Адміністративне право - Алфьоров С.М. - 4. Адміністративно-правовий статус іноземців

Адміністративно-правове становище суб'єктів адміністративного права визначається обсягом і характером їх правосуб'єктності, яку визначають адміністративна правоздатність і дієздатність [23, с. 43].

Під адміністративною правосуб'єктністю необхідно розуміти потенційну здатність суб'єкта мати права та обов'язки (адміністративна правоздатність) у сфері державного управління і їх реалізовувати в зазначеній сфері (адміністративна дієздатність).

Адміністративна правоздатність - це здатність суб'єкта мати права й обов'язки у сфері державного управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта (народження, створення та державної реєстрації), припиняється - з моменту зникнення суб'єкта (з моменту ліквідації - щодо юридичної особи або смерті - фізичної особи).

Адміністративна дієздатність - це здатність суб'єкта самостійно реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері державного управління. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність. Тобто вона означає, що фізична особа буде нести адміністративну відповідальність, а юридична буде нести відповідальність в адміністративному порядку, включаючи матеріальну [18, с.98].

Суб' єктивні права у сфері державного управління - це надана і гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки у правовідносинах, яка забезпечена обов'язком іншого суб'єкта правовідносин.

Таким чином, суб'єктивні права реалізуються в такому:

- надається можливість певної поведінки особі, яка має адміністративну правосуб'єктність, з метою задоволення її інтересів у сфері державного управління і вирішення завдань, що стоять перед нею;

- поведінка реалізується у правовідносинах;

- поведінка здійснюється у певних рамках (межах) (порушення цих меж (міра можливої поведінки) є зловживання правом;

- реалізація прав гарантується державним примусом;

- права існують тільки у зв'язку з відповідним юридичним обов'язком з боку іншого суб'єкта правовідносин.

Суб'єктивні адміністративно-правові обов'язки у сфері державного управління реалізуються в такому:

- забезпечується необхідна, належна поведінка особи, яка наділена праводієздатністю в інтересах інших осіб правовідносин;

- обов'язки не можуть існувати поза зв'язком із суб'єктивними правами у сфері державного управління;

- їх реалізація забезпечується державним примусом;

- обов'язки повинні мати свої межі і міру.

Відмінності між суб'єктивними правами й обов'язками полягають у тому, що: а) права реалізуються в інтересах власника, а обов'язки в інтересах інших осіб; б) права - це міра можливої поведінки, а обов'язки - міра належної поведінки.

3. Громадяни як суб'єкти адміністративного права

У системі суб'єктів адміністративного права особливе місце посідає громадянин. Мається на увазі громадянин, який не наділений владно-розпорядницькими функціями [28, с.279]. Громадяни становлять найбільшу групу суб'єктів адміністративного права. Головною особливістю їх правового становища є те, що вони виступають як приватні особи, тобто реалізують свої особисті, загальногромадянські права та обов'язки у сфері державного управління, а не права та обов'язки виконавчо-розпорядчих органів, громадських організацій чи посадових осіб [18, с. 153].

Адміністративно-правовий статус громадян встановлюється Конституцією України, її законами та іншими нормативно-правовими актами права, цими ж джерелами встановлюються обов'язки і відповідальність громадянина.

Адміністративно-правовий статус є одним з різновидів статусу громадянина на рівні з політичним, трудовим та іншими, реалізація цього статусу значною мірою залежить від відповідних дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб [23, с.41].

Цей статус є найбільш значною частиною загального правового статусу громадян, який включає комплекс прав та обов'язків громадян, визначених найрізноматнішими галузями українського права.

До елементів адміністративно-правового статусу громадян належать:

- адміністративна правоздатність;

- адміністративна дієздатність;

- права та обов'язки;

- гарантії прав та свобод громадян;

- юридична відповідальність.

Права, свободи й обов'язки громадян можна поділяти на різні групи, зокрема [21, с.53]:

- на загальні та спеціальні;

- абсолютні та відносні;

- громадянські (особисті, фізичні), політичні, економічні, соціальні, духовні (культурні) тощо.

Загальні - що стосуються будь-яких галузей виконавчої влади і мають загальний характер для всіх громадян (право брати участь у державному управлінні, право на свободу світогляду, на охорону особистості тощо). Серед загальних обов'язків можна назвати обов'язок додержуватися Конституції та інших законів України, не посягати на права і свободу інших людей тощо.

Спеціальні - права і обов'язки громадян, що стосуються їх адміністративно-правового статусу в окремих галузях та сферах виконавчої влади і мають спеціальний характер (право керувати транспортними засобами, право на державну службу, право доступу до спеціальної інформації. До спеціальних обов'язків можна зарахувати обов'язок дотримуватись правил дозвільної системи, дорожнього руху, адміністративного нагляду, режиму таємності, спеціальних санітарних правил.

Абсолютні - права і обов'язки, реалізація яких залежить від волевиявлення самих громадян (право на вибір місця проживання, право на звернення, право участі в громадських об'єднаннях, право звернення до органів державної влади).

Відносні - ті права та обов'язки, реалізація яких залежить не тільки від волевиявлення окремих громадян, а й від інших умов (наприклад, реалізація права на навчання у ВНЗ або на обіймання певної посади залежить від результату проходження конкурсного відбору, служба у Збройних Силах залежить від стану здоров'я тощо).

Серед гарантій прав і свобод громадян виділяють:

- політичні (демократичний характер суспільно-політичного ладу, наявність багатопартійної системи);

- економічні (ринкова економіка, різні форми власності);

- юридичні (це система правових, насамперед конституційних норм, що визначають порядок та умови реалізації прав і свобод громадян, а також засоби їх охорони і захисту - зокрема, це відповідний прокурорський нагляд, можливість судового захисту, право звернення або скарги тощо).

Адміністративно-правовий статус громадян базується на певних засадах, серед яких можна виділити принципи [13, с.11]:

- рівноправності;

- невідчуженості та непорушності прав;

- єдності прав та обов'язків;

- реальності прав і свобод та їх гарантованості;

- взаємної відповідальності держави та громадянина.

Необхідно розрізняти два споріднених, але нетотожних статуси: "адміністративно-правовий статус людини" і "адміністративно-правовий статус громадянина". Обсяг останнього є значно ширшим і визначається Конституцією України та Законом "Про громадянство" та іншими законодавчими актами. Поняття "громадянин" передбачає правовий зв'язок особи з державою, громадянином якої вона є, і відповідну правосуб'єктність у цій державі.

Громадянство України визначає постійний правовий зв'язок особи і держави України, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Отже, можна зробити висновок, що громадяни як суб'єкти адміністративного права - це фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та біженці), які виступають носіями прав та обов'язків у сфері державної виконавчої влади, передбачених нормами адміністративного права, і володіють при цьому необхідною правосуб'єктністю (правоздатністю та дієздатністю).

4. Адміністративно-правовий статус іноземців

Іноземцями визнаються іноземні громадяни - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України.

Адміністративно-правовий статус цих осіб та осіб без громадянства, біженців в Україні визначається Конституцією України, законами України "Про правовий статус іноземців", "Про біженців" тощо.

Якщо зробити спробу поділити іноземців на окремі види за окремими критеріями, то побачимо таке:

- за особливістю статусу знаходження в Україні іноземці поділяються на:

- іноземців без дипломатичного імунітету від юрисдикції України;

- іноземців, котрі володіють дипломатичним імунітетом;

- біженці;

- за терміном знаходження на території України:

- ті, хто постійно проживає в Україні;

- тимчасово знаходяться на території держави;

- ті, що перебувають у державі проїздом (транзитом);

- серед іноземців, котрі мають дипломатичний імунітет, необхідно відрізняти:

- тих, що володіють повним дипломатичним імунітетом;

- обмеженим;

- особливим;

- за підставами перебування в Україні:

- які знаходяться в державі в особистих (приватних) справах;

- які прибули в Україну на запрошення приватних осіб;

- що знаходяться у службовому відрядженні.

Кожна з перелічених осіб має свій адміністративно-правовий статус. Розрізняють два види правового режиму іноземців:

- національний режим;

- режим найбільшого сприяння.

Адміністративно-правовий статус іноземних громадян порівняно із статусом громадян України вужчий. Вони:

- не можуть бути державними службовцями та обіймати посади в державному апараті;

- не можуть займатися певною трудовою діяльністю;

- не можуть бути членами політичних партій України;

- не можуть обирати та бути обраними до державних органів влади та місцевого самоврядування;

- не можуть проходити службу у Збройних Силах України. Для них:

- існують обмеження щодо пересування та вибору місця перебування в країні;

- встановлюються спеціальні правила в'їзду та виїзду з країни;

- існують деякі особливості притягнення цих осіб до адміністративної відповідальності.

Адміністративна правосуб'єктність цих громадян настає з часу в'їзду на територію України та припиняється після виїзду.

Статус біженця надається іноземцю чи особі без громадянства на підставі відповідного закону України, у випадках обґрунтованого побоювання цих осіб стати жертвою переслідувань за ознаками:

- расової, національної належності;

- ставлення до релігії, громадянства;

- належності до певної соціальної групи;

- через політичні переконання.

Адміністративно-правовий статус іноземців, що володіють дипломатичним імунітетом, встановлюється законодавством України та міжнародними угодами.

питання для самоконтролю

1. Дайте визначення суб'єктів адміністративного права.

2. Назвіть ознаки суб'єктів адміністративного права.

3. За якими ознаками індивідуальні суб'єкти адміністративного права відрізняються від колективні?

4. З яких елементів складається правосуб'єктність?

5. Чим адміністративно-правовий статус громадян України відрізняється від статусу іноземців?