Політична економія - Федоренко В.Г. - 11.2. Організація підприємницької діяльності

Підприємництво - загальнодоступний вид господарської діяльності. Воно може бути пов'язане із виробництвом товарів і наданням послуг, може здійснюватись у фінансовій сфері або сфері обігу та інших сферах економічної діяльності. Обираючи вид підприємницької діяльності, громадяни (фізичні особи) керуються своїми знаннями, здібностями, досвідом, вмінням, природним даром.

При виборі виду комерційної діяльності суб'єкти підприємництва повинні взяти до уваги насамперед сферу і масштаб діяльності, спосіб і джерела фінансування, форму відповідальності, можливий обсяг реалізації товару і послуг, існуючий рівень оподаткування та інші чинники. Після цього створюється бізнес-план, в якому викладається сутність підприємницької ідеї, цілі, шляхи й засоби її реалізації, визначаються обсяги матеріальних і фінансових ресурсів для реалізації підприємницького проекту та ін.

В загальному вигляді структура бізнес-плану має такий вигляд (рис. 11.1).

Підприємницька діяльність здійснюється певними суб'єктами ринкових відносин. Ними можуть бути різні учасники господарської діяльності. Згідно з чинним законодавством, суб'єктами підприємницької діяльності в Україні можуть бути:

1) господарські організації - юридичні особи всіх форм власності, які здійснюють господарську комерційну діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської комерційної діяльності.

Відповідно до чинного законодавства України забороняється здійснення підприємницької діяльності таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органам державної влади й управління, органам місцевого самоврядування, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємців.

Такі обмеження для заняття підприємницькою діяльністю існують в усіх країнах і пов'язані насамперед з необхідністю забезпечити незалежність функціонування різних державних служб, захищати суспільство від корупції, позбавити нечесних та кримінальних осіб від можливості займатися підприємницькою діяльністю.

Об'єктом підприємництва є певна господарська комерційна діяльність (виробництво, торгівля, посередництво, інноваційна справа, операції з цінними паперами). Результати такої діяльності матеріалізуються у виробничій продукції та послугах, а також у відповідному доході. Підприємництво може розвиватися в усіх сферах економіки. Проте для стабілізації функціонування національної економіки, контролю за безпекою суспільства і здоров'ям людей держава регулює або забороняє окремі види підприємницької діяльності. Так, діяльністю з виробництва і реалізації зброї, вибухових речовин, наркотичних засобів, грошових знаків дозволяється займатися лише державним підприємствам.

При зайнятті такими видами підприємницької діяльності в Україні, як розвідка й експлуатація корисних копалин, ремонт мисливської, спортивної та іншої зброї, виготовлення й реалізація хімічних препаратів і медикаментів, лікеро-горілчаних виробів, пива, тютюнових виробів, медична, ветеринарна та юридична практика, потребують спеціального дозволу - ліцензії. Отже, держава здійснює контроль і регулювання зазначених видів діяльності. Перелік видів господарської комерційної діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також тих видів діяльності, підприємництво в яких не дозволяється, встановлюються лише законом.

Господарська комерційна діяльність може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається чинним законодавством.

Підприємницька діяльність характеризується певним змістом, направленістю, послідовністю операцій. Залежно від змісту діяльності та її зв'язку з основними стадіями процесу відтворення виділяють різні види підприємництва:

– виробниче підприємництво — це діяльність, яку виконує сам підприємець, використовуючи як чинники виробництва робочу силу, знаряддя і предмети праці, виробляє товари чи послуги для подальшого продажу суб'єктам ринку (споживачам);

– комерційне підприємництво - діяльність, коли підприємець сам не виробляє товари, а виступає в ролі торговця, продаючи готові товари, які отримані ним від інших суб'єктів ринку;

– фінансове підприємництво - це особлива форма підприємницької діяльності, коли якості предмет купівлі-продажу виступають гроші та цінні папери, що продаються підприємцем споживачу (покупцю) або надаються йому у кредит;

– посередницька підприємницька діяльність - коли сам підприємець не виробляє і не продає товари, а виступає в ролі посередника у процесі здійснення товарно-грошових операцій;

– страхове підприємництво - діяльність, коли підприємець гарантує страховику майна, життя, цінностей за певну плату, компенсацію можливих втрат у результаті непередбачуваного лиха.

За формами власності та організації виділяють такі основні види підприємництва:

– одноосібне володіння (приватне, сімейне) - підприємництво, що діє на основі приватної власності громадян-членів однієї сім'ї та їх праці, з можливим застосуванням найманої робочої сили;

– товариство (партнерство) - підприємництво, що засноване на власності юридичної особи з обмеженою відповідальністю, використанням найманої робочої сили (малі підприємства, кооперативи, товариства);

– Акціонерне товариство (корпорація) — це провідна форма підприємництва, що заснована на власності учасників товариства - акціонерів (фізичні та юридичні особи). Основні принципи, умови розвитку, форми організації та види підприємницької діяльності ілюструє рис. 11.2.

Особливе значення підприємництва полягає у тому, що воно:

1) створюючи інноваційне середовище, є могутнім чинником структурних перетворень у національній економіці;

2) забезпечує здорову конкуренцію;

3) сприяє найефективнішому використанню матеріальних, інвестиційних і не матеріальних ресурсів;

4) забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці;

5) підвищує економічну і соціальну ефективність суспільного виробництва шляхом раціоналізації та постійного оновлення.

Нагромаджений досвід усіх індустріально розвинених країн з ринковою економікою соціального спрямування незаперечно підтверджує, що підприємництво - необхідна умова досягнення економічного зростання.