних кількісних співвідношеннях (пропорціях) обмінюватися один на одного. Ця властивість товару називається міновою вартістю. Наприклад, один телевізор обмінюється на 1500 кг зерна пшениці. У цьому кількісному співвідношенні виражається мінова вартість телевізора. Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.

Різні за споживною вартістю товари прирівнюються в обміні, тому що за кількісним співвідношенням стоїть щось якісно спільне, єдине, яке робить їх співмірними. Цим спільним, що міститься в усіх товарах і робить їх співмірними, є те, що всі вони - продукти праці, незалежно від її конкретної форми. Уречевлена, втілена в товарі суспільна праця становить вартість товару, яка виявляється лише на ринку в процесі обміну. Отже, вартість - це внутрішня властивість товару, а мінова вартість є зовнішнім виявом вартості, формою її прояву в акті обміну.

У вітчизняній економічній літературі, крім цих властивостей товару, називають ще одну властивість, а саме: відносну рідкісність. Прихильники цієї думки вважають, що якби всі блага, що виробляються, не були щодо людських потреб відносно рідкісними, тоді не було б товарів і грошей. Всі економічні блага були б безкоштовними, як повітря. Вони вважають, що товар як продукт виробництва являє собою єдність трьох основних властивостей: корисності, відносної рідкісності і вартості.

Згідно з теорією трудової вартості, суспільна праця, яка втілена в товарах, - єдине джерело вартості. Але товар має дві властивості: споживну вартість і вартість, то чи може бути одна й та ж праця джерелом (творцем) різних, протилежних властивостей товару? В чому полягає причина цієї двоїстості?

Двоїста природа товару зумовлена двоїстим характером праці, що його створює.

На двоїсту природу товару, трудове походження вартості уже вказували представники класичної політичної економії, але вони не могли пояснити цього явища. Вперше в економічній науці цю проблему розв'язав К. Маркс, відкривши двоїстий характер праці, втіленої в товарі. Праця, що створює товар, є одночасно конкретною працею, що створює споживну вартість. З іншого боку, праця товаровиробника - це витрата людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто витрата енергії, м'язів, розуму, нервів тощо. У цій своїй якості вона є абстрактною працею і створює вартість товару.

Конкретна праця разом з природою є умовою створення конкретної споживної вартості. Вона якісно різнорідна - це результат великої кількості різноманітних видів конкретної праці. Тобто види конкретної праці, як і створювані нею споживні вартості, різноманітні. Вони різняться між собою предметом і знаряддям праці, технологією, знаннями, професійними навичками робітників, метою і результатом виробництва. Проте слід пам'ятати, що людська праця не виступає єдиним джерелом споживних вартостей. Сукупність споживних вартостей - предмет поєднання людської праці з речовиною природи. Абстрагуючись від особливостей конкретних видів праці, можна виявити суспільну абстрактну працю.

Абстрактна праця, що створює вартість - це специфічна суспільна форма праці, яка властива лише товарному виробництву і виражає економічні відносини між відособленими товаровиробниками, які виникають під час обміну товарами. Тому і вартість, в якій втілена абстрактна праця, є також суспільною властивістю товару, а не природною.

Це означає, що відособлені товаровиробники, працюючи один на одного, вступають між собою у виробничі відносини. Отже, вартість - це суспільна форма відносин між людьми в умовах товарного господарства, яка є абстрактною величиною.

Визначаючи двоїстий характер праці товаровиробника, слід мати на увазі, що товарному виробництву властиве основне протиріччя - між приватною та суспільною працею. З одного боку, праця кожного товаровиробника внаслідок його економічної відокремленості є приватною працею. Він сам визначає, що, як і для кого він буде виробляти. З іншого боку, товаровиробники зайняті суспільною працею, бо їх приватна праця є часткою всієї загальнолюдської праці, призначеної для задоволення суспільних потреб у різноманітних товарах і послугах. Суспільний характер цієї праці виявляється у процесі товарного обміну.

Схематично властивості товару, двоїстий характер праці, втіленої у товарі й суперечність товарного виробництва зображено на рис. 5.1.

Також слід додати, що товаровиробники здійснюють виробництво в різних індивідуальних виробничих і природних умовах, тому на виготовлення однакових товарів витрачається різна кількість праці і різні затрати робочого часу. Тобто в товарах матеріалізується різна індивідуальна вартість. Але на ринку товари однакової споживної вартості оцінюються однаково, бо враховується лише їхня суспільна вартість. Ії величина визначається не індивідуальними затратами праці, а кількістю суспільно необхідної праці й вимірюється робочим часом. Тобто, величина суспільної вартості товару визначається суспільно необхідним робочим часом, який потрібний для його виробництва. Суспільно необхідний робочий час - це час, який потрібен для виготовлення товару за певних суспільно; нормальних умов виробництва і середнього у певному суспільстві рівня продуктивності та інтенсивності праці. Сама ж величина суспільно необхідного робочого часу наближається до індивідуальних затрат праці тих товаровиробників, які виготовляють на ринок основну масу однорідних товарів, і встановлюється стихійно в ході конкурентної боротьби. Скажімо, для виробництва певного товару при середній складності та напруженості праці витрати будуть різними. Перша група товаровиробників витрачатиме 4 год. на одиницю і вироблятиме 100 одиниць цього товару, друга - 5 год. і вироблятиме 250 одиниць товару, третя - 6 год. і вироблятиме 150 одиниць товару. У наведеному прикладі суспільно нормальними умовами, які визначають вартість цього товару, є 5 годин.

Наведений приклад свідчить, що реалізація товарів за суспільною вартістю призведе ось до чого. Перша група товаровиробників, що мають менші індивідуальні витрати, на кожній одиниці готової продукції додатково виграватиме 1 год., а третя група, навпаки, 1 год. втрачатиме, адже їхні індивідуальні витрати вищі, ніж суспільні.

Суспільно необхідний робочий час і зумовлена ним суспільна величина вартості не є постійними і залежать від продуктивної сили праці, яка визначається, у свою чергу, рівнем розвитку науки і техніки, технології, кваліфікацією, професійною майстерністю виробника, його досвідом, традиціями, природними умовами. Отже, величина вартості товару змінюється прямо пропорційно до кількості і обернено пропорційно до продуктивності суспільної праці. Під продуктивністю праці мають на увазі кількість продукту, який виробляється за одиницю робочого часу. Зі зростанням продуктивності праці вартість одиниці товару зменшується, а вартість всієї виробленої продукції залишається незмінною.

Праця товаровиробника може бути більш інтенсивною або менш інтенсивною. Під інтенсивністю праці мають на увазі витрати праці за одиницю робочого часу. Інтенсивніша праця створює за одиницю робочого часу більшу вартість порівняно з менш інтенсивною працею. За високо інтенсивної праці кожна одниниця робочого часу містить більшу масу праці, ніж за низькоінтенсивної. Це свідчить про те, що при зростанні інтенсивності праці величина вартості одиниці товару не змінюється, але пропорційно зростає сукупна вартість, що створюється протягом робочого часу. Тому суспільно необхідні витрати праці вимірюються робочим часом за середньої інтенсивності праці.

Визначаючи величину вартості товару, важливо розрізняти просту (некваліфіковану) і складну (кваліфіковану) працю. Величина вартості товару вимірюється витратами простої праці, тобто праці середньої складності, доступної кожному працівнику суспільного виробництва на даному етапі розвитку. Складна праця вимагає попередніх значних затрат часу на здобуття працівником кваліфікації. За одиницю складної праці створюється більша вартість, ніж за одиницю простої. Складна праця зводиться до простої через ринкові відносини у процесі обміну товарів. Усяка складна праця виступає як помножена проста праця.

Отже, суспільна величина вартості товару значною мірою визначається суспільно необхідними витратами праці на його виробництво, а також корисністю товару.