Політична економія - Щетинін А.І. - 17.1. Сутність, причини виникнення та класифікація глобальних проблем

1. Сутність, причини виникнення та класифікація глобальних проблем.

2. Шляхи розв'язання глобальних проблем.

3. Міжнародне співробітництво з подолання загроз планетарного масштабу.

4. Україна та її внесок у розв'язання глобальних проблем.

17.1. Сутність, причини виникнення та класифікація глобальних проблем

Останні десятиліття XX ст. і початок нового XXI ст характеризуються явищем, яке отримало назву глобалізація. Єдиного визначення цього явища немає, але всі науковці відзначають такі його найбільш характерні риси, як планетарний характер, швидке втягування всіх країн в єдиний світогосподарський взаємозв'язок і прискорену трансформацію всіх сфер суспільного життя (економічного, політичного, соціального, культурного) окремої країни під впливом загальносвітових процесів. Це багатогранне і надскладне явище навряд чи можна достатньо повно визначити одним поняттям, але можна зробити спробу виділити його найбільш суттєві риси.

Глобалізація - це надзвичайно складний і водночас інтенсивний процес інтернаціоналізації всіх сфер життя суспільства, який охоплює всі без винятку країни і все більше стає домінуючим фактором впливу на економічний і політичний розвиток кожної окремої країни. Визначальною складовою частиною глобалізації є економічна глобалізація. Вона може бути визначена як все більше взаємопереплетення національних процесів суспільного відтворення і різке посилення впливу зовнішніх чинників на особливості й наслідки процесів суспільного відтворення в кожній окремій країні.

Основою глобалізації є потужні зміни в продуктивних силах, які в своєму розвитку вийшли на загально планетарний простір, який усе більшою мірою стає об'єктивно необхідною умовою їх функціонування. Саме ці зміни, які нагромаджувалися людством протягом усього його існування наприкінці минулого, на початку нинішнього століття призвели до появи багатоаспектних загальносвітових економічних процесів, осторонь яких вже не може стояти жодна окрема країна.

Кардинальні зміни в розвитку продуктивних сил усього людства не могли не викликати важливих і масштабних змін у виробничих відносинах. Вони виявляються не тільки в зміні відносин розподілу обміну й споживання, а й у зміні відносин власності. Транснаціональні корпорації, як одна з провідних організаційних форм існування сучасних інтернаціональних продуктивних сил, вимагають для свого функціонування і планетарних за масштабом змін не тільки у відносинах обміну, розподілу й споживання, а й у відносинах власності. Це часто стає основою міжнаціональних конфліктів, як, наприклад, у вигляді американської інтервенції в Ірак. І хоча зовні такі конфлікти прикриті участю в них низки країн (ознака часу глобалізації) і пошуком ядерної зброї (якої, до речі, в Іраку так і не знайшли) - вони за своєю глибинною суттю є діями зі зміни відносин власності на стратегічні і життєво необхідні для транснаціонального капіталу ресурси (у даному випадку на нафту). Зрозуміло, що зміни у виробничих відносинах, які формуються в глобальному, планетарному просторі, у якому вже реально діють міжнародні за масштабом і теж міжнародні (але переважно з розвинутих країн) продуктивні сили, не обов'язково відбуваються у формі таких гострих міжнаціональних конфліктів, але вони є і кожна країна має це враховувати. Більш детально це було розглянуто в попередньому розділі. У цьому розділі вони розглядаються тільки в аспекті виникнення глобальних проблем.

Якісні зміни в розвитку продуктивних сил і стали вирішальною причиною появи глобалізації як економічного процесу. Але сам розвиток продуктивних сил виявився в багатьох конкретних явищах, які тісно пов'язані між собою. Як відомо, процес інтернаціоналізації виробництва грунтується на міжнародному поділі праці. Він зароджується в глибині віків і поступово розвивається, що веде до розвитку економічних зв'язків між країнами. Цей процес є постійним, але в умовах сучасної науково-технічної революції він різко посилюється і, власне кажучи, надає інтернаціоналізації нової якості, що й охоплюється поняттям глобалізації. Визначальними факторами становлення глобалізації економічних процесів стали такі зміни в розвитку продуктивних сил:

o розвиток інформаційних технологій. Уже сформовано єдиний світовий інформаційний простір, до якого залучені не тільки підприємці й державні чиновники, а й мільйони простих людей на всій земній кулі. Це різко підвищило ефективність функціонування капіталу, прискорило його рух, сприяло оптимізації обміну і споживання;

o різке зростання рухливості капіталу, перш за все фінансового. Через світову мережу банків і фондових бірж капітал отримав можливість дуже швидко і з потужними гарантіями стосовно стандартних ризиків переміщуватись в ті регіони світу, де він може принести максимальний прибуток;

o усе більші можливості набуває робоча сила з погляду переміщення в регіони світу з найбільш вигідними умовами ії продажу. Легальна міграція населення в окремих регіонах долає останні перешкоди. Так, в Європі вже 25 країн увійшли до шенгенської зони, яка передбачає вільне переміщення робочої сили і взагалі усього населення з однієї країни в іншу. А там, де ще таких умов немає, нелегальна міграція долає будь-які перешкоди і її вже не зупинити навіть величезними парканами, на зразок того, що будують США на своєму кордоні з Мексикою;

o в останні десятиліття винайдено потужну і водночас ефективну організаційну форму інтернаціонального капіталу у формі транснаціональних корпорацій. їх кількість постійно зростає. При цьому, за підрахунками експертів, на них припадає 1/4 світового ВВП і 2/3 світової торгівлі. Проникаючи на ринок більшості країн світу, використовуючи дешеву сировину і робочу силу менш розвинених країн і спираючись на могутній інтернаціональний капітал, ТНК стають надефективними і висококонкурентними формами організації виробництва і часто просто поглинають національний капітал, що функціонує в зоні їх економічних інтересів.

Глобалізація економічного життя як об'єктивний процес веде до суттєвих позитивних змін в організації всього світового суспільного відтворення. Перш за все, має місце швидке поширення нових технологій в усі куточки сучасного світу. Це приводить до включення в загальносвітові процеси все більше націй і народів. Посилюється демократизація суспільного виробництва, що виявляється в зменшенні перешкод для вільного руху капіталу, робочої сили, а відтак, і посилюється право кожної людини на вільний вибір свого місця в системі суспільного відтворення. Посилюються науково-технічні, фінансові, валютні і виробничо-технічні зв'язки між різними країнами, що забезпечує зростання обміну, а отже, і зростання продуктивності праці.

Але процес глобалізації економічного життя має і зворотний бік. Відзначені вище зміни в продуктивних силах здійснюються на фоні наявності незалежних країн, які мають кордони, власний особливий політичний устрій та владу і свої національні інтереси. За цих умов глобалізація економічного життя породжує низку суперечностей і за своїми наслідками вона далеко неоднозначна стосовно національних інтересів конкретної держави. Найбільш суттєві негативні зміни, що пов'язані з економічною глобалізацією, виявляються в такому:

o посилюється нерівномірність розвитку країн. Частина найбільш потужних, розвинених країн формують певні центри міжнародної економіки. Саме їм переважно і належить той транснаціональний капітал, який через систему ТНК охоплює весь світ. Це, у свою чергу, веде до того, що левова частина прибутку, створеного працею часто мільйонів найманих працівників по всьому світові, привласнюється саме цими центрами. Що ж стосується країн, де цей прибуток створюється, то їм залишаються крихти. Вони несуть основні витрати у зв'язку з діяльністю міжнародного капіталу і перетворюються на віддалені периферійні зони. До найбільш розвинених регіонів світу належать: США, Канада, країни Західної Європи і Японія. Усі інші країни перетворюються на регіони збуту продукції і постачання сировини й дешевої робочої сили;

o нерівномірність розвитку країн веде до нерівномірності розподілу світового ВВП. Наслідком стає стрімко зростаючий розрив між багатими і бідними на планеті. Яскравим підтвердженням цьому є те, що частка в сукупному світовому доході 20 % найбіднішого населення світу скоротилась з 2,3 % у 1960 р. до 1,1 % у 1994 р.

Відношення доходу, який отримують найбагатші люди планети, до доходу, який отримують 20 % найбідніших на планеті людей, становила: 1960 р. - 30:1; 1990 р. - 60:1; 1999 р. - 90:1. Це свідчить про величезні темпи зростання перерозподілу глобального валового продукту. Раніше цей процес таких темпів не знав. Це є наслідком процесів глобалізації, тобто все більша частина розвинених країн, а в них багатих людей, живе за рахунок відсталих країн і всесвітнього жебрацтва найбідніших верств населення в слаборозвинених країнах, а частково і в самих розвинених країнах.

Сьогодні, за даними Світового банку, 1,5млрд людей існує на дохід, який менший за 1 дол. США на день; 3 млрд. людей існують на дохід менший за 2 дол. США на день;

o прямим наслідком глобалізації стає зниження рівня керованості суспільним відтворенням з боку національних органів влади, зростання залежності країни від дії транснаціональних корпорацій. Це може призводити до загострення внутрішніх проблем країни, а саме до зростання безробіття, погіршення матеріального стану населення тошо.

Перелічені негативні наслідки глобалізації входять у першу групу глобальних проблем, тобто таких проблем, які мають загальнопланетарний характер і можуть бути вирішені тільки зусиллями всіх країн світу.

Другу групу складають ті проблеми, які пов'язані із взаємодією суспільства й природи. Це проблеми забезпечення людства сировиною, продовольством, питною водою, збереження навколишнього середовища тощо.

Третя група глобальних проблем включає ті проблеми, які пов'язані із соціальними та воєнно-політичними відносинами між країнами. Це проблеми роззброєння, збереження миру, подолання відсталості в економічно слаборозвинених країнах, відносини між високорозвиненими державами і тими, хто ще не досяг такого рівня.

Четверту групу загальносвітових проблем утворюють ті проблеми, які пов'язані з людиною та її розвитком. Сюди належать демографічні проблеми, проблеми голоду, хвороб тощо.

Наведена класифікація глобальних проблем людства є певною мірою умовною. Через це кожну групу таких проблем і кожну проблему окремо необхідно розглядати тільки в тісному зв'язку з іншими проблемами і не тільки з наявними, а й з тими, які виявляються з розвитком людства.